Маймеча (Ведмежа) () — річка у Східному Сибіру, на Крайній Півночі Росії, протікає територією Евенкійського та Таймирського Долгано-Ненецького районів Красноярського краю. Права і найбільша притока річки Хети. Належить до водного басейну річки Хатанги → моря Лаптєвих.
Географія Річка бере свій початок на плато Путорана з трьох озер, які послідовно впадають одне в одне: Арилах, Суола та Хамир, на висоті 643 м над рівнем моря. Тече у сильно звивистому, часто меандровому руслі, на північний схід, потім після впадіння правої притоки Нелбогор, повертає і тече на північний захід. Після виходу із плато Путорана, після впадіння лівої притоки Коготок (за 113 км від гирла) протікає по Північно-Сибірській низовині Таймирського півострова у заболоченій долині, розбивається на рукави і утворює численні острови. Впадає з правого берега, у річку Хету, за 143 км від її гирла та на 5 км нижче села Катирик, Таймирського Долгано-Ненецького району, на висоті 5 мMaps for the world / Карти всього світу .
Довжина річки — 650 км. Від витоку Маймечи до гирла Хети відстань становить 793 км, що на 189 км більше за довжину самої Хети (604 км). Площа басейну — км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 638 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,98 м/км.
Швидкість течії міняється в залежності від рельєфу поверхні, і коливається в межах 0,7-1,0 м/с — у верхній течії, 0,7-1,2 — в середній та 0,6-0,3 у нижній течії. Ширина русла у верхній течії доходить до 28-72 м, при глибині — 1,1-2,0 м, в середній течії ширина доходить до 105—125 м, місцями до 140—177 м, при глибині — 1,0-3,0 м; в нижній течії ширина коливається в межах 140—228 м, у самому пониззі доходить до 235—285 м, при глибині — до 2,0-3,8 м, у пониззі 5,0-7,0 м. Дно русла річки у верхній, частково середній течії та пониззі складається із твердих ґрунтових порід, місцями у середній та нижній течії — кам'янисте. У пониззі зустрічаються піщані наноси. У середній течії та гірській частині нижньої — зустрічаються численні пороги. Береги річки не заселені, населені пункти із постійним проживанням мешканців відсутні.
Гідрологія Живлення снігове та дощове. Середньорічна витрата води у нижній частині близько 285 м³/с.
Весняна повінь триває з кінця травня до кінця червня. Вона змінюється літніми паводками. З вересня по травень — глибока межень.
Фауна та флора На берегах річки розташовані пасовища оленів. За неперевіреними даними, взимку 2001 року, в районі річки були помічені два стада вівцебиків«Літопис природи» — Міністерство природних ресурсів Російської Федерації.
У верхній та середній течії переважає рідколісся хвойних порід дерев. У нижній частині басейну ростуть як хвойні (модрина), так і широколистяні ліси.
Притоки Річка Маймеча приймає близько сотні приток, довжиною 10 км і більше. Найбільших із них, довжиною понад 50 км і більше — 13, із них понад 100 км — 3 (від витоку до гирла):Дані державного водного реєстру Російської Федерації Валідатор водних об'єктів річки Маймечи. Процитовано: 2016-03-14 + Назва притоки Довжина,(км) Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла р. Маймечи (км) Витрата води,(м³/с) Янгиса 67 454 585 → Мирюка 87 600 572 → Ілюма 57 498 572 Чигиди 108 932 542 → Кунтикахи 143 2570 524 → Куенг-Юрех (Чопко) 63 674 401 → Уадай-Паастах 55 846 283 → Амбардаах 235 6640 280 ← Чопко 50 351 118 → Коготок 52 362 113 → Делькан 63 594 91 ← Гуля 66 487 75 → Контай-Балаганнах 79 460 47
Острови Русло Маймечи, особливо його нижня, рівнинна частина всіяне великою кількістю островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Ари, безіменний острів протоки Усун-Тедюлех, Боро та Тедюлех (у гирлі).
Див. також Найдовші річки Росії
Примітки
Посилання
Фото річки Маймечи на Panoramio.com (від витоку до гирла): , , , Maps for the world / Карти всього світу