«Блакитний хлопчик» або «Хлопчик у блакитному» () — портрет англійського живописця Томаса Гейнсборо, написаний 1770 року.
Опис Томас Гейнсборо писав цей портрет в кінці 1769 або на початку 1770 рокуRobyn Asleson, Shelley Bennett: British paintings at The Huntington. Huntington Library, Art Collections, and Botanical Gardens, San Marino / Yale University Press, New Haven, London 2001, ISBN 0-300-09056-0, S. 106.. Для портрета художникові позував 18-річний Джонатан Баттел (1752–1805), син торговця залізними товарами, якого Гейнсборо зумисно вбрав у аристократичний костюм блакитного кольору. Джонатан Баттл зображений у костюмі не сучасного йому XVIII, а початку XVII століття. Таким чином портрет є алюзією на портрет хлопчика в червоному барокового нідерландського художника Антоніса ван Дейка.
Блакитний колір, збагачений тонкою грою рефлексів, створює яскраву гру кольорів. Спокійна й невимушена поза позбавлена афектації надає портрету реалістичності. Для портрета Блакитного хлопчика властивий головний прийом Гейнсборо — розчинення одного кольору в іншому за допомогою окремих мазків іншого тону, вкраплених в кольорову поверхню предметів.
Вибір блакитного кольору для картини Гейнсборо пояснював бажанням довести своєму конкурентові художнику Джошуа Рейнольдсу, що цей колір може займати в картині центральне місце, що заперечував РейнолдсRobyn Asleson, Shelley Bennett: British paintings at The Huntington. Huntington Library, Art Collections, and Botanical Gardens, San Marino / Yale University Press, New Haven, London 2001, ISBN 0-300-09056-0, S. 107. 110 Anm. 25..
Власники 1796 року Баттел розорився, і його портрет пішов з молотка. Змінивши кількох власників (серед яких художник Джон Гоппнер), до 1809 році «Хлопчик у блакитному» став власністю родини Гросвенор, глава якої носить титул герцога Вестмінстера. Під час так званого «розпродажу Європи» по закінченні Першої світової війни, портрет у герцога через посередництво арт-дилера Джозефа Давіна придбав американський «залізничний король» Генрі Гантінгтон. Ціна угоди становила $728 тис. і на той момент вважалася рекордною.
Перед вивезенням за океан портрет експонувався в Лондонській Національній галереї, де його побачили не менше 90 000 осібRobyn Asleson, Shelley Bennett: British paintings at The Huntington. Huntington Library, Art Collections, and Botanical Gardens, San Marino / Yale University Press, New Haven, London 2001, ISBN 0-300-09056-0, S. 8. 13–14; Meryle Secrest: Duveen. A Life in Art. Knopf, New York 2004, ISBN 0-375-41042-2, S. 191–199.; а директор музею написав на звороті картини слова прощання від особи англійців. З 1928 року картина є одним з найцінніших експонатів колекції Гантингтонскої бібліотеки-музею в Каліфорнії.
Примітки
Література Werner Busch: Gainsboroughs Blue Boy – Sinnstiftung durch Farbe. In: Städel-Jahrbuch NF 17, 1999, p. 331–348 (Файл PDF ). Robyn Asleson, Shelley Bennett: British paintings at The Huntington. Huntington Library, Art Collections, and Botanical Gardens, San Marino / Yale University Press, New Haven, London 2001, ISBN 0-300-09056-0, p. 104–111 Nr. 17. Susan Sloman: Gainsborough’s ’Blue boy’. In: The Burlington magazine 155, Nr. 1321, 2013, p. 231–237. Conisbee, Philip. The Ones That Got Away, essay from Saved! 100 Years of the National Art Collection Fund (2003, ed. Richard Verdi). London: Scala Conlin, Jonathan (2006). The Nation's Mantelpiece: A history of the National Gallery. London: Pallas Athene Tyler, David. Jonathan Buttall in the Oxford Dictionary of National Biography (2004). Oxford: Oxford University Press
Посилання
The Blue Boy - Блакитний хлопчик на сайті Гантингтонскої бібліотеки-музею Блакитний хлопчик на сайті gardenofpraise.com