«Сто́унволл» () — історична комедійна драма 1995 року, в основу якої лягли події, що сталися влітку 1969 року в районі Гринвіч-Віллидж, Нью-Йорк, які стали поворотним моментом в історії боротьби геїв за свої права. Сценарій написано за спогадами історика, професора Нью-Йоркського університету . Фільм став останнім у кар'єрі британського режисера Найджела Фінча, який незабаром після прем'єри стрічки помер від СНІДу. Попри те, що фільм є художнім, Фінч застосовує нестандартні для ігрового кіно рішення, властиві документалістиці, наприклад: інтерв'ю з реальними свідками і учасниками тих подій. За сюжетом фільму було поставлено виставу, прем'єра якого відбулася на Единбурзькому театральному фестивалі в 2007 році. Нині спектакль йде в Лондоні..

Сюжет Метті Дін, веселий молодий чоловік, прибуває до Нью-Йорка автобусом і відразу ж прямує в Гринвіч-Віллидж. Там він знайомиться з трансвеститом Ла Міранда і його друзями, які допомагають хлопцю пройти в Стоунволл-інн. У бар з облавою приїжджає поліція, Метті і Ла Міранду заарештовують.

З поліцейського відділку їх визволяє Бостонія, яка є покровителем усіх драг-квін, що збираються у барі. Бостонія також є таємним коханцем мафіозі Вінні — керівника Стоунволл-інн. Метті приїжджає у квартиру до Ла Міранді, де дізнається, що її призивають в армію. Вони розмовляють всю ніч. Ранком Метті йде на збори Товариства Маттачіне, де зустрічає Берта та Ітана, з яким зіткнувся в ніч перед арештом. Група планує провести пікет перед Залом Незалежності у Філадельфії. Ітан і Метті розмовляють деякий час після засідання, потім Метті йде назустріч до Лa Міранди. Вони їдуть у секретне місце, де Метті спостерігає таємний обряд «переродження» молодої чоловіка Хозе в дівчину Камелію. Після церемонії вони повертаються до квартири Ла Міранди де займаються сексом.

Метті Дін починає проводити більше часу з Ітаном, який друкується в журналі під псевдонімом.

Ла Міранда приходить на призовний пункт, де отримує направлення на психіатричний огляд. У минулому в Лa Міранди вже був невдалий досвід спілкування з психіатрами, тому Метті одягається в одяг Ла Міранди і зустрічається з лікарем замість неї. Лікар дає Метті довідку про те, що Ла Міранда не придатна до військової служби. Дорогою додому Ла Міранда освідчується Метті в коханні.

На черговій зустрічі Спільноти Маттачіне, Метті слухає доповідь психіатра, який розповідає про гомосексуальність, як про хворобу. Не дослухавши до кінця, Метті полишає збори. Після зустрічі Берт, Ітан і Метті сперечаються про те, що сказав психіатр. Вони зустрічаються з репортером і фотографом з газети The Village Voice, щоб показати журналістам як закон про заборону продажу алкоголю гомосексуалам діє на практиці. В усіх барах їм спокійно наливають. Але як тільки вони приходять у Стоунволл-інн, їм відмовляються наливати і трохи не виганяють з бару, проте за них заступається Бостонія. У барі Метті з Ітаном зустрічаються з Ла Мірандою, і Ітан глузує з неї. Ла Міранда розуміє, що Метті не сказав своїм друзям про неї і вибігає з бару. Метті йде за нею, вони сперечаються. Метті натякає, що йому подобаються не переодягнуті, а мужні чоловіки. Метті йде до Ітана.

Вінні зустрічається з Бостонією подалі від сторонніх очей. Він розповідає про клініку під назвою «Палац снів» і говорить їй, що він хоче, щоб вона зробила операцію по зміні статі для того, щоб вони змогли одружитися. Бостонія категорично проти. Вінні розчарований.

Після пікету у Філадельфії, Ітан відвозить Метті на Фаєр Айленд — Вогняний острів, який Етан змальовує як «небеса». «Небеса» включає такі репресивні функції, що чоловіки не можуть танцювати обличчям до обличчя, не дозволяється танцювати взагалі, якщо є жінка на танцполі. Метті не бажає приховувати свою орієнтацію, тому він залишає Ітана і повертається до Ла Міранди.

Бостония дивиться по телевізору репортаж про похорони Джуді Гарленд. Щоб розвеселити її, Вінні вирішує вийти з нею «у світ». Вони йдуть до ресторану, звідки їх ввічливо просять піти. Наступного ранку Вінні пускає собі кулю в голову. Перед самогубством Вінні залишає Бостонії усі свої гроші і напис губною помадою на дзеркалі: «Я тебе кохаю».

Вночі в Стоунволл-інн приїжджає поліція з черговим рейдом. Деяких з драг-квін заарештували, у тому числі й Бостонію. Коли її вивели з бару, поліцейський став ображати її: «Бідний маленький педик, ти не знаєш, хочеш убити або поцілувати мене»? Після чого Бостонія вдарила його по обличчю зі словами: «Вважаю, що я вирішила». Бостонія й інші геї, лесбійки і трансгендери атакують поліцейських. Починаються масові безлади.

У ролях Ролі, які виконують Гільєрмо Діас, Фредерік Веллер, Дуейн Бутт, Брендон Корбаліс, Дуайт Івелл та Луїс Гузман, мають реальних прототипів. {| |-valign="top" |align="right"| Гільєрмо Діас || ···· ||Ла Міранда |-valign="top" |align="right"| Фредерік Веллер || ···· ||Метті Дін |-valign="top" |align="right"| Брендон Корбаліс || ···· ||Ітан |-valign="top" |align="right"| Дуейн Бутт || ···· ||Бостонія |-valign="top" |align="right"| Брюс МакВітті || ···· ||Вінні |-valign="top" |align="right"| Пітер Ретрі || ···· ||Берт |-valign="top" |align="right"| Дуайт Івелл || ···· ||Гелен Вілс |-valign="top" |align="right"| Метью Фейбер || ···· ||міс Моксі |-valign="top" |align="right"| Майкл МакЕлрой || ···· ||принцеса Ернестіна |-valign="top" |align="right"| Луїс Гузман || ···· ||Віто |-valign="top" |align="right"| Джо Дідайо || ···· ||Анджело

Історичні неточності Попри те, що фільм засновано на реальних подіях, у фільмі є деякі історичні неточності: Момент, коли героям фільму відмовили у продажі алкоголю не відповідає дійсності, оскільки закон про заборону продажу алкоголю гомосексуалам був скасований у 1966 році, за три роки до подій, змальованих у фільмі. До того ж у барі Стоунволл-інн цього закону ніколи не дотримувалися. Герой фільму Метті не міг брати участь у пікеті Товариства Маттачіне перед Залом Незалежності у Філадельфії, оскільки він проходив 4 липня 1969 року, що на 8 днів пізніше фінальних подій фільму.Marks Ridinger, Robert B. Speaking For Our Lives: Historic Speeches and Rhetoric for Gay and Lesbian Rights (1892—2000), стр. 130. Издательство «Haworth Press», (2004). ISBN 1-56023-175-0 Досі не доведено, що мотивувальним чинником стоунволлських бунтів стала смерть акторки Джуді Гарленд.Loughery, John (1998). The Other Side of Silence — Men's Lives and Gay Identities: A Twentieth-Century History, стор. 316. Видавництво «New York, Henry Holt and Company».

Цікаві факти Плакат, який на початку фільму прибивають на стіну, у вересні 1969 року дійсно висів на фасаді бару Стоунволл-інн. Напис на плакаті свідчив: «Ми, гомосексуали, просимо наших людей по можливості допомагати підтримувати мирну і тиху поведінку в Гринвіч-Віллидж. Маттачіне». Пісня, яку співає Метті Дін після мітингу в автобусі, — американська патріотична пісня , написана на честь борця за расове рівноправ'я Джона Брауна, що підняв в 1859 році повстання проти рабства в США і страченого за заколот.

Саундтрек

Визнання Нагороди та номінації фільму «Стоунволл»Нагороди та номінації фільму «Стоунволл» на сайті IMDb Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант РезультатЛондонський кінофестивальПриз глядацьких симпатійНайджел Фінч Міжнародний кінофестиваль лесбійських та геївських фільмів у Сан-ФранцискоНайкращий фільмСтоунволл Кінофестиваль «Аутфест»Найкращий сценарійРіккі Бідл-Блер GLAAD Media AwardsВидатний фільмСтоунволл

Примітки

Посилання

(станом на 00.02.2016) Стоунволл на сайті Allrovi

Стоунволл на сайті Outfilms''