Радіопульса́р — космічне джерело імпульсного радіовипромінювання, що приходить на Землю у вигляді періодично повторюваних сплесків (імпульсів).
Відкриття Пульсари були відкриті в червні 1967 року Джоселін Белл, аспіранткою Е. Хьюіша, на меридіанному радіотелескопі Маллардської радіоастрономічної обсерваторії Кембриджського університету на довжині хвилі 3,5 м (85,7 МГц) під час спостережень з дослідження мерехтінь «точкових» радіоджерелHewish A., Bell S. J., Pilkington J. D. H., Scott P.F., Collins R. A. Observation of a Rapidly Pulsating Radio Source // Nature, Vol. 217, pp. 709.. За це відкриття Хьюіш отримав в 1974 році Нобелівську премію. Результати спостережень були засекречені на півроку, а першому відкритому пульсару дали назву LGM-1 (від - «маленькі зелені чоловічки»). Це було пов'язано з припущенням про штучність строго періодичних імпульсів радіовипромінювання.
У січні 1969 року у радіо пульсара в Крабовидній туманності вдалося виявити пульсації в оптичному діапазоні. У 1974 році було відкрито пульсар у подвійній системі (подвійний пульсар) PSR B1913+16, за допомогою якого вдалося перевірити різні теорії гравітаціїHulse, R. A.; Taylor, J. H. Discovery of a pulsar in a binary system // Astrophysical Journal, vol. 195, Jan. 15, 1975, pt. 2, p. . В 1990 році у пульсара PSR 1257+12 була знайдена планетна системаWolszczan, A.; Frail, D. A. A planetary system around the millisecond pulsar PSR1257 + 12 // Nature (ISSN 0028-0836), vol. 355, Jan. 9, 1992, p. 145—147.. 2004 року було виявлено двічі подвійний пульсар PSR J0737−3039 — подвійна система з двох пульсарівM. Burgay at al. .
До 2011 року було виявлено близько 1970 радіопульсарівThe ATNF Pulsar Database, більше половини з яких виявлені обсерваторією Паркса в Австралії під керівництвом Діка Манчестера. З них 140 входило до складу кулястих скупчень; 21 знайдено в Магелланових хмарах. За теоретичними оцінками, кількість доступних для спостереження радіопульсарів у Галактиці оцінюється як (24±3), а повна їх кількість — (240±30).
Номенклатура Позначення пульсарів у каталозі ANTF () має таку структуру: PSR XYYYYZZZ, де PSR — префікс (скорочення від ), X — позначення епохи каталогу: B, якщо 1950 р. і J, якщо 2000. Якщо епоха каталогу не вказана, то майже напевно це 1950 р. YYYY — пряме піднесення пульсара (перші дві цифри — години, решта — мінути), ZZZ — схилення пульсара (перший символ має бути «+» або «-»), для F-пульсарів схилення зазвичай зазначають із точністю до кутових мінут.
Основні спостережні характеристики радіопульсарів Період ()
Похідна періоду () Профіль середнього імпульсу. Інтерімпульс Мікроструктура імпульсу Поляризація Гігантські імпульси.
Фізична природа радіопульсарів
У астрофізиці відомо три типи компактних об'єктів: білі карлики, нейтронні зорі й чорні діри. Якщо перший відкритий пульсар мав період 1,337 с, то відкриті незабаром пульсари в Крабоподібній туманності і в туманності Вітрил мали періоди 33 і 89 мілісекунд відповідно. Білі карлики не можуть обертатися з такими малими періодами через відцентрове руйнування. Чорні діри не є об'єктами, які випромінюють самостійно. Єдиним кандидатом для пояснення явища пульсара залишається швидкообертова нейтронна зоря. Запаси енергії обертання в пульсарі оцінюються в 1045 ÷ 1052 ерг, а швидкість втрат — 1030 ÷ 1038 ерг/с.
Див також Нейтронна зоря Пульсар Рентгенівський пульсар Бліцар
Джерела
Література И. Ф. Малов. Радиопульсары // Москва, «Наука», 2004 Р. Манчестер, Дж. Тейлор. Пульсары // Москва, «Мир», 1980