Патріарх Філарет або Федір Микитович Романов (, *1554 — †11 жовтня 1633, Москва, Московське царство) — церковний та політичний діяч Смутного часу та наступної епохи Московського царства; третій Патріарх Московський і всієї Русі (1619—1633). Перший з роду Романових, який мав саме це прізвище; двоюрідний брат царя Федора Івановича (сина Івана IV Грозного); батько першого царя з роду Романових — Михайла Федоровича (обраного на трон у 1613).

Життєпис У ранні роки Федір Романов не планував вступати до чернецтва і бути духовною особою. Боярин (з 1586 р.), один з перших чепурунів в Москві, син впливового Микити Захар'їна-Юр'єваСім'я відрізнялася особливим благочестям. Підтвердженням цьому служить народна творчість, в якій батько Федора Микитовича, Микита Романович звався «добрим боярином», «славним дядечком». Див.:Песни, собранные П. В. Рыбниковым. Ч. 1. С. 66–67 , племінник цариці Анастасії, першої дружини Івана IV Грозного, він вважався можливим суперником Бориса Годунова в боротьбі за владу після смерті Федора Івановича в 1598 році. У 1590-і роки займав ряд державних і військових посад: був псковським намісником, брав участь у переговорах з послом імператора Рудольфа II, служив воєводою в ряді полків.

Разом з іншими Романовими, що зазнали опали при Борисі Годунові, який розглядав їх як своїх суперників у домаганнях на московський престол, в 1600 році був засланий. Він сам і його дружина Ксенія Іванівна Шестова були насильно пострижені в ченці під іменами «Філарет» і «Марфа», що повинно було позбавити їх прав на престол. Єдиний, хто вижив, це їхній син — Михайло Федорович — згодом в 1613 році був обраний московським царем.

До того Філарет встиг пережити нові злети і падіння: звільнений як «родич» з Антонієво-Сійського монастиря Лжедмитрій I в 1605 році і зайняв важливий церковний пост митрополита Ростовського, Філарет залишився в опозиції до Василя Шуйського яка скинула Лжедмитрія і з 1608 роки грав роль «названого патріарха» в Тушинському таборі нового самозванця, Лжедмитрія II; його юрисдикція поширювалася на території, контрольовані «тушинцями», до того ж він представив себе перед ворогами самозванця як його «полонений» і не наполягав на своєму патріаршому саніУ патріарха Гермогена: «А які взяті в полон, як і Філарет-митрополит та інший, не власною волею, але потребою, і християнського закону не варті, і крові православної братії своєї не проливають … таких ми не звинувачуємо, а й молимо за них Бога, оскільки сила (Його), щоб Господь від них і від нас відвернув праведний свій гнів і корисне б подав їм і нам по великій Його милості» (Акты археографической экспедиции. Т. 2. 1598—1613. : Типография II Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1836. № 169. С. 288—289. .

У 1610 був відбитий (​​"відполонений") у тушинців, незабаром взяв участь в поваленні влади Василя Шуйського і став активним прихильником семибоярщини. На відміну від патріарха Гермогена, він в принципі не заперечував проти обрання царем Владислава Сигізмундовича, але вимагав, щоб той прийняв православ'я. Беручи участь в переговорах з батьком Владислава, польським королем Сигізмундом III під Смоленськом і відмовившись підписати підготовлений польською стороною остаточний варіант договору, він був заарештований поляками в 1611.

1 червня 1619 його було звільнено (в порядку обміну полоненими) відповідно до умов Деулінського перемир'я 1618 і був урочисто зустрінутий сином.

Прибув до Москви 14 червня 1619; 24 червня того ж року його інтронізовано згідно чину поставлення першого Московського Патріарха, який здійснив Єрусалимський Патріарх Феофан III, котрий тоді перебував у Москві.

Він як батько государя, до кінця життя офіційно був його співправителем. Використовував титул «Великий государ» і зовсім незвичайне поєднання чернечого імені «Філарет» з ім'ям по батькові «Микитович»; тобто він фактично керував московитською політикою.

За вихованням і характером він був людиною світською. У церковно-богословських справах розбирався слабо і в спірних питаннях (наприклад, скандальний розгляд слів «і вогнем» в молитві для освяченні води в «Потребниках»), звертався до Вселенського Патріарха, просив Собор Східних Патріархів дати визначення про ті слова.

Діти Тетяна (†4 листопада 1612) — дружина князя Івана Михайловича Катирьова-Ростовського; Борис (†20 листопада 1592 в дитинстві); Микита (†29 листопада 1593 в дитинстві); Михайло (1596—1645); Лев (†22 вересня 1597 в дитинстві); Іван (†7 червня 1599 в дитинстві).

Родовід

Примітки

Джерела Боголюбский М. С., прот. Московская иерархия. Патриархи. , 1895 г. — С. 16-18.

Н. С., Филаретъ Никитичъ Романовъ. // «». — . — № 70. — С. 2—3. Смирнов А, Святейший патриарх Филарет Никитич Московский и всея России. , 1874. Ч. I—2. (в «Чтениях Общества любителей духовного просвещения», 1873—74 гг.).

Четыркин Ф. В., Жизнеописание патр. Московского и всея России. Петроград, 1893 г. — С. 30.

Посилання

Біографія Філарета Микитовича Романова на сайті Руніверс Филарет (Романов-Юрьев), сайт Русское Православие Богданов А. П. Патриарх Филарет Никитич Солодкин Я. Г. Возникновение Нового летописца и патриарх Филарет // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2006. — № 2 (24). — С.55—60. Два документа о следствии по делу священника Василия, обвиненного в оскорблении патриарха Филарета Первушин М. В., Родоначальник рода Романовых: некоторые вопросы биографии четвертого Патриарха (к 400—летию Дома Романовых)