Шанта́ль А́нна Акерма́н (; 6 червня 1950, Брюссель, Бельгія — 5 жовтня 2015, Париж, Франція) — бельгійська феміністська кінорежисерка, сценаристка, акторка, продюсерка, операторка-постановниця, авторка-виконавиця, фотографка, візуальна мисткиня та викладачка університету. Дослідниця жіночого погляду та досвідів у авангардному кіно. Лауреатка та номінантка численних фестивальних та професійних кінонагород .

Життєпис Шанталь Анна Акерман народилася в Брюсселі, Бельгія, в єврейській сім'ї вихідців з Польщі. Матір Шанталь і її батьки були депортовані в концтабір Аушвіц, звідки живою повернулася лише мати. Головну роль у рішенні зайнятися кінорежисурою зіграв побачений Акерман фільм Годара «Безтямний П'єро» (1965). Інший важливий чинник — американський експериментальний кінематограф, і передусім фільми Майкла Сноу. Перша короткометражна стрічка Шанталь Акерман, яку вона зняла, коли їй виповнилося 18 років, «Моє місто великим планом» (1968), отримала схвалення відомого бельгійського кінорежисера Андре Дельво.

Творчість Шанталь Акерман знімала як документальні, так і ігрові стрічки. Найпомітнішою з останніх стала культова феміністична робота (1975).

Режисерка авторського кіно, Акерман не орієнтувалася на кінозірок, проте в її фільмах в різний час знімалися такі майстри, як Орор Клеман, Дельфін Сейріг, Магалі Ноель, Жульєт Бінош, Марія де Медейрос, Вільям Герт, Жан-П'єр Кассель, Сільвія Тестю. Іноді Акерман знімалася у власних стрічках, а також у фільмах інших режисерів (Філіпа Гарреля та ін.).

У 1986 році Шанталь Акерман входила до складу журі головного конкурсу 43-го Венеційського міжнародного кінофестивалю. Була також в журі основного конкурсу 41-го Берлінського міжнародного кінофестивалю (1991).

Виставки Важливі персональні виставки творчості Акерман відбулися в Музеї сучасного мистецтва, Антверпен, Бельгія (2012), Массачусетському технологічному інституті (2008), Музеї мистецтв Тель-Авіва, Ізраїль (2006), Художньому музеї Принстонського університету, Принстон, штат Нью-Джерсі (2006) та Центрі Жоржа Помпіду, Париж (2003). Акерман брала участь у documenta XI (2002) та Венеціанській бієнале (2001).

У 2011 році в Австрійському кіно музеї було показано ретроспективу творчості Акерман.

Смерть Шанталь Акерман померла 5 жовтня 2015 року в Парижі у віці 65 років . Газета Le Monde повідомила, що вона вчинила самогубство внаслідок великого депресивного розладу.

Особисте життя Шанталь Акерман була лесбійкою.Lesbian Filmmaker Commits Suicide

Фільмографія

Рік Фільм Оригінальна назва Примітки Вибухни, моє місто Saute ma ville короткометражний Готель «Монтерей» Hotel Monterey документальний Я, ти, він, вона Je, tu, il, elle Jeanne Dielman, 23, quai du commerce, 1080 Bruxelles Новини з дому News from Home Les Rendez-vous d'Anna Усю ніч Toute une nuit Одного разу Піна запитала… Un jour Pina a demandé… документальний, про Піну Бауш Золоті восьмидесяті Golden Eighties Американські історії Histoires d'Amérique Три останні сонати Франца Шуберта Les Trois Dernières Sonates de Franz Schubert документальний Nuit et jour Зі сходу D'est документальний Портрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років Portrait d'une jeune fille de la fin des années 60 à Bruxelles Диван у Нью-Йорку Un divan à New York Шанталь Акерман очима Шанталь Акерман Chantal Akerman par Chantal Akerman Південь Sud документальний Полонянка La Captive за однойменним романом Марселя Пруста (1925) По іншу сторону De l'autre côté документальний Завтра переїжджаємо Demain on déménage Там, внизу Là-bas документальний фільм про Ізраїль На схід разом з Сонею Видер-Атертон À l'Est avec Sonia Wieder-Atherton телевізійний документальний «Каприз Олмейєра» La folie Almayer по однойменним романом Джозефа Конрада Не домашнє кіно No Home Movie

Визнання Нагороди та номінації Шанталь АкерманНагороди та номінації Шанталь Акерман на сайті IMDb Рік Категорія Фільм Результат Міжнародний кінофестиваль у ЧикагоБронзовий Г'юго за найкращий фільмЗустрічі Анни Гран-прі Золотий Г'югоЗавтра переїжджаємо Берлінський міжнародний кінофестивальЗолотий ведмідьАмериканські історії Стокгольмський міжнародний кінофестивальБронзовий кіньНіч і день Туринський міжнародний кінофестиваль молодого кіноПриз ФІПРЕССІ — Спеціальна згадкаПортрет дівчини у Брюсселі кінця шестидесятих років Міжнародний кінофестиваль у Карлових ВарахКришталевий глобус за найкращий франкомовний фільмКушетка в Нью-Йорку Приз екуменічного журі — Спеціальна згадка Міжнародний кінофестиваль фільмів про права людини в НюрнберзіСпеціальна згадкаПівдень Премія Жозефа ПлатоНайкращий бельгійський документальний фільмПо іншу сторону Премія «Люм'єр»Найкращий франкомовний фільмЗавтра переїжджаємо Премія «Сезар»Найкращий документальний фільмТам, внизу Європейський кінофестиваль в СевільїСпеціальна згадкаНе домашнє кіно Міжнародний кінофестиваль у ЛокарноЗолотий леопардНе домашнє кіно Альянс жінок кіножурналістівЖінка-ікона року

Примітки

Література Margulies I. Nothing happens: Chantal Akerman's hyperrealist everyday. Durham: Duke UP, 1996 Pravadelli V. Performance, rewriting, identity: Chantal Akerman's postmodern cinema. Torino: Otto, 2000 Foster G.A. Identity and memory: the films of Chantal Akerman. Carbondale: Southern Illinois UP, 2003. Paquot C. Chantal Akerman: autoportrait en cinéaste. Paris: Cahiers du Cinéma, 2004

Посилання