Лучіан Пінтіліе (рум. Lucian Pintilie; *9 листопада 1933 Тарутине, Румунія) — румунський режисер театру і кіно, письменник, актор. Уродженець української Бессарабії, яка перебувала у складі Румунії. Близько 20 років перебував на еміграції у Франції.

Біографія і творчість

Навчався в Бухарестському університеті театру і кіно. Його фільм «Відновлення» (1968) викликав скандал, був заборонений, режисерові довелося виїхати до Франції.

З 1972 Пінтіліе поставив в театрах Парижа п'єси Гоцці, Чехова, Ібсена, Піранделло, Стріндберга, Горького, Іонеско, Фріша, опери Верді, Бізе.

У 1990 Пінтіліе повернувся до Румунії. Опублікував автобіографію «Мотлох» (2003).

Два художні фільми Пінтіліе демонструвалися в основній конкурсній програмі Каннського кінофестивалю: «Незабутнє літо» (1994) і «Занадто пізно» (1996).

Фільмографія

Як режисер Duminică la ora 6 (1965) Reconstituirea (1968) Палата № 6 (1978) De ce trag clopotele, Mitică? (1981) Balanța (1992), adaptarea romanului omonim al lui Ion Băieșu, a doua ecranizare după un alt film, Mere roșii, în regia lui Alexandru Tatos. O vară de neuitat (1994), adaptare a nuvelei Salata din romanul fluviu Cronică de familie de Petru Dumitriu Prea târziu (1996) Terminus Paradis (1998) După-amiaza unui torționar (2001) Niki Ardelean, colonel în rezervă (2003) (titlul francez Niki et Flo) Tertium non datur (film)|Tertium non datur (2006), un scurt metraj realizat prin adaptarea nuvelei lui Vasile Voiculescu, Capul de zimbru

Як сценарист Prea târziu (1996) Terminus Paradis (1998) După-amiaza unui torționar (2001) Tertium non datur (2006) Colonia penitenciară după Franz Kafka, publicat în 1992, neecranizat Duelul după A.P. Cehov, publicat în 1992, neecranizat Capul de zimbru după V. Voiculescu, publicat în 2005

Як актор Valurile Dunării (1959)

Посилання

Cinemagia — Lucian Pintilie Editura LiterNet Capul de zimbru (scenariu după Vasile Voiculescu) ISBN 973-7893-16-6 Editura LiterNet Pompa cu morfină ISBN 973-8475-89-9 ANIVERSARE Regizorul Lucian Pintilie împlinește 80 de ani , 8 noiembrie 2013, Simona Chițan, Adevărul

Примітки