Р-1, Ракета-1 (Індекс ГРАУ — 8А11, Кодова назва НАТО — SS-1 «Scunner») — перша радянська балістична ракета на рідкому паливі, створена під керівництвом головного конструктора Сергія Павловича Корольова. Була дещо вдосконаленою версією німецької ракети A4 конструкції Вернера фон Брауна, більше відомої як Фау-2. Виробник — НДІ-88, потім — дніпропетровський завод № 586. Перебувала на озброєнні у 1950—1952 р.р.
Як і німецький прототип, Р-1 була дуже недосконалою зброєю. До її недоліків належали невисока точність та низька загальна надійність системи (при високій вартості виготовлення та експлуатації). До того ж конструкція з невіддільною бойовою частиною часто руйнувалась при входженні у щільні шари атмосфери, взагалі не долітаючи до цілі. Усе це спричиняло скептичне ставлення частини військового командування до нового виду озброєння. Заступник Корольова академік Черток у своїх мемуарах Черток Б. Е.. Ракеты и люди — М.: 1999. — С. 227—228. наводить висловлювання одного з генералів під час бенкету з нагоди завершення льотних випробувань: .
Створення і виробництво Р-1 спричинило становлення нової галузі — ракетобудування — і створення нового виду збройних сил — ракетних військ.
З виробництва Р-1 почалась ракетобудівна діяльність майбутнього Південного машинобудівного заводу. Модифікації Р-1А, Р-1Б тощо стали першими у Радянському Союзі ракетами, на які встановлено наукову апаратуру для дослідження верхніх шарів атмосфери, започаткувавши виробництво метеорологічних та геофізичних ракет.
З 1949 по 1950 проєктувався морський варіант Р-1, ймовірно, схожий на німецький проєкт підводного човна «Прюфштанд VII», виробництво скасовано.Ракета Р-1
Модернізація Р-1 дала змогу створити ракету Р-2 з удвічі збільшеною дальністю і відокремлюваною боєголовкою.
Для ракети була створена мобільна пускова установка на основі трофейних німецьких установок Майлерваґен.
Історія Трофейні батальйони Під час німецько-радянської війни 21 лютого 1945 року указом Державного комітету оборони (ДКО) СРСР № 7563сс в кожному радянському фронті, що окупував Польщу та Німеччину, створювалися постійні комісії, відповідальні за вилучення промислового обладнання та матеріалів з обох країн.Радянські ракетні дослідження в Німеччині після Другої світової війни
25 лютого 1945 року Сталін підписав указ Державного комітету оборони № 7590сс, яким створювався Спеціальний «трофейний» комітет в рамках ДКО. Спершу існували 40 «робочих батальйонів», які до вересня 1945 року виросли до 48 «трофейних бригад», 23 з яких розгорнуті в Німеччині, сім у Польщі та шість у Чехословаччині. За тим же указом усі члени трофейних комісій на різних фронтах стали представниками Спеціального трофейного комітету.
Пошук ракетних технологій в Німеччині Одна з перших радянських груп, яка «спеціалізувалася» на ракетних трофеях, виїхала з Москви 23 квітня 1945 року. Її очолював генерал Микола Петров, директор Наукового інституту авіаційного обладнання, а також Борис Черток з Першого науково-дослідного інституту (НДІ-1), один з кількох пошуковців, які в 1944 році вивчали залишки ракет А-4, знайдених у Польщі. Офіційною метою групи був пошук авіоніки, радіолокаційного обладнання та авіаційного озброєння, Черток та інші прагнули дізнатися якомога більше про німецьку ракетну програму.
У червні — липні 1945 року начальник управління озброєнь гвардійських мінометних підрозділів, заступник артилерійського командира з реактивної зброї, генерал Андрій Соколов очолив ще одну групу фахівців у Німеччині. До складу групи Соколова входили інженери Побєдоносцев, Рязанський, Богуславський, Бармін.
Пенемюнде Одним з основних завдань, які Головне артилерійське управління доручило Соколову, було вивчення головного німецького центру розробки ракет у Пенемюнде, який захопили війська 2-го Білоруського фронту в перші дні травня 1945 року. На час прибуття радянських фахівців провідні німецькі ракетні вчені давно втекли, а більшість обладнання та документів, пов'язаних з ракетою, вилучили або знищили. Побіжний огляд покинутих споруд виявив безпрецедентний масштаб операцій, проведених німцями в ракетобудуванні. Інженер з НДІ-1 Олексій Ісаєв, який прибув до Пенемюнде з першою групою у травні 1945 року, випадково виявив документ з описом надзвукового бомбардувальника з ракетним двигуном. Згодом Пенемюнде відвідала група на чолі з головним інженером заводу № 9 боєприпасної промисловості, Свичинським, до складу групи входили 15 фахівців, серед яких Сергій Корольов.
Нордгаузен До кінця червня радянські інженери в Німеччині отримали звістку, що Радянська Армія збирається захопити німецький регіон Тюрингія, у якому розташований завод виробництва А-4. Черток і кілька німецьких фахівців прибули в Нордхаузен 14 липня 1945 року. Ключовий персонал разом з ракетами та документацією покинув місто до радянського захоплення району. Перші радянські фахівці, які увійшли на підземний завод поблизу Нордгаузена, виявили численні частини ракет А-4 та інше обладнання, також зустрілися з кількома німецькими фахівцями, які не переїхали в західну зону окупації і тепер надали інформацію про об'єкт.
Легестен 15 липня Олексія Ісаєва і Арвіда Палло відправили в Легестен, місце випробувань двигуна А-4, одного з небагатьох об'єктів, пов'язаних з ракетами, які Радянський Союз знайшов практично недоторканим після відходу американців. Того ж місяця провідний радянський фахівець з ракетних двигунів Валентин Глушко відправлений до Німеччини з групою соратників з ДКБ-СД (Дослідно-Конструкторське Бюро Спеціальних Двигунів), що спеціалізувалося на рушійних установках для ракетного прискорення зльоту військових літаків. Випробування в Легестені відновилися 6 вересня 1945 року. Першим керівником став доктор Йоахім Умпфенбах, того ж місяця директором випробувального полігону призначений Шабранський, один з фахівців з ДКБ-СД, посаду він обіймав до завершення радянських робіт з ракетобудування в Німеччині у січні 1947 року.
Блайхероде, Інститут Рабе У місті Блайхероде розташовувалася остання штаб-квартира Вернера фон Брауна, перш ніж він здався американським військам. Армія США покинула місто 30 червня 1945 року, радянські війська захопили цей район через день. У Блайхероде Борис Черток і Олексій Ісаєв оселилися в колишньому особняку фон Брауна. Черток разом з 12 німцями створив ядро майбутньої організації, за кілька днів новостворений інститут Рабе (Ракетенбау унд Ентвіклунг () — ракетобудування та проєктування) почав відновлення системи управління польотом ракети А-4, найскладнішого елемента ракети. Протягом кількох днів інститут найняв десятки німецьких інженерів, які проживали у прилеглих районах, але небагато з них раніше працювали з ракетними технологіями. Щоб отримати досвідчених німецьких ракетних інженерів, Черток задумав таємну кампанію, щоб заманити людей із західної зони.
У серпні 1945 року генерал Кузнєцов з Головного артилерійського управління (ГАУ) з'явився в місті і оголосив організацію Чертока під контролем ГАУ.
Покровительство Гайдукова Після генерала Кузнєцова Блайхероде відвідав генерал Гайдуков, член військової ради гвардійської мінометної бригади і голова департаменту при ЦК Комуністичної партії, який наглядав за виробництвом ракет БМ-13 («Катюша»). Гайдуков особисто зацікавився радянським ракетобудуванням і, використавши свої зв'язки в ЦК, лобіював централізацію і розширення заходів у Німеччині.
Міжвідомча комісія 3 серпня 1945 року Указом ДКО № 9716 створено міжвідомчу комісію з А-4, яка мала повноваження набирати експертів з різних галузей СРСР.
8 серпня багато колишніх співробітників НДІ-1, які в 1944 році вивчали «польські залишки» А-4, поодинці викликано до ЦК ВКП(б), де їх включено до «Міжміністерської комісії», що виїжджала до Берліна наступного дня. Інженерам рекомендовано розглянути завдання як військовий призов. Про ціль «відрядження» пояснити мали після прибуття до Німеччини. Наприкінці зустрічі запропонували поставити питання. Питань не було.
Наступного ранку в Центральному аеропорту Москви інженерам видали завелику військову форму з погонами майорів і полковників. У Берліні інженери дізналися, що основними цілями комісії в німецькій столиці, очолюваної генералом Кузнєцовим, є відновлення повного набору креслень А-4 і відновлення експериментальної виробничої лінії для ракети. У той час комісія керувала Інститутом Рабе, але охоплювала всі об'єкти колишнього промислового комплексу виробництва А-4 Міттельверк, а також центр розробки зенітних ракет і систем управління ракет в Берліні. Впродовж 1945 року радянських фахівців у Німеччині, які працювали за ракетною програмою, стало 284.
Залучення німців Найкращі радянські фахівці шукали ракетні таємниці у післявоєнній Німеччині, але не мали досвіду, необхідного для розуміння тонкощів конструкції А-4, зокрема складної системи управління польотом. Більшість ключових документів з описом системи управління польотом відсутні, доступного обладнання не вистачало. Водночас західні союзники СРСР (США і Велика Британія) наполегливо працювали над збором найкращих фахівців німецької науки і техніки, щоб зашкодити науково-технічному розвитку Радянського Союзу і збільшити власні знання у цих галузях.
У листі до ЦК КП 27 червня 1945 року керівник радянської авіаційної промисловості Шахурін рекомендував створити «спецрежимне» бюро для німецьких авіаційних фахівців, яким би керувала радянська таємна поліція НКВС. Організація була б проєктним центром у в'язниці, як шарашки, у яких працювало багато радянських інженерів протягом 1930х — 1940х років.
Командувач радянської військової адміністрації в Німеччині маршал Жуков видав наказ, що вимагав від керівника управління робочої сили полковника Ремізова до 31 серпня 1945 року сформувати пропозиції щодо працевлаштування висококваліфікованих німецьких фахівців, а також до кінця жовтня 1945 року розробити систему компенсації для громадян Німеччини.
Радянські представники в Німеччині розпочали багатоскладову кампанію з набору німецьких мізків в авіацію, ядерні дослідження та ракетні технології. У більшості випадків німецькі інженери та кваліфіковані працівники добровільно пропонували свої послуги в обмін на гідні зарплати та гарні умови за післявоєнними стандартами.
Абсолютна більшість німецьких співробітників, які приєдналися до радянських зусиль з відновлення A-4, попередньо не працювали в програмі. Серед таких людей були Курт Магнус, першокласний експерт з гіроскопів і доктор Хох, фахівець з авіоніки. У жовтні 1945 року до Інституту Рабе приєднався доктор Блазіг, ключовий фахівець одного з субпідрядників програми А-4.
Бюро Ґреттрупа Паралельно з наймом німецьких фахівців Борис Черток спробував заманити найкращих ветеранів Пенемюнде в радянську зону. В середині вересня 1945 року Гельмут Ґреттруп, головний експерт системи управління польотом А-4, повернувся в радянську зону окупації і приєднався до інституту Рабе. У марних зусиллях завербувати Вернера фон Брауна уповноважений Чертока перейшов у американську зону, його швидко перехопили американські військові і супроводили назад.
Щоб забезпечити максимальне використання досвіду Ґреттрупа, Черток створив окремий підрозділ інституту Рабе — Бюро Ґреттрупа, з великою зарплатою та низкою виняткових пільг. Одним з перших завдань Ґреттрупа було написання звіту про інженерну історію Пенемюнде, яке він виконав у середині 1946 року. За словами Бориса Чертока, цей документ став «найбільш повним і об'єктивним звітом про роботу в Пенемюнде і технічні проблеми, які слід вирішити при розробці перших балістичних ракет великої дальності».
Спеціальна бригада