Нисківський повіт (; ) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, міжвоєнної Польщі, Третього Рейху і Польської народної республіки, існувала від 1854 до 1975 року (в 1975 році в рамках адміністративної реформи були скасовані повіти). Центром повіту було м. Нисько.

Королівство Галичини та Володимирії

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Нисько (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Кракові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Західної Галичини на противагу апеляційному суду у Львові як критерію належності до Східної Галичини).

Сам Нисківський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Ряшів.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Ниськівського повіту (з 25 самоврядних громад-гмін) приєднаний повіт Улянів (з 27 гмін) та частина повіту Лежайськ (Гутисько, Єльна з Юдашівкою, Кенігсберг, Лукова, Руда, Сажина та Воля Заржицька). Однак у повіті існували й надалі 3 окремі судові округи (повіти) — Нисько, Рудник і Улянів.

У 1879 р. площа повіту становила 573,17 км², населення — 55 891 особу, повіт включав 60 поселень (з них 3 міста — Нисько, Рудник і Улянів), поділявся на 41 кадастральну гміну.

Нисківський повіт за переписом 1910 р. налічував 61 гміну (самоврядну громаду) і 44 фільварки та займав площу 973 км². В 1900 році населення становило 65 301 особу. За переписом 1910 р. населення становило 69 194 особи.

Польща

Повіт включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році.

Адміністративний поділ

1 квітня 1933 р. 70 га землі передані розпорядженням міністра внутрішніх справ від села Бірки до села Майдан ГольчанськийRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 grudnia 1932 r. o zmianie granic gmin wiejskich Majdan Golczański i Borki w powiecie niżańskim, województwie lwowskiem. .

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворена ґміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалась єдиним дуже великим селом.

Станом на 1934 рік:

Ґміни

Ґміна Нисько Ґміна Стани Ґміна Камень Ґміна Єжове Ґміна Рудник Ґміна Улянув I Ґміна Улянув II Ґміна Яроцин

Перейменування Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінена німецька назва поселення (колонії) Раухерсдорф () на польську Кужина Сьредня ().Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim.

Міста Нисько (від 1933) Рудник Улянув (до 1934)

Населення

На 01.01.1939 у п'яти селах (Бірки, Дубрівка, Дубровиця, Яротин, Шиперки) повіту попри півтисячолітню політику полонізації проживали ще рештки українського населення Надсяння — з 3 510 жителів було 10 україномовних українців і 800 польськомовних на фоні 2 615 поляків і 85 євреївВолодимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 111  — Вісбаден, 1983. — 205 с.. Після Другої світової війни СРСР і ПНР в умовах терору провели виселення частини українців до УРСР, а в 1947 році решту українців у ході операції «Вісла» убили, ув'язнили в концтаборі Явожно і тюрмах, або депортували на понімецькі землі.

Див. також Львівське воєводство Польська Республіка (1918—1939)

Примітки