Перемишльський повіт (; ) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі, УРСР, Третього Рейху і Польської народної республіки, існувала від 1854 до 1975 року. Центром повіту було м. Перемишль.

У складі Австро-Угорщини Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Перемишль (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).

Сам Перемишльський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Перемишль.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Перемишльського повіту (з 47 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Нижанковичі (з 46 гмін), 19 гмін повіту Радимно, 5 гмін (Буців, Медика, Шегині, Поздяч, Торки) повіту Мостиська та 1 гміна (Саночани) повіту Стара Сіль. Однак у повіті існували три окремі судові округи (повіти) — Перемишль, Нижанковичі й Дубецько.

Перемишльський повіт за переписом 1910 р. налічував 133 гміни (самоврядні громади) і 108 фільварків та займав площу 1002 км². В 1900 році населення становило 144 875 осіб, в 1910 році — 159 991 особа. Більшість населення — 79 924 українці-грекокатолики (50 %), 56 623 римокатоликів (35 %) складали поляки і латинники, 22 543 юдеї становили близько 14 % населення.Allgemeines Verzeichnis der Ortsgemeinden und Ortschaften Österreichs nach den Ergebnissen der Volkszählung vom 31. Dezember 1910, Seite 335

Українська більшість населення повіту початково стабільно обирала українців послами до Галицького сейму від повіту за IV курією (1861 р. — Григорій Гинилевич, 1867 р. — Василь Ковальський, 1870 р. — Григорій Шашкевич), однак після 1877 року польська влада протягувала поляків силовим пресингом, який іноді українцям вдавалося подолати (1895 р. — Степан Новаківський, 1913 р. — Теофіл Кормош).

У складі ЗУНР З першого листопада 1918 р. в Перемишлі діяла змішана українсько-польська комісія (по 4 особи з кожного боку), але 4 листопада місто опинилось поділеним: українцям дісталось правобережжя, а полякам — Засяння. Після прибуття військової підмоги поляки 10 листопада захопили все місто й ув'язнили членів повітової ради.

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Головою Повітової УНРади обраний адвокат д-р Теофіль Кормош (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — директор гімназії Андрій Алиськевич, від повіту — професор гімназії Михайло Демчук.Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).

Під польською окупацією

Включений до складу Львівського воєводства Польщі після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Українська більшість населення повіту обирала послом до Польського сейму від повіту Володимира Загайкевича у 1928 і 1930 роках.

Зміни адміністративного поділу

1 липня 1924 р. з території земель фільварку Буців утворена гміна Польська Маринка для польських колоністівRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 czerwca 1924 r. o utworzeniu samoistnej gminy administracyjnej pod nazwą «Polska Marynka» w powiecie przemyskim. .

1 жовтня 1927 р. з частин територій сільських громад (гмін) Дрогоїв, Гнатковичі і Малковичі утворено сільську гміну ОрлиRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 czerwca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Orły w powiecie przemyskim, województwie lwowskiem. , а з земель села Трійчичі — гміну ВацлавичіRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1927 r. o utworzeniu w powiecie przemyskim, województwie lwowskiem, gminy wiejskiej pod nazwą «Wacławice». .

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 11 квітня 1929 р. вилучено присілок Залісся з гміни Красічин і частину гміни Рікшиці та з них утворено самоврядну гміну ЗаліссяRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 11 kwietnia 1929 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Zalesie w powiecie przemyskim, województwie lwowskiem. .

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміниDz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 548 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Перемишльського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети) внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни) Перемишль містечко Нижанковичі — міська ґміна до 1934 р.

Сільські ґміни Кількість:

1920—1924 рр. — 121

1924—1927 рр. — 122

1927—1929 рр. — 124

1929—1934 рр. — 125

1934—1939 рр. — 13 +Об'єднані сільські ґміни 1934 рокуСтарі сільські ґміниКількість1Ґміна ГермановичіАксманичі, Вітошинці, Горохівці, Германовичі, Даровичі, Заболотці, Клоковичі, Княжичі, Конюша, Конюшки, Корманичі, Куп'ятичі, Лучичі, Мальговичі, Молодовичі, Негрибка, Пікуличі, Підмостичі, Сілець, Серакізці, Сільча, Станіславчик, Фредрополь232Ґміна ДубецькоБахорець, Гутисько-Ненадовске, Дрогобичка, м. Дубецько, Ісканя, Костева, Півхова, Передмістя Дубецьке, Руське Село, Сільниця, Сливниця113Ґміна ЖуравицяБолестрашичі, Бушковичі, Бушковички, Вовче, Вишатичі, Журавиця64Ґміна КривчаБабичі, Бахів, Воля-Кривецька, Купна, Кривча, Ненадова, Речпіль, Рушельчичі, Скопів, Середна, Хирина115Ґміна КіньківціБелвин, Вапівці, Вуйковичі, Коритники, Кіньківці, Лутівня, Острів76Ґміна МедикаМедика, Шегині.27Ґміна МіженецьБоратичі, Боршевичі, Библо, Вілюничі, Грушатичі, Дешичі, Дроздовичі, Зоротовичі, Міженець, Пацьковичі, Саночани, Стороневичі128Ґміна НижанковичіНижанковичі (з 1934)19Ґміна ОльшаниБрилинці, Вільшани, Красичі, Кречкова, Мільнів, Рікшиці, Тисова, Холовичі.810Ґміна ОріхівціБатичі, Вацлавичі (з 01.10.1927), Гнатковичі, Дрогоїв, Дуньковички, Кусеничі, Мацьковичі, Малковичі, Орли (з 01.10.1927), Оріхівці, Трійчичі1111Ґміна ПоповичіБиків, Гуречко, Гурко, Коровники, Новосілки, Плешевичі, Поповичі, Перекопань, Рожубовичі, Селиська, Тишковичі, Хідновичі, Храпличі, Циків, Яксманичі1512Ґміна ПралківціЗалісся (з 11.04.1929), Красічин, Кругель Малий, Кругель Великий, Пралківці, Сливниця, Тернівці713Ґміна СтібноБарич, Буців, Валява, Дусівці, Накло, Польська Маринка (з 01.07.1924), Поздяч, Склад Сільний, Стібенець, Стібно, Торки, Халупки Дусівські12 * Виділено місто та містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 51 % населення повітуУкраїнці. Частка у населенні повітів.

У 1939 році в повіті проживало 167 340 мешканців (78 915 українців-грекокатоликів (47,16 %), 2 800 польськомовних українців-грекокатоликів (1,67 %), 4 475 українців-латинників (2,67 %), 54 695 поляків (32,68 %), 4 140 польських колоністів міжвоєнного періоду (2,47 %), 22 215 євреїв (13,28 %) і 100 німців та інших національностей (0,06 %))Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 58, 111.

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 162 544 населення ніби-то було аж 86 393 (53,15 %) поляків при 60 005 (36,91 %) українців, 15 891 (9,78 %) євреїв і 76 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Після Другої світової війни СРСР і ПНР в умовах терору провели виселення частини українців до УРСР, а в 1947 році решту українців у ході операції «Вісла» убили, ув'язнили в концтаборі Явожно і тюрмах, або депортували на понімецькі землі.

У складі СРСР

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Перемишльський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької областіУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» . 17 січня 1940 року територія повіту поділена на Медиківський, Нижанковицький і Перемишльський райони. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. В липні 1944 року радянські війська заволоділи цією територією. В березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію правобережного Надсяння зі складу Дрогобицької області передано Польщі. У 1975 році в рамках адміністративної реформи були скасовані повіти.

Територія колишнього повіту у складі сучасної України Сьогодні в межах України перебувають: колишня ґміни Міжинєц та Нижанковичі повністю, ґміна Поповичі — села Биків, Новосілки, Плешевичі, Поповичі, Тишковичі, Хідновичі, Циків, ґміна Германовичі — села Заболотці (нині в межах Нижанковичів) та Підмостичі, ґміна Медика — село Шегині, ґміна Стібно — село Буців.

Див. також Львівське воєводство Польська Республіка (1918—1939)

Примітки