Естонська поліція та прикордонна охорона () — офіційна назва органів правопорядку Естонії з 2010 року. Раніше існувала поліція Естонії ().
Історія Естонська Республіка (1918—1940)
Поліцію Естонії засновано 12 листопада 1918 року, коли після німецьких окупаційних сил поліційні дільниці перейшли під керівництво начальника міліції (так у 1918—1919 рр. називалася поліція) Олександра Геллата. Тодішня міліція підпорядковувалася місцевому самоврядуванню і діяла за законами Тимчасового уряду Росії. Під час війни за незалежність Естонії поліції було доручено боротися зі злочинністю, допомагати військовикам і проводити спільні операції з Лігою оборони Естонії.
14 листопада адмірал Йоган Пітка організував зустріч для обговорення охорони кордонів щойно створеної Естонської Республіки. 18 листопада було створено управління прикордонної охорони (), яке очолив капітан Леопольд Тинсон. До 1 січня 1919 року агентство підпорядковувалося Раді старійшин Ліги оборони Естонії (), але потім було перепідпорядковано Міністерству фінансів.
01 січня 1919 року заснована на самоврядуванні поліція стала національним органом, що підпорядковувався Міністерству внутрішніх справ і на чолі якого стояв Директорат поліції (). Останній неодноразово змінював свою естонську назву: (Politseivalitsus у 1929—1938 рр., Politseitalitus у 1938-1940 рр.).
Із 01 лютого того ж року і до кінця війни за незалежність Естонії кордони охороняли військовики. З 15 лютого 1919 року до травня 1921 року перетин кордонів перевіряло Управління республіканського контролю за кордоном ().
17 грудня Естонські Конституційні Збори ухвалили Закон про поліцію. Створювалася польова поліція, перед якою ставилися завдання охорони громадської безпеки та порядку. Було сформовано округи поліції на основі повітів і міст. Округи ділилися на відділи поліції, які далі поділялися на поліційні дільниці.
05 січня 1920 року створено Кримінальну поліцію, а 12 квітня — Службу внутрішньої безпеки Естонії. Крім того, того ж року утворено резерв поліції. Поліція складалася з польової поліції та Служби внутрішньої безпеки, які підпорядковувалися Міністерству внутрішніх справ, та кримінальної поліції, що підлягала Міністерству юстиції.
30 травня 1922 року прикордонне відомство було підпорядковано Міністерству внутрішніх справ. За рекомендацією міністра внутрішніх справ Каарела Еенпалу 20 вересня того ж року було створено нове Управління прикордонної охорони ().
01 листопада 1922 року керувати організацією призначили підполковника Антса Курвітса. Його заступником став підполковник Арвед Енгмаа. Цей день також вважається офіційною датою формування Естонської прикордонної охорони.
01 грудня того ж року уряд Естонії затвердив структуру відомства, що складалося зі штабу, відділів, округів і кордонів. Штаб розпочав роботу в січні 1923 року в Білій залі замку Тоомпеа. Посади укомплектовано офіцерами запасу з числа військовиків і військовозобов'язаних, які проходили службу за річним контрактом. До 20 травня 1923 року весь контроль над кордоном було передано від Військ оборони до прикордонної охорони. Було вісім окружних відділень: Таллінн, Ляенемаа, Пярну, Валга, Печори, Тарту, Чудське і Нарва. 01 грудня 1923 року відділення Валга було об'єднано з відділенням Печори. 01 липня 1924 року відділення Тарту об'єднали з відділенням Чудське, а до відділення Пярну приєднали відділення Ляенемаа.
16 лютого 1923 року було засновано офіцерське товариство.
01 травня 1924 року служби перейшли під управління Директорату поліції. 01 грудня того ж року відбулася невдала спроба державного перевороту, під час якої було вбито п'ятьох поліціянтів. Це привело до серйозних ревізій у поліції. Було впорядковано кадровий склад, розширено резерви правоохоронців, збільшено кількість транспортних засобів, прийнято на озброєння сучаснішу зброю та покращено засоби зв'язку.
1925 року в Таллінні було відкрито школу поліції. Підготовку правоохоронців у 1925-1940 рр. забезпечувала школа поліції.
01 січня 1926 року поліційні округи стали префектурами, а Службу внутрішньої безпеки перейменували на політичну поліцію. Звання в поліції були приведені у відповідність до решти Європи. До 1940 року існувало дев'ять префектур: Таллінн-Гар'ю, Тарту-Валга, Вільянді-Пярну, Пецері-Виру, Сааре, Ляене, Віру-Ярва, Нарва та залізнична префектура.
16 червня 1927 року офіцерське товариство було створено і для призовників.
До середини 1930-х років правовою основою діяльності прикордонної охорони було старе законодавство, встановлене ще за Російської імперії. 5 червня 1936 року набув чинності новий Закон про прикордонну службу. Незважаючи на юридичні угоди з Радянським Союзом, 8 лютого 1938 року стався трагічний інцидент, коли радянські прикордонники увійшли на територію Естонії та вбили двох естонських прикордонників і одного цивільного. До 10-річчя Прикордонної охорони відомство отримало свій прапор.
1940 року Радянський Союз окупував Естонію, а 28 серпня поліцію було розпущено. Прикордонну службу частково розформували радянські окупаційні війська. Східні прикордонні споруди були знесені. На той час було близько 1 100 прикордонників. Велику кількість співробітників естонської поліції та прикордонної служби було репресовано та відправлено в ГУЛАГ.
Нинішня Естонія Підготовка до відновлення естонської поліції розгорнулася на початку 1990 року. 05 червня того ж року було засновано поліційну школу в Пайкузе.
Відновлення Естонської прикордонної охорони почалося з формування Естонської внутрішньої оборони () — волонтерської організації, створеної у відповідь на напад на Тоомпеа, скоєний учасниками т. зв. «Інтерруху» 15 травня 1990 р. Охорону кордонів взяли на себе добровольці. Ситуація з кордонами була жахливою: кордон був неозначеним, не було ні засобів зв'язку, ні транспорту, не кажучи вже про робочі та житлові приміщення. Крім того, в Естонії все ще перебували радянські війська.
01 серпня того ж року міністерство внутрішніх справ відновленої незалежної Естонії відокремилося від радянського міністерства внутрішніх справ.
20 вересня 1990 року державний міністр Райво Варе сформував комісію, якій було доручено встановити контроль над кордонами Естонії. Було ухвалено Закон про поліцію, який фактично розпустив колишню структуру міліції та відновив поліцію.
01 жовтня розпочався вишкіл майбутніх прикордонників. 15 жовтня в складі організації «Оборона Вітчизни» було створено службу захисту економічної кордону. 22 жовтня ухвалено Закон про економічний кордон Естонії, а через три дні запрацювали пункти пропуску. 31 жовтня генеральним директором поліції став Юрі Нурме.
20 листопада створили центральну поліційну установу (), а 23 листопада — префектури. Та установа складалася з поліційного бюро, поліційного резерву, поліційних префектур, префектур транспортної поліції, Служби внутрішньої безпеки, поліційної академії, поліційної школи, бюро у справах неповнолітніх, Естонського адресного бюро, бюро судової експертизи, спеціальної служби, групи безпеки та відділу підготовки службових собак.
01 березня 1991 року поліцію Естонії було офіційно відновлено в межах юрисдикції Міністерства внутрішніх справ. Відтворена поліція складалася з чотирьох основних служб: польової, дорожньої, кримінальної та оперативно-розшукової. Початкова ситуація була жахливою. Під час становлення нової правоохоронної організації відчувалася серйозна нестача кадрів та обладнання. Крім того, найнятий персонал, як правило, був недосвідченим, а плинність кадрів була високою. На додачу, злочинність зростала щодня, а в серпні того ж року поліції довелося зіткнутися з загрозою державного перевороту. Однак зрештою труднощі вдалося подолати.
1993 року поліція пережила суттєве реформування. Службу внутрішньої безпеки Естонії Службу внутрішньої безпеки Естонії було переоформлено як окрему установу на базі Управління внутрішньої безпеки поліції. Центральну поліційну установу перейменували на . Було реорганізовано та перейменовано кілька управлінь.
2004 року в поліції пройшла ще одна значна реформа, яка скоротила кількість префектур із 17 до 4.
Поліція Естонії в роки свого становлення одержувала багато іноземної допомоги. Фінляндія підтримала створення поліційної школи в Пайкузе. Окрім навчання, Швеція та Німеччина надавали матеріальну підтримку. США та Великобританія також допомагали з вишколом і виконували роль консультантів. 4 листопада 1992 року поліція Естонії стала повноправним членом Інтерполу, а 1996 року почала брати участь у міжнародних миротворчих і поліційних місіях. 10 листопада 2001 року Естонія підписала угоду про співпрацю з Європолом, ставши 2005 року його повноправним членом. Поліція Естонії вступила також у такі організації, як Європейський поліційний спортивний союз (приєдналася 1994 року), Міжнародна поліцейська асоціація (1995), Міжнародна асоціація начальників поліції (1997), Європейська мережа жінок-поліціянток (2001), а також Нордично-Балтійська мережа жінок-поліціянток (2001).
01 січня 2010 року поліція Естонії об'єдналася з Прикордонною охороною Естонії в новоутворену Поліційно-прикордонну службу.
Див. також Злочинність в Естонії
Структура Найвищим рангом офіцера поліції є національний комісар поліції. Центральним органом є Поліційна служба Естонії, яка управляє, керує та координує всі поліційні підрозділи.
Підрозділи поліції Естонії Поліція Естонії складається з трьох підрозділів: центральна кримінальна поліція, центральний відділ правопорядку, і центр криміналістики.
Територіально здійснюється розподіл на 4 поліційні префектури. Місцевих полісменів називають префектами.
Відповідні урядові відділи Поліція працює під егідою Міністерства внутрішніх справ. Міністерство курує 5 центральних служб правопорядку — службу поліції, службу охорони, службу поліції і прикордонної охорони, службою порятунку. Також в під його юрисдикцією знаходиться Інспекція з питань захисту даних та Академія державної служби, яка є освітнім закладом, що забезпечує прикладну вищу освіту в області правоохоронної діяльності, а також інших областях діяльності міністерства внутрішніх справ.
Див. також Злочинність в Естонії
Примітки
Посилання Official website (English) Official website (Estonian)