Варавин («А. Листопад», «А. Падолист», «Аполлоній Падолист») Олександр Костянтинович (*8 вересня 1899, Полтаво-Боголюбівка — †27 жовтня 1941 Усть-Каменого́рськ) — військовий, громадський і освітній діяч, поет, член Товариства українських письменників і поетів «Культ» у Подєбрадах; хорунжий піхоти Армії УНР.
Відповідно до українського законодавства є борцем за незалежність України у XX столітті.
Біографія Походження та служба в Армії УНР Народився у родині служителя культу (псаломщика) в селі Боголюбівка П’ятихатського повіту. Під час Визвольних змагань добровільно вступив до формувань УНР; 1921 року закінчив офіцерську школу у Вадовицях (Польща), отримавши звання хорунжого (перший офіцерський чин у козацьких військах; за суттю відповідав підпоручику/корнету). Після поразки Армії УНР інтернований у Польщі, згодом емігрував до Чехословаччини (зафіксовано у матеріалах слідчої справи).Словник української мови в 11 томах. Т. 4 (І–М). Київ: Наукова думка, 1973 — стаття «Хорунжий». Каталог НБУВ: irbis-nbuv.gov.ua
Освіта й еміграційне середовище У 1922–1924 роках навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах; 1927 року закінчив гідротехнічний факультет (інженер-гідротехнік). Був членом товариства українських письменників і поетів «Культ» при УГА.Песчаний О. Українська господарська академія в Подєбрадах. PDF: chtyvo.org.uaУкраїнська господарська академія (Прага–Подєбради, 1931). Е-бібліотека «Діаспоріана»: diasporiana.org.ua
Літературна діяльність Писав під псевдонімом Аполлоній Падолист; у Празі видав збірку поезій Земля і сонце (1931), друкувався у міжвоєнній еміграційній періодиці («Нові шляхи», «Промінь», «Вісник» тощо).Rest.kyiv.ua: біографія та бібліографія А. Падолиста: rest.kyiv.ua; перелік публікацій автора: rest.kyiv.uaВісник, 1931, ч. 3. PDF: dontsov-nic.com.ua
Повернення до СРСР, арешт і заслання (1935–1940) Навесні 1935 року, прийнявши радянське громадянство у повпредстві СРСР у Празі, прибув в УСРР і 3 квітня 1935 року був заарештований на прикордонній ст. Шепетівка. 28 травня 1935 р. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його за ст. 54-6 і 54-11 КК УРСР до п’яти років ІТЛ; покарання відбував у системі Ухто-Печорських таборів. Звільнений 2 квітня 1940 року. Після звільнення мешкав в Олександрії (Кіровоградська обл.), працював інженером-плановиком шахти №2 тресту «Укрбурвугілля».
Повторний арешт і смерть (1941) 27 червня 1941 року Варавина повторно заарештовано Олександрійським райвідділом НКВС. Інкриміновано участь у петлюрівських частинах, зв’язки з есерівським еміграційним середовищем та нібито «переброску» чехословацькою розвідкою; сам Варавин заперечував шпигунство, підтверджуючи лише службу в Армії УНР і націоналістичні переконання. У серпні 1941 у зв’язку з евакуацією «спецконтингенту» його вивезли вглиб СРСР; 27 жовтня 1941 помер у тюрмі №17 м. Усть-Каменогорськ (у довідці тюремного лікаря — «хвороба серця»).
Кримінальна справа Основні відомості щодо арештів 1935 і 1941 років, статей обвинувачення, місць ув’язнення і дати смерті походять із архівної кримінальної справи з фондів Державного архіву Кіровоградської області: ф. П-5907, оп. 2р, спр. 8661-п (публікація витягів та аналіз у науковому виданні). Довідкові навігаційні описи фонду П-5907 (репресовані) доступні у відкритих проєктах індексації: koreni.org.ua.
Пам’ять Кейс Варавина використовується в історіографії як приклад політичної упередженості радянських слідчих органів щодо емігрантської інтелігенції й колишніх вояків УНР, зокрема щодо некоректної термінології («чин хорунжого») та таврування іноземної освіти як «неблагонадійності».
Примітки
Джерела та література Бабенко О. Репресії 30–40-х років XX ст. як метод побудови тоталітарної держави (на матеріалі конкретної архівної кримінальної справи з фондів ДАКО) // Наукові записки. Серія: Історичні науки. 2015. Вип. 22. С. 114–121. PDF: irbis-nbuv.gov.ua. Песчаний О. Українська господарська академія в Подєбрадах. PDF: chtyvo.org.ua. Українська господарська академія (Прага–Подєбради, 1931). Е-бібліотека «Діаспоріана»: diasporiana.org.ua. Rest.kyiv.ua — біографічна довідка та перелік творів А. Падолиста: rest.kyiv.ua; rest.kyiv.ua. Вісник, 1931, ч. 3. PDF: dontsov-nic.com.ua. Словник української мови в 11 т., т. 4 (І–М), 1973 — каталожний опис НБУВ: irbis-nbuv.gov.ua.
Див. також
Українська революція Армія УНР
Література Коваль Р., Моренець В. «„Подєбрадський полк“ Армії УНР». — Т. 1. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет» (2016). — С. 94 — 95. Крупач М. Пошуки дотаборових публікацій Євгена Маланюка (1916—1917 та 1920 років) // Українське літературознавство. — 2013. — Вип. 77. Наріжний С. Українська еміґрація. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942. — Студії Музею Визвольної боротьби України. — Т. 1. — Підпис під фотографією 377. Слово і час. — 2001. — № 8. — С. 93. ЦДАВО України. — Ф. 3795. -Оп. 1. — Спр. 787. — Арк. 7 — 7 зв., 11.