Іспанське завоювання Гватемали — військові кампанії іспанських конкістадорів з завоювання земель сучасної Гватемали, території якої займали переважно племена мая, а також частково науа-піпіль. Тривали з 1523 до 1698 року. Основний етап становив підкорення племен гірської частини. Завершилася кампанія підкоренням Східного Петену.
Напередодні конкісти У часи класичного періоду тут розташовувалися невеличкі поселення мая, оскільки основні городища були зведені у північній та південній низовинах, які охоплювали північну частину сучасної Гватемали.
Наприкінці IX — у 1-й пол. X ст. в центральне нагір'я вдирається з півночі група племен мая, які швидко влаштувалися в тутешніх місцях як панівна еліта. Згодом вони розділилися на кілька конкуруючих держав. Села у гірських долинах змінилися укріпленими на вершинах пагорбів, містами, захищеними ярами, високими стінами і спеціально виритими ровами.
Найбільш сильними з новоприбулих були мая-кіче. Вони зайняли територію від Чичикастенанго до Кесальтенанго і заснували столицю в Утатлані (Кумаркаах). Наступними за силою і впливу були какчикелей, що розташувалися навколо Чичі, а потім заснували свою столицю в місті Ішимче в 1470 році. Мая-цутухіль облаштувалися на південному березі озера Атітлан. Їх столицею стало місто Чуїтинаміт (Атітлан), розташоване поряд з вулканом Сан-Педро. Мая-маме стали четвертою за чисельністю групою, що розмістилася на заході від Уеуетенанго до Сан Маркоса і заснували добре зміцнену столицю Сакулеу. Невеликі племена, такі як чух, канхобаль, ішиль і успантека займали територію північних схилів гір Чучуматан. Рабіналь-мая займали територію навколо Кобана, поруч з сусідами кекчі-мая на півночі. Мая-покомчі зайняли території біля Тактік і Покомам, що розташувалися навколо нинішнього міста Гватемала, зі столицею Мишко-Велья. Під тиском інших племен, пізно прийшла група піпіль (з групи науа), яка розмістилася на півдні, на узбережжі Тихого океану, заснувавши державу Кускатлан (переважно на землях сучасної держави Сальвадор).
За словами хроніста Домінго Хуарроса, «жодне з королівств Нового Світу не мало такої кількості мов таких несхожих одна на одну», як Гватемала. Тільки в ній одній він нарахував 26 різних діалектів.
Більше половини XV ст. домінантне становище в регіоні займали кіче, але, після смерті їх правителя Кікаба в 1475 році, какчикелей та інші племена почали боротися за свою незалежність, а також за обмежені родючі сільськогосподарські угіддя. 50-річний період протистояння завершився з приходом конкістадорів.
У північній Гватемалі, серед джунглів, найпотужнішими племенами мая були іца, ковох і ялаїн, що займали центральні та південні райони сучасного Петену. Потужними державами були Тайасаль (біля озера Петен-Іца), Ялаїн (біля озера Маканче), потрійний союз ковох — Сакпетен, Ішлу та Топоште. Інші племена мая перебували в союзі або залежності від цих політичних утворень. При цьому Тайасаль і Ялаїн боролися проти міст мая-ковох.
На східному узбережжі Тихого океану хазяйнували племена науа — піпіль і шінка. Столицею піпіль були міста Іскінтепек та Панакальтепек, шінка — Атікіпаке. При цьому західна частина входила до володінь кіче і какчікель. Піпіль та кіче постійно ворогували. У 1524 році останні зазнали важкої поразки.
Підкорення гірської частини
Загарбання кіче і цутухілей У 1523 році за наказом Ернано Кортеса один з його підлеглих — Педро де Альварадо — вирушив на південний схід, уздовж, берега, що омивається Південним морем (тобто Тихим океаном), до гірської країні Гватемалі. Іспанці прибули в той момент, коли внутрішні конфлікти між індіанськими племенами були все ще в силі, що сприяло загарбникам.
У грудні загони іспанців та їх індіанських союзників вдерлися до гірської Гватемали вздовж тихоокеанського узбережжя і попрямував на північ до застави кіче — Шелаху. Слідом за цим здобуто перемоги над кіче у битвах при річки Салала і місті Сопотітлан. 20 лютого 1524 року на рівнині перед містом Кетцальтенанго, нечисленна армія іспанців завдала серйозної поразки 30 000 армії кіче на чолі з Текун Уманом. останній загинув у герці з Альварадо.
Альварадо використовував непрості стосунки племен, нацьковуючи їх одне з одне, легко створюючи союзи з однією групою, а потім також легко розриваючи з нею для створення союзу з іншою групою. Індіанці не могли об'єднатися і їх столиці впали в боротьбі з іспанцями один за іншим. Прийнявши допомогу від какчикелей в боротьбі з кіче, конкістадори рушили на їх столицю. Зрештою мая-кіче були остаточно були підкорені, їх столицю — Кумаркаах — було спалено. Новий правитель кіче Ошіб-Кє, удавши, що підкоряється переможцям, запросив Альварадо до палацу. Але у іспанців зародилася підозра, що індіанці замишляють лихе. А вузькі вулиці міста були незручні для битви, іспанці не змогли б використовувати там ні кінноту, ні гармати. Тим часом індіанці склали вже в будинках хмиз і дрова. Вони збиралися зруйнувати мости, оточити іспанців і підпалити місто з усіх боків, щоб знищити загарбників.
Альварадо хитрістю уникнув засідки і в свою чергу заманив касиков кіче до себе в табір, де схопив їх. Одних вождів конкістадори повісили, інших спалили на багатті, а вождя їх охрестили, а потім задушили гаррота (залізними лещатами, що закручуються гвинтом). В результаті було підкорено південь гірської Гватемали.
Після цього іспанці дійшли до затоки(відомої тепер як затока Фонсека). У квітні 1524 року Педро де Альварадо на чолі загону у 150 піхоти та 60 кіннотників (при підтримці какчікелей) вирушив в похід на столицю цутухілей, яким завдав низку тяжких поразок біля озера Атітлан. Незабаром вождів цутухілей визнали зверхність іспанців.
Загарбання какчікель, маме і покомчі У середині 1524 року Альварадо неподалік від міста какчікелей Ішимче заклав місто Сантьяго-де-Кабальерос-Гватемала. Він зажадав від вождів какчикелей, Каї-Імоша і Велес-Ката, величезну данину — золото, коштовності і прикраси. Какчикелей, наразившись на утиски з боку іспанців, в серпні 1524 року підняли повстання, яке охопило практично всю Гватемалу. Повстання призвело до того, що багато індіанців сховалися в важкодоступних районах, уникаючи контактів з європейцями. Вони вдалися до допомоги пасток: глибоких ям з загостреними крилами на дні, які маскували гілками, землею і травою. Оскільки індіанці уникали відкритих боїв, Альварадо не залишалося нічого іншого, як повернутися в Олінтепеке, колишнє володіння Текума. Какчікелей отримала підтримку племені кіче та піпіль з колишньої держави Кускатлан. Проте у 1527 році повстання було все ж придушено.
В районі, населеному плем'ям маме, вождь якого Кайбіль-Балам протягом декількох місяців 1525 року тримав оборону в фортеці Сакулеу, поки голод і втрата 1800 вояків не змусили його здатися Гонсало де Альварадо.
Мішко-Велья, столиця мая-покомчі, того ж року тривалий час героїчно захищалася спробам захоплення. Її вдалося зненацька зайняти завдяки зрадникові, що показав секретний прохід через печери до міста. Протягом 1525—1526 років довелося придушувати повстання мая-чахома у південно-східній Гватемалі. Чаховама і покомчі повстали ще у 1526, 1528, 1531—1532 роках. Лише завдяки жорстоким репресіям та знищенням значної частини корінного населення іспанцям вдалося зміцнити свої позиції на цих територіях.
Іспанці жорстоко карали повсталих. Одно з правителів какчикелей Белехе-Ката було відправлено на промивання золота нарівні з простолюдинами, де він помер у 1532 році. Інші ватажки повсталих були страчені. За свідченням індіанських хроністів, вождів, яких іспанці публічно не покарали, але яких ненавиділи, умертвили таємно.
У 1532 році правителем какчикелей П. де Альварадо призначено не законного спадкоємця, а якогось дона Хорхе. Незважаючи на невдоволення маянської аристократії, через 16 місяців вона змушена була змиритися з цим рішенням і визнати протеже іспанців своїм володарем.
Підкорення південного заходу У 1533 році Педро де Альварадо з загоном у 50 іспанців та декілька тисяч союзних індіанців рушив до області мая, що займали територію навколо гір та вулканів Такана, Тахумулько, Лакандон. Завдяки застосуваню вогнепальної зброї вдалося доволі швидко підкорити тутешні племена. Незабаром було скорено місто Сакатепекес (інша назва Кетцаллі), де господарювали племена науа. Альвародо розпорядився заснувати тут міста-колонії Сан-Маркос і Сан-Педро Сакатепекес.
З 1537 року тут активно діяли ченці-домініканці, проповідуючи християнство. Зрештою знать мая-маме хрестилося й обіцяло сприяти місіонерській діяльності. У відповідь у 1543 році Карл I Габсбург, король Іспанії, заборонив передавати громади маме в енкомьєнду.
Підкорення чух і канхобаль Протягом 1525—1535 років іспанські загони намагалися скорити племена мая чух і канхобаль. Втім останні користувалися складною гірською і важкодоступною місцевості для спротиву загарбників. Водночас намагання знайти тут поклади срібла та золота виявилися марними, тому частково інтерес до цих земель було втрачено. Втім завдяки зброї та військовому досвіду іспанцям та їх індіанським союзникам вдалося підкорити ці племена. В цьому також сприяли численні епідемії, в результаті яких чисельність племен скоротилася з 260 тис. до 150 тис. осіб.
Якщо племена канхобаль після захоплення їх земель чинили зазвичай пасивний опір, що вилився у відхід високо в гори, за межі іспанських поселень і енкомьєнд, то мая-чух знову повстали. При цьому отримали підтримку від мая-лакандон ч'ол з Чіапаса. Лише завдяки спільним діям іспанських загонів та католицьких священиків вдалося до 1580-х років частково приборкати це плем'я. Завершено було справу лише після захоплення лакандонських земель у 1696 році.
Підкорення ішиль та успантеків З середини 1520-х роках племена ішиль та успантеків, що були союзними племенам мая-маме чинили запеклий спротив. Водночас почали здійснювати рейди в східній частині гірської Гватемали, намагаючись спонукати до повстання племена кіче. У відповідь на це іспанці рушили проти успантеків, намагаючись захопити їх столицю Успантан. Втім у 1529 році іспанський загін на чолі із Педро де Олмосом потрапив у засідку й зазнав повного знищення, лише одиниці вцілили та повернулися до іспанських володінь.
У 1530 році Франсіско де Кастеллан рушив проти ішиль та успантеків на чолі 72 іспанських вояків та кількасот індіанців. На схилах гір Чучумантан біля міста Небах відбулася битва з 5 тис. вояками ішіль. Завдяки дії кавалерії іспанці здобули перемогу. після цього в запеклій битві захопили саме місто. Після цього інше важливе місто ішиль — Чахул — визнало іспанську владу. Наступним кроком іспанці рушили проти успантеків, які зібрали 10-тисячне військо. У вирішальній битві біля столиці мая Успатлані іспанці знову перемогли завдяки кавалерії та вогнепальній зброї. Після цього інші сусідні поселення мая визнали владу Іспанії.
Підкорення кекчі та рабіналь Племена мая кекчі і рабіналь наполегливо оборонялися в своїх фортецях на вершинах гір. Втім, поступово їх було блоковано у важкодоступних місцях. Деякий час племена кекчі намагалися діяти разом з мая. Але після захоплення іспанцями південного Петену і створення тут фортів, такі дії зійшли нанівець.
Завдання їх підкорення до 1537 році владі короля Іспанії поклали на церкву, зокрема Бартоломе де Лас Касаса. Райони їх проживання назвали Верхній і Нижній Верапас («Справжній мир») замість первісного Геррера. Протягом 1537—1538 років Ла Касасу вдалося вплинути на мая-рабіналь, які в значній мірі хрестилися та визнали владу Іспанії. Натомість їх звільнили від енкомьєнди та заборонили навертати у рабів. Рішучим фактором було навернення у католицтва головного вождя, що отримав ім'я дон Хуан. Останній прибув до столиці Гватемали, де єпископ Франсиско де Маррокін, що знав маянські мови, перевірив, наскільки глибокі пізнання дона Хуана в християнському віровченні, і був цілком задоволений. Педро де Альварадо також прихильно поставився до касіка, вручив йому подарунки, тим самим підтвердивши результативність «мирної конкісти».