Микола Вікторович Статкевич (; 12 серпня 1956, Лядна, Слуцького району, Мінської області, Білорусь) — лідер . Один із засновників громадського об'єднання «Білоруське об'єднання військових». Кандидат технічних наук, підполковник запасу.
Життєпис Народився в сім'ї вчителів. 1978 року закінчив Мінське вище інженерне зенітне ракетне училище ППО. В 1978—1982 роках служив у радянському війську в Мурманській області. Там вступив у КПРС, з якої вийшов 1991 року на знак протесту проти розгону демонстрантів у Вільнюсі. 1982 року вступив в ад'юнктуру Мінського вищого інженерного зенітно-ракетного училища. 1993 року звільнений із білоруського війська за місяць до захисту докторської дисертації за виступ проти Домовленості про колективну безпеку з Вірменією і Таджикистаном, де тривала війна. Внаслідок розголосу Верховна Рада Білорусі ухвалила домовленість з умовою не посилати білоруські війська в місця воєнних дій .
1995 року обраний головою БСДГ на зміну Олега Турсова. Після об'єднання з Соціал-демократичною партією Народної Згоди і створення Білоруської соціал-демократичної партії (Народна Громада) став головою БСДП (НГ).
З 2003 року — лідер «Європейської коаліції».
31 травня 2005 року разом з Павлом Северинцем був засуджений до трьох років примусової праці за організацію протесту супроти фальсифікації результатів виборів до парламенту. 2006 року міжнародна організація «Amnesty International» визнала Миколая Статкевича в'язнем сумлінняБеларусь: наказаны воспользовавшиеся своим правом на свободу слова . У липні 2007 року звільнений за амністією.
2009 року конгрес «Європейської коаліції» висунув Миколая Статкевича як кандидата в президенти. 2010 року зареєстрований кандидатом на вибори президента Білорусі.
26 травня 2011 року засуджений до шести років позбавлення волі в колонії посиленого режиму. 22 серпня 2015 року помилуваний і випущений на свободу.
Ув'язнення У Гомелі 14 грудня 2021 року було оголошено вирок шести політв'язням, яким інкримінували організацію «масових заворушень» у Білорусі під час підготовки та проведення президентських виборів у 2020 році. За рішенням суду Микола Статкевич отримав 14 років позбавлення волі посиленого режиму.
Протягом п'яти місяців 2023 року на Статкевича 9 разів накладали покарання. Його кілька разів відправляли до ШІЗО, позбавляли права на побачення, можливості отримувати посилки.
14 грудня 2023 року Європейський парламент прийняв резоюцію, що вимагала негайного звільнення Статкевича та всіх 1.500 політв'язнів Білорусі.
11 вересня 2025 року Лукашенко звільнив понад 50 політв'язнів через зняття санкцій з Белавіа. Статкевич, як і інші заручники Лукашенка, вирушив до литовського кордону, але єдиний з усіх звільнених відмовився його перетинати й повернувся до Білорусі, де його було повторно затримано й ув'язнено.
19 лютого 2026 року Миколу Статкевича, який 21 січня переніс інсульт і майже повністю втратив здатність говорити, було звільнено за рішенням Лукашенка «на прохання родичів»У Білорусі звільнили політв'язня Миколу Статкевича, який відмовлявся покидати країнуОдин из лидеров белорусской оппозиции Статкевич освобожден после инсульта.
Нагороди Три медалі збройних сил СРСР. Премія імені Віллі БрандтаНиколай Статкевич награжден премией Вилли Брандта , 16.12.2012 // Хартыя'97 Премія імені Юрія ЗахаренкоНиколай Статкевич награжден премией «С открытым забралом» , 24.02.2012 // Хартыя'97 Премія імені Сахарова (2020)
Примітки
Посилання
YouTube канал Миколая Статкевича Сторінка М. Статкевича // «Facebook» Персональний сайт М. Статкевича Николай Статкевич: «Я слишком много знаю, чтобы молчать» Статкевич на украинском ТВ: Тут второго Крыма не будет, будет второй Афганистан , 01.01.2019 // Белорусский партизан