Довгяло Дмитро Іванович (, ; *1 листопада 1868 р., с. Козьяни Городоцький повіт Вітебська губернія -†1942Беларуская ССР: Кароткая энцыклапедыя. У 5-і т. Т.5.: Бібліяграфічны даведнік / Рэд. кал.: І. П. Шамякін і інш — : Гал. рэд. БелСЭ імя П. Броўкі, 1981. — Т. 5. — 720 с. — 15 000 экз. р., с. Пахта-Арал Чимкентська область Казахстан) — білоруський археограф та історик, класик білоруської археографіїМакароў Л. У., Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991 . Энц. даведнік. У 10 т. Т.1. — , 2003. — ISBN 985-6374-04-9 . Його криптоніми: «Д. Д.», «Дм. Д.».

Життєпис Народився у селі Козьяни Городоцького повіту Вітебської губернії Російської імперії, нині це Шумілінський район Вітебська область Білорусі. Був нащадком старовинної шляхти Великого князівства ЛитовськогоKubilius Jonas. Profesorius Zigmas Žemaitis. Trumpa biografinė apybraiža // Profesorius Zigmas Žemaitis. Bibliografinė rodyklė ir fotografijų rinkinys. — Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2008. — С. 15. — 196 с. — (Fontes Historiae Universitatis Vilnensis). — ISBN 978-9955-33-245-9. . Його батько — священик Іван Максиміліанович Довгяло (*1847-†03.02.1902)Горидовец В., Биография Д. И. Довгялло , сайт «Полоцко-Витебская епархия. Статистические сведения о духовенстве и приходах (1861—1990)» .

Завершив навчання у Вітебській духовній семінарії РПЦ. У 1894 р. завершив навчання у Петербурзькій духовної академії. Отримав ступінь кандидата теології (спеціалізація «Церковна унія»)Шумейка М., Дўгяла Дзмітры Іванавіч / М. Шумейка // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 3.: Гімназія — Кадэнцыя / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — : БелЭн імя Петруся Броўкі, 1996. — С.212. . Одночасно як «вільний слухач» він завершив курс навчання у Санкт-Петербурзькому Імператорському Археологічному інституті, що готував фахівців в галузі археології, археографії, архівознавстваДмитрий Иванович Довгялло (20.10.1868 — апрель 1942) , сайт «Исторический факультет Белорусского государственного университета» .

Викладав у Вітебську в семінарії і чоловічої гімназії. З 1897 р. став архіваріусом у Вітебського центрального архіву давніх актів і Віленського центрального архіву давніх актів.

З 1903 р. у Вільнюсі працював в об'єднаному архіві давніх актів, викладав в навчальних закладах.

У 1906 р. редагував газету «» (Біла Русь).

З 1906 р. член, а з 1913 р. голова Віленської археографічної комісії.

У 1910—1914 рр. — редактор «записок Північно-Західного відділу Російського географічного товариства» (). Став почесним членом Вітебської вченої архівної комісії.

У 1915 р. через події Першої світової війни евакуювався з Вільні до м. Могильова, де працював в архіві.

У 1917 р. брав участь у першому Всебілоруському конгресі.

У березні 1919 р. був призначений на уповноваженого Головного архіву Росії в Могилевській губернії, яка входила тоді до складу РРФСР. Паралельно з роботою в архіві він очолює створений з його ініціативи губернський музей.

З 1921 р. — завідувач Могильовського губернського архіву.

Влітку 1925 р. був призначений на вченого секретаря Історико-археологічної (з 1927 року — «Археографічної») комісії і переїхав до м. Мінська. 3 цього 1925 р. співпрацював з Інститутом білоруської культури, доцент Білоруського державного університету, де читав лекції з джерелознавства на соціально-історичному відділенні педагогічного факультету. Спільно з колегами Інбілкульту Довнар-Запольським М. В., Пічетою В. І., Щекотихіним М. М. ним була ініційована підготовка шерегу навчальних посібників і хрестоматій для студентів педагогічного факультету БДУ. У 1928 р. під тиском комуністів він був відсторонений від читання лекцій з «ідеологічних мотивів» як «політично сумнівна» особа.

У 1929—1937 рр. очолював бібліотеку Академії наук Білорусі, а з 1937 р. — науковий співробітник академічного Інституту історії АН Білорусі.

10 грудня 1937 р. був заарештований 3-м відділенням Управлінням Державної Безпеки НКВС БРСР і поміщений в Мінську в'язницю НКВС, як буцімто «німецький шпигун»Шумейко М. Ф., Архивист и археограф Дмитрий Иванович Довгялло. ― , 2002 . НКВС пред'явило звинувачення в тому, що

Як «доказ» його так би мовити «злочинної діяльності» наводилася книга «», видана в Ризі в 1933 р., що за суттю була науковою доповыддю Довгяло Д. І. на Археографічному з'їзді в 1926 році. Він був змушений під погрозами фізичної розправи визнати це, але потім відмовився від пред'явлених звинувачень. Був визнаний винним в «засміченні контрреволюційною літературою» бібліотеки Академії наук БРСР.

Згідно рішення «особливої наради» при НКВС СРСР за протоколом № 30 від 11 вересня 1939 року висланий строком на 5 років у с. Пахта-Арал Чимкентської області Казахстану. За деякими відомостями помер там в квітні 1942 р.. Реабілітований посмертно 9 червня 1964 р. ухвалою колегії у кримінальних справах Верховного суду БРСР.

Праці Укладач і редактор «Историко-юридические материалы…» (т. 27—32, Віцебск, 1899—1906), брав участь у виданні «Акты, издаваемые Виленской комиссией…» (т. 32-37, Вільня, 1907—1912), редактор і упорядник Беларускі архіў. Т. 1. Матэрыялы i дакументы да гісторыі Беларуска-Літоўскай дзяржавы (XVI—XVII ст.) / Склад. З. Даўгяла. — : Інстытут беларускай культуры, 1927. — 268 с. Беларускі архіў. Т. 2. Літоўская метрыка (XV—XVI ст.) / Склад., уступ. арт. З. Даўгяла. — : Інстытут беларускай культуры, 1928. — 343 с. Беларускі архіў. Т. 3. Вып. 1. Менскія акты (XV—XVIII ст.) / Склад. З. Даўгяла. — : Інстытут беларускай культуры, 1930. — 413 с. підготував Матэрыялы да гісторыі мануфактуры Беларусі ў часы распада феадалізма. Т. 1 (1796—1840) / Склад. З. Даўгяла. — : Выдавецтва АН БССР, 1934. — 300 с. Матэрыялы да гісторыі мануфактуры Беларусі ў часы распада феадалізма. Т. 2. (1841—1864) / Склад. З. Даўгяла. — : Выдавецтва АН БССР, 1935. — 380 с. один з упорядників Гісторыя Беларусі ў дакументах і матэрыялах. Т.1. (IX—XVIII ст.). — : Выдавецтва АН БССР, 1936. — 678 с. Дакументы да гісторыі музэю Г. Х. Татура ў Менску. //Запіскі адзелу гуманітарных навук. Працы клясы гісторыі. — , 1929. — Кн.8. — с.549-560. Марковские гайдамаки. — Витебск, 1896; Поуниатская библиотека Витебской духовной семинарии // Полоцкие епархиальные ведомости. — 1901, № 1—2; Радошковичи, заштатный город Виленской губернии. — Вильна, 1907; Цыганы на Беларусі: (Гіст. нарыс) // Наш край, 1926. — № 12(15); З гісторыі беларускага пісьменства XVII ст. — , 1927; Свіслацкі замак у 1560 г. // Наш край, 1927. — № 6—7; Заслаўе на Міншчыне. // Запіскі аддзела гуманітарных навук Інбелкульта, 1928. — Кн. 5; Літоўская Мэтрыка і яе каштоўнасьць для вывучэньня мінуўшчыны Беларусі. — Рыга, 1933 Крест преподобной Ефросинии, княжны Полоцкой: (исторический эскиз) — Витебск: Губернская типография, 1895. — 25 с. Описание предметов древности, поступивших в Витебское церковно-археологическое древлехранилище по ноябрь 1897 года (в соавторстве с Н. Я. Никифоровским) — Витебск: Губ. типо-литогр., 1899. Материалы для истории местной Витебской прессы. А.Духовный орган — Витебск: Губерн. типолитогр., 1899. Оршанский гербовник: Отт. из 28-го вып. Ист.-юрид. материалов, извлеч. из древних актовых книг губерний: Витебской и Могилевской", хранящихся в Центр. архиве в Витебске — Витебск: (Губ. типо-литогр.), 1900. — 96 с. Полоцкая епархия к 1903 году — Витебск: Губернская типо-литография, 1903. — 106 c. Лепель, уездный гор. Витебской губ.: Хроника минувшей жизни — Витебск: Губ. типолитогр., 1905. Смоленск в 1654 г.: несколько слов по поводу 250-летия со времени окончания польского владычества в г. Смоленске (23 сентября 1654 — 3 октября 1904 г.) — Вильна: Типография А. Г. Сыркина, 1905. — 40 c. Витебская духовная семинария (1806—1906): Заметки и воспоминания. — Витебск: Тип. М. Б. Неймана, 1907. — 84 с. Петр Великий для Западной Руси: на память о 200-летии Полтавской победы — Вильна: Электро-типография «Русский почин», 1909. — 15 c. Перенесение св. мощей преп. Евфросинии из Киева в Полоцк: Подроб. описание церков.-нар. торжеств по пути следования св. мощей с изображением преподоб. Евфросинии и многими рис. — Вильна: Полоц. церк. братство, 1910. — 80 с. Город Борисов Минской губернии (в соавторстве) — Вильна: Сев.-Западный отдел Императорского Русского географического общества, 1910. — 38 c. Магілёўскае «Брацтва прасалаў». — , 1926 Заслаўе на Міншчыне. ― Запіскі аддзела гуманітарных навук Інбелкульта, 1928, кн. 5. Polociae moenia: Гіст.-тапагр. нарыс полац. умацаванняў — , 1928.

та інші.

Родина Дружина — Олена Василівна Демидівська. Син — Костянтин (1900 р. нар.), викладав в Одеському медичному інституті. Син — Микола (1898 р. нар.), був засновником і першим завідувач кафедри нормальної анатомії у 1930—1965 рр. Донецького національного медичного університету імені М. Горького. Дочка — Катерина (1902 р. нар.) та дочка — Віра.

Примітки

Джерела

Маракоў Л. У., Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 1. — :, 2003. ISBN 985-6374-04-9 Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — : БЕЛТА, 2001. — 576 с.: іл. ISBN 985-6302-33-1. Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 3: Гімназіі — Кадэнцыя / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — , 1996 Т. 3. — 527 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0041-2. Шумейка М. Ф., ДАЎГЯЛА Дзмітрый Іванавіч. // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.6: Дадаізм — Застава / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — : БелЭн, 1998. — Т. 6. — 576 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0106-0 (т. 6). Беларуская ССР: Кароткая энцыклапедыя. У 5-і т. Т.5.: Бібліяграфічны даведнік / Рэд. кал.: І. П. Шамякін і інш — : Гал. рэд. БелСЭ імя П. Броўкі, 1981. — Т. 5. — 720 с. — 15 000 экз. Улащик Н. Н., Очерки по археографии и источниковедению истории Белоруссии феодального периода. ― , 1973. Шумейко М. Ф., Архивист и археограф Дмитрий Иванович Довгялло. ― : БелНИИДАД, 2002. — 164 с. Шумейко М. Ф., Археография: курс лекций. — : БГУ, 2005 Шумейко М. Ф., Новые штрихи к биографии Дмитрия Ивановича Довгялло: (к 140-летию со дня рождения) // Архівы і справаводства. 2008. ― № 6. ― С.93―101

Посилання

Старостин Е. В., Архивное источниковедение Балтийский Архив. Дмитрий Довгялло