Василь Гнатович Непийпи́во (10 січня 1916, Кам'янка Полтавського пов. Полтавської губ. — 19 січня 2007, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Заслужений художник УРСР з 1977 року, народний художник УРСР з 1982 року.
Біографія Народився року в селі Кам'янціПолтавського пов. Полтавської губ. Закінчив Харківську художню студіюВасиль Непийпиво / Бібліотека українського мистецтва.. У 1937—1938 роках працював оформлювачем Полтавського музично-драматичного театру.
Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною» (14 грудня 1945), орденами Червоної Зірки (6 листопада 1947)Непейпиво Василий Игнатьевич / Память народа. , Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)Непейпиво Василий Игнатьевич / Память народа. .
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Січневого повстання, № 3. квартира № 190. Помер у Києві 19 січня 2007 року.
Творчість Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створював пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
«Ромашки» (1936); «Керченська протока» (1954); «Полтавщина» (1956); «Дуб Богдана Хмельницького біля Хортиці» (1958); «Конча-Заспа» (1959); «Річка Ворскла» (1960); «Жито половіє» (1960); «Вечоріє» (1960); «Безкрає поле» (1961); «Липа, під якою Тарас Шевченко написав „Відьму“» (1961); «Полтава. Покровська церква» (1962); «Диканька. Старі дуби» (1965); «Життя продовжується» (1965); «Загорський Собор» (1966); «Пшениця» (1967); «Травневі луки» (1968); «Дніпрові схили» (1968); «Псковська Вежа» (1970); «Колгоспні лани» (1970); «Бучач. Фортеця-замок» (1970); «Оповиті квітами» (1971); «Дальні печери. Весна» (1974); «Канівське море» (1974); «Косовиця на Канівщині» (1974); «Софія Київська» (1977); «Диканька. Церква Миколи» (1977); «Село Баранівка на Полтавщині» (1978); «У гаю. Біля Києва» (1979); «Вранішні хліби» (1980); «Журба» (1985); «Ніаґарський водоспад» (1990); «Замок закоханих» (1990); триптих «На сполох», «Безмовні свідки», «Благословляю вільну Україну» (1991—1992); диптих «Сяйво Богородиці», «Сяйво Ісуса Христа» (1994—1995); «Михайлівський монастир» (1995); «Десятинна церква» (1995). </div> Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Волинському, Житомирському, Запорізькому, Івано-Франківському, Уманському краєзнавих музеях, Дніпровському, Запорізькому, Полтавському, Харківському художніх музеях.
Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1959 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1954, 1971, 1982, 1986 роках та Полтаві у 1980 році.
Зауваги
Примітки
Література Непийпиво Василь Гнатович // ; Непийпиво Василь Гнатович // ; Непийпиво Василь Гнатович // ; Непийпиво Василь Гнатович // ; Непийпиво Василь Гнатович // ; Ігор Шаров, Анатолій Толстоухов. Непийпиво Василь Гнатович // Художники України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2007. ISBN 966-505-134-2;