Хуа́н Ка́рлос І де Бурбо́нІван Карло I – ім'я за українською традицією () ( 5 січня 1938, Рим, Італія) — король Іспанії з 22 листопада 1975 року до 19 червня 2014 року з династії Бурбонів.
Онук останнього короля Іспанії Альфонса ХІІІ, позбавленого престолу квітневою революцією 1931 року.
02 червня 2014 року оголосив, що вирішив зректися престолу на користь свого сина, принца Філіпа VI. Як пояснив прем'єр країни Маріано Рахой, для того, щоб Хуан Карлос І зміг покинути престол, у конституцію Іспанії внесуть відповідні зміни.
Ранні роки Хуан Карлос (Хуаніто, або дон Хуаніто — серед найближчого оточення, щоб відрізняти його від батька) народився 05 січня 1938 року в будинку № 122 на віале деї Парйолі в Римі. Він був сином Хуана де Бурбона-і-Баттенберга, графа Барселонського, та Марії де лас Мерседес де Бурбон-і-Орлеан.
Невдовзі після його народження батьки переїхали до «Вілла Ґлорія» — чотириповерхового будинку в елегантному римському кварталі Парйолі.
Його охрестили 26 січня 1938 року в каплиці Магістратського палацу Мальтійського ордену в Римі. Обряд здійснив кардинал-державний секретар Святого Престолу моненьйор Еудженіо Пачеллі (майбутній Папа Римський Пій XII).
Дитина отримала ім'я Хуан Карлос Альфонсо Віктор Марія де Бурбон. Хрещеною матір'ю стала його бабуся за батьківською лінією, королева Вікторія Євгенія, а хрещеним батьком — дідусь за материнською лінією, Карлос Танкред де Бурбон-Сицилійський, принц Обох Сицилій та інфант Іспанії.
У 1942 році родина переїхала до швейцарського міста Лозанна, де мешкала до 1946 року, а Хуана Карлоса віддали до престижного пансіону «Ле Розе» (Le Rosey).
Молодість Під час зустрічі, що відбулася 25 серпня 1948 року в Біскайській затоці на борту яхти Azor, Франсіко Франко висунув вимогу графу Барселонському, щоб хлопчик здобував освіту поруч із ним в Іспанії. Каудильйо намагався продемонструвати Європі більш відкритий образ режиму і водночас контролювати будь-які дії проти нього з боку дона Хуана.
Останній неохоче погодився, і 09 листопада 1948 року десятирічний Хуан Карлос вирушив з Ешторіла до станції Вільяверде на потягу «Лузітанія» у супроводі своїх нових наставників — священника та цивільного гвардійця. Це був перший раз, коли він ступив на іспанську землю.
Його пунктом призначення був маєток Лас-Харільяс, який до того часу належав маркізам Уркіхо.
Генерал наказав відібрати вісім хлопчиків його віку, які вирізнялися аристократичним походженням або розумом, щоб вони стали майбутніми однокласниками ілюстрованого учня.
Обраними стали: Алонсо Альварес де Толедо, син маркіза Вальдуеса; Карлос де Бурбон-Сицилійський, двоюрідний брат по матері; Хайме Карвахаль-і-Уркіхо, син графа Фонтанар; Фернандо Фалько-і-Фернандес де Кордоба, III маркіз Кубас; валенсієць Альфредо Ґомес Торрес; каталонець Жуан Жозе Макая, а також Хосе Луїс Леаль Мальдонадо, який згодом стане міністром економіки в період демократичного переходу.
Наставники помітили у нього певний ступінь дислексії та труднощі з концентрацією уваги на уроках.
Однак після літа 1949 року погіршення відносин між Франко та доном Хуаном призвело до того, що останній вирішив тимчасово не повертати сина до Іспанії.
Після року в Ешторілі (поблизу Лісабона) Хуан де Бурбон погодився на повернення Хуана Карлоса до Іспанії восени 1950 року для продовження навчання, цього разу в супроводі його молодшого брата Альфонсо. У 1953–1954 навчальному році Хуан Карлос здобув атестат бакалавра.
Згодом він пройшов військову підготовку в Загальній військовій академії Сарагоси (1955–1957) під опікою Альфонсо Армади, високопоставленого військового, який згодом став його наставником. Звідти перейшов до Військово-морського училища в Маріні, Понтеведра (1957–1958), а пізніше — до Загальної авіаційної академії Сан-Хав'єра в Мурсії (1958–1959).
Свою освіту він завершив у Мадридському університеті, де вивчав політичне та міжнародне право, економіку та державні фінанси.
У середині березня 1956 року дону Хуану вдалося зібрати своїх чотирьох дітей в Ешторілі для святкування Великодніх днів того року. 29 березня, у Великий четвер, уся родина відвідала богослужіння, після чого повернулася до своєї резиденції.
Хуан Карлос, якому вже виповнилося 18 років, і його брат Альфонсо, молодший на 4 роки, піднялися до ігрової кімнати в очікуванні вечері. Вони хотіли випробувати невеликий револьвер калібру .22 марки Long Automatic Star, який їм подарували кількома днями раніше (за деякими версіями, подарунок зробив Франсіско Франко) і яким вони вопреки волі батька продовжували таємно бавитися.
Невдовзі після восьмої години вечора пролунав постріл. Декілька років потому донья Мерседес так згадувала у своїх мемуарах цю мить: «Я почула, як Хуаніто сбігає сходами і каже нашій гувернантці: “Ні, я мушу сказати їй сам!”. У мене серце завмирало».
Дон Хуан і вона швидко піднялися й знайшли свого молодшого сина на підлозі непритомним, у калюжі крові: куля влучила йому в голову.
Дон Хуан намагався зупинити кровотечу, але марно. Тоді він узяв прапор Іспанії, що висів у вітальні, і, накривши тіло загиблого сина, повернувся до Хуана Карлоса й вигукнув: «Присягни мені, що ти зробив це не навмисно!».
Наступного дня, 30 березня, іспанське посольство в Лісабоні за прямим наказом Франко опублікувало стисле офіційне повідомлення такого змісту: Поки Його Високість інфант Альфонсо того вечора чистив револьвер разом із братом, стався постріл, який влучив йому в чоло і вбив за кілька хвилин. Нещасний випадок стався о 20:30, після того як інфант повернувся з богослужіння Великого четверга, під час якого він прийняв святе Причастя.
Уся преса підхопила офіційну версію. Газета Arriba вийшла з заголовком: «Унаслідок випадкового пострілу пістолета загинув інфант дон Альфонсо де Бурбон». Однак цю версію швидко спростувало італійське видання, яке стверджувало, що в момент пострілу зброю насправді тримав Хуан Карлос.
Історіографічні докази на користь цієї другої версії, яку родина жодного разу не заперечувала, є беззаперечними.
Дон Альфонсо був похований на цвинтарі в Кашкайші в суботу, 31 березня. Після церемонії дон Хуан сів у свій імпозантний чорний Bentley, виїхав до невизначеної прибережної зони і там викинув пістолет у море. «Жоден поліцейський не оглянув зброю; жоден суддя не розслідував обставини; жоден судмедексперт не оглянув тіло. Що сталося в тій кімнаті, знає тільки Хуан Карлос».
Старший брат графа Барселонського, Хайме де Бурбон, який мав із ним династичні розбіжності, вимагав судового розслідування інциденту.
Через сорок вісім годин після трагедії Хуан Карлос, виконуючи наказ батька, повернувся до Сарагоси для продовження навчання.
Софія Грецька та Ганноверська познайомилася з Хуаном Карлосом у 1954 році під час круїзу, організованого її матір'ю, Фредерікою Ганноверською, з метою зближення монарших родин Європи і насамперед їхнього молодшого покоління. Шість років потому вони обидва вирушили до Лондона на весілля Едварда, герцога Кентського, з Кетрін Ворслі.
Офіційний протокол заходу виявився провидінням для пари. Після весілля між ними й спалахнуло кохання з першого погляду (ніби «ударив купідон»).
13 вересня 1961 року було офіційно оголошено про заручини.
14 травня 1962 року, пара взяла шлюб за православним та католицьким обрядами. Католицьке весілля відбулося в католицькому кафедральному соборі Атен, а православна церемонія — у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці (Панагія Ґрігоруса / Святої Марії). Напередодні цієї події Франко висловив зацікавленість у тому, щоб Хуан Карлос та Софія жили в Іспанії.
Відтак на початку 1963 року, попри початковий опір Хуана де Бурбона, подружжя переїхало до Мадрида та оселилося в палаці Сарсуела.
Сходження на престол У 1969 році диктатор Франсіско Франко призначив спадкоємцем іспанського престолу 31-річного Хуана Карлоса "Those Apprentice Kings and Queens Who May — One Day — Ascend a Throne, " New York Times. 14 November 1971., старшого сина графа Барселонського, проти волі батька.
Хуан Карлос мав посісти престол не одразу, а лише після смерті Франко, що й трапилося 22 листопада 1975. Після коронації сам обрав називати себе Хуан Карлос І замість «Хуан ІІІ» та «Карлос V».
Правління Король виявив далекоглядність, одразу ж після вступу на престол запровадивши реформи для демонтажу франкістського режиму, розпустивши франкістську «фалангу» і узаконивши (1977) року політичні партії. Це започаткувало перехід Іспанії до демократії і призвело до ратифікації народним референдумом 06 грудня 1978 року і проголошеної 27 грудня того ж року Конституції Іспанії, яка відновила конституційну монархію.
На її основі Короля було визнано символом національної єдності і законним спадкоємцем історичної монархічної династії, хоча Хуан Карлос завдячував своїм приходом до влади диктатору Франко.
Конституцією були гарантовані цивільні права й свободи, регіони отримали більше самостійності (Іспанія перетворилася на федеративну державу).
У 1981 році вчинив успішний опір спробі державного перевороту, влаштованого військовими, що прагнули відновити франкістський режим. З 1982 року брав участь у буденному політичному житті та сприймався, насамперед, як символ національної єдності та гарант демократичних свобод.
У 2008 році він вважався найпопулярнішим лідером у всій Іберо-Америці.
Репутація короля та монархії, шанована за роль у переході Іспанії до демократії, почала потерпати після того, як виникли суперечки навколо його родини, загострені публічною полемікою 2012 року.
Зречення У квітні 2012 року король Хуан Карлос І вирушив у Ботсвану, де займався полюванням на слонів. Про поїздку не було відомо іспанському суспільству, аж поки король не пошкодив ногу та не був відправлений спеціальним авіарейсом назад в Іспанію.
Після цього в медіа з'явилась інформація не тільки про поїздку, а й про те, чим тоді займався король та про сумнівні джерела фінансування поїздки. Іспанське суспільство почало висловлювати невдоволення.
На початку 2014 року почався новий скандал, пов'язаний зі здійсненням корупційних схем Іньякі Урдангаріном, зятем Хуана Карлоса І. У цьому іспанці підозрювали й самого короля.
Не витримавши критики, вранці 02 червня 2014 року прем'єр-міністр Маріано Рахой зробив телевізійну заяву про те, що король повідомив йому про свій намір зректися престолу. Пізніше король виступив із телезверненням та оголосив, що зречеться престолу на користь принца Астурійського.
Конституція Іспанії не передбачала процесу зречення престолу монархом, тож 3 червня Уряд Іспанії почав розглядати це питання. Незабаром, уже 19 червня 2014 року, на престол зійшов син короля Хуана Карлоса І, Філіп VI.
Після зречення Після зречення Хуан Карлос І, як і його дружина, Софія Грецька, продовжив носити титул короля Іспанії.
На початку серпня 2020 року Хуан Карлос І втік з країни на тлі корупційного скандалу.
Сім'я З 1962 року одружений з Софією Грецькою, дочкою короля Греції Павла I, з данської династії Глюксбургів.
Діти: інфанта Єлена, герцогиня де Луго (н. 1963) інфанта Христина, герцогиня Пальма-де-Майоркська (н. 1965) Філіп VI (н. 1968) — король Іспанії.
Цікаві факти Король Хуан Карлос І став першим нагородженим Орденом князя Ярослава Мудрого І ступеня. На честь Хуана Карлоса І названо десантний корабель-авіаносець іспанських ВМС, введений в експлуатацію в 2011 році. 10 березня 2007 року під час промови прем'єр-міністра Іспанії Хосе Луїса Сапатеро на Іберо-Американській зустрічі на вищому рівні у Сантьяго, Чилі, трапився інцидент: Хуан Карлос I запропонував Президенту Венесуели Уго Чавесу «стулити пельку». Дуже швидко фраза ¿Por qué no te callas? (Чому б тобі не замовкнути?) стала інтернет-мемом.
Див. також Reforma o ruptura
Література Р. А. Кривонос. Хуан Карлос I // Хуан Карлос I: шлях до корони: монографія / О. П. Іваницька ; Донец. нац. ун-т ім. Василя Стуса. — Вінниця: ТВОРИ, 2019. — 359, с. : фот. — (Новітня історія Іспанії у життєписах королів). — Бібліогр.: с. 356—359. — 300 прим. — ISBN 978-966-949-213-5
Посилання
Примітки