Андрей Плешу (*23 серпня 1948, Бухарест) — румунський політик, філософ, журналіст і критик. Міністр культури (1989-1991), Міністр закордонних справ (1997-1999) Румунії.
Біографія
Освіта та викладацька діяльність
Син хірурга Раду Плешу і Зої Радулеску. Навчався у лицей «Spiru Haret» i на факультеті історії мистецтва в університеті ' в Бухаресті, який закінчив з відзнакою в 1971. Після закінчення університету, він вступив до художнього Інституту історії Румунської академії наук. У 1975 Плешу виграв стипендію Александра фон Гумбольдта, за допомогою якої зміг продовжити навчання в Бонні і Гейдельберзі. У 1980 захистив докторську дисертацію на тему «Sentimentul naturii în Cultura europeană».
У 1980 почав працювати викладачем Університету Бухареста, але через два роки з політичних причин йому було заборонено проводити заняття зі студентами. У 1983-1984 отримав другий грант від Гумбольдта і повернувся в Інститут історії мистецтв. Цю роботу він втратив в квітні 1989, коли відкрито підтримав Мірча Дінеску, виступаючи проти комуністичного режиму в Румунії. Також в цей період йому забороняють публікуватися. Після Румунської революції в грудні 1989 став одним із засновників журналів «New Europe College» і «Dilema». В цей же час Плешу повернувся до Університету Бухареста як професор. Там він читає лекції з історії мистецтв та філософії релігії.
Політична діяльність
Будучи студентом, він приєднався до Румунської комуністичної партії, але в травні 1982 був виключений з неї.
З грудня 1989 по 1991- Міністр культури.
1997–1999 займав пост Міністра закордонних справ.
У 2000—2004 він був членом Національного Архіву, але пішов у відставку з цього поста на знак протесту проти політичного тиску на членів Колегії. У 2004 році він став радником з питань зовнішньої політики Президента Траяна Бесеску. В 2005 пішов у відставку за станом здоров'я.
Сім'я
У 1971 Плешу одружився з Мері Петруліан, має двох синів Матея та Міхая.
Публікації
2012 — On Angels — Exposition for a Post Modern World. 1974 — Călătorie în lumea formelor («Podróż do świata form»). 1980 — Pitoresc și melancolie 1981 — Francesco Guardi 1986 — Ochiul și lucrurile («Oko i rzeczy») 1988 — Minima moralia («Minimum moralne») 1991 — Dialoguri de seară («Dialogi wieczorne») 1993 — Jurnalul de la Tescani 1994 — Limba păsărilor («Język ptaków») 1996 — Chipuri și măști ale tranziției («Twarze i maski transformacji») 2002 — Transformări, inerții, dezordini. 22 de luni după 22 decembrie 1989 (wspólnie z Petre Romanem i Eleną Ștefoi) 2003 — Despre îngeri («O aniołach») 2004 — Obscenitatea publică 2005 — Comedii la porțile Orientului 2006 — Despre bucurie în Est și în Vest și alte eseuri, 2011 — Despre frumusețea uitată a vieții («O zapomnianym pięknie życia») 2012 — Parabolele lui Iisus. Adevarul ca poveste («Parabole Jezusa. Prawda jako historia»)
Примітки
Посилання
Humanity and Meaning. Selected Essays in Honor of Andrei Plesu's Sixtieth Anniversary offered by New Europe College alumni & friends