Прилад керування артилерійським вогнем (ПКАВ), також мав назву допоміжний будівник випереджень, , Lone Sentry це механічний або електронний обчислювальний прилад який постійно підраховує тригонометричні вогневі рішення для використання проти рухомих цілей і передає дані по цілі обслузі гармати.

Для бойових кораблів

Для бойових кораблів 20-го століття ПКАВ був частиною системи керування вогнем; він передавав інформацію на прилад обчислення, який підраховує дальність та кут підвищення гармат. Зазвичай визначають дальність і пеленг цілі; ці параметри використовуються для  визначення швидкості зміни значень і потім обчислювач («таблиці керування вогнем» за термінологією Королівського флоту) видає вогневі рішення, враховуючи інші параметри, такі як напрям вітру, тиск повітря та балістичні фактори гармати. Під час Другої світової війни у американському флоті використовували обчислювач Mark I.

На кораблях ПКАВ батарей головного калібру розташовували на високій надбудові, для кращого обзору. Через їхні великі розміри та вагу, обчислювачі часів Другої світової війни були розташовані у центральному артилерійському пості в глибині корабля, під броньовою палубою.

Польова артилерія ПКАВ були представлені для польової артилерії на початку 20—го століття для орієнтування артилерійської батареї на їх нульовій лінії (або 'центральна арка'). ПКАВ зазвичай використовували для ведення вогню з закритих позицій. У армії США ПКАВ мали назву 'aiming circles'. ПКАВ можна було використовувати замість теодолітів для огляду на близьких дистанціях. Перші прилади  використовували відкриті приціли на кутовій шкалі (наприклад градуси і хвилини, гради або милі), але на початок Першої світової війни більшість ПКАВ були оптичними. З появою цифрових прицілів у 1990—х роках потреба у ПКАВ зникла.

ПКАВ були змонтовані на польовій тринозі і орієнтовані по відношенню до сітки півночі карти. Якщо час підтискав для цієї орієнтації зазвичай використовувався інтегральний компас, але був оновлений обрахунком (азимута по годинному куту і азимуту за Полярною зіркою) або «здійснюється» за допомогою методів обстеження з контрольної точки. У 1960-ті використовували гіроскопічні орієнтації.

Зенітна артилерія

У зенітній артилерії, ПКАВ використовували у поєднанні з іншим обладнанням керування вогнем, таким як висотні шукачі або радари керування вогнем. У деяких арміях ці 'directors' мали назву 'predictors'.

Приклади Зенітні гармати Bofors 40 мм мали ПКАВ M5 як систему керування вогнем , Brooks Directors and height finders. ПКАВ був частиною секції  яка рапортувала начальнику секції, який доповідав командиру взводу. Командира секції також називали установник діапазону; він веде підготовку ПКАВ і генератор для стрільби, перевіряє орієнтацію і синхронізує гармату і ПКАВ, а також слідкує за веденням вогню за допомогою ПКАВ M5.Секція далекоміра яка використовує ПКАВ M5 складається з установника діапазону, спостерігач за кутом підвищення, спостерігач за азимутом, оператора силової установки та телефоніста.

ПКАВ M5 використовували для визначення або оцінки висоти або відстані до повітряної цілі. Два спостерігачі слідкували за літаком за допомогою двох телескопів, розташованих з кожного боку приладу. Вони обертали маховики, щоб перехрестя прицілу завжди було на літаку. Обертання маховиків давало ПКАВ дані про зміну кута підвищення та азимуту літака відносно приладу. Поки маховики обертаються відбувається механічний розрахунок вогневого рішення до тих пір поки йде слідкування за ціллю. ПКАВ видає упередження на основі швидкості і розташування літака.

Скоро після появи ПКАВ вони стали враховувати різні фактори, які впливають на балістику, такі як щільність повітря, швидкість та напрям вітру. Якщо прилад розташовувався не поряд з батареями, також вводилася корекція помилки паралаксу для більш точного розрахункуp.23, Brown.

ПКАВ вирішували три важливих вогневих рішення для зенітного вогню: правильний азимут та квадрант підвищення, а також для гармат з боєприпасами дистанційними детонаторами, ПКАВ розраховували час польоту снаряду для установки підриву снаряда поряд з ціллю.

На ранні зенітних артилерійських батареях ПКАВ були розташовані у центрі позиції, а гармати по кутках позиції.p.172, Journal of the United States Artillery До появи радарів, у взаємодії з ПКАВ використовували прожектори, щоб атаки цілей вночі.p.352, Dow Boutwell, Brodinsky, Frederick, Pratt Harris, Nixon, Robertson

Зенітні ПКАВ армії США

ПКАВ T1 (wilson) ПКАВ T4 використовували з гарматою 3-inch M1918 T6 створений Sperry Corporation у 1930 і стандартизований як ПКАВ M2. M3 був стандартизований з T8 у 1934 M4 був стандартизований у 1939 Механічний ПКАВ M5, у США випускався під назвою Kerrison Predictor, використовувався з 37 мм Gun M1 та M1 40 MM M5A1 M5A2 ПКАВ M7 був стандартизований у 1941 і був схожий на M4, але мав привод контролю за гарматами. Використовувався з 90 мм гарматами M7A1B1 M7A1B2 T10 стандартизований як електричний ПКАВ M9 also known as the BTL 10 predictor, p.170, Bennett для використання з 90 мм гарматами вироблявся Bell Labs M9B1 Електричний ПКАВ M10 для використання з 120 мм M1 гарматою

Морські прилади Mark 1 Система керування вогнем MK 51  Mark 57 Mark 58 Mark 59 Прилад Type 6 (КНР)

Екземпляри які збереглися

Південно-африканський Національний музей військової історії — Number 1 Mark II Predictor Музей Powerhouse — зенітний прилад Vickers No.1, 1942

Див. також Корабельні системи керування артилерійським вогнем Лічильно-вирішальний прилад Система керування вогнем Наведення гармати

Примітки

Література TM 9-2300 Standard Artillery and Fire Control Materiel dated 1944 Brooks, Brian L., Antiaircraft command: Preserving the history of U.S.Army antiaircraft artillery of World War II, Directors and height finders, Lone Sentry.com, German Antiaircraft Artillery, Military Intelligence Service, Special Series 10, Feb. 1943, U.S. War Department, 1943 Skylighters, A Beginner's Guide to the Skylighters, WW II Antiaircraft Artillery, Searchlights, and Radar, http://www.skylighters.org/introduction/index.html January 10, 2004 Brown, Louis, A Radar History of World War II: Technical and Military Imperatives, CRC Press, 1999 Journal of the United States Artillery, v.47, Artillery School (Fort Monroe, Va.), Coast Artillery Training Center (U.S.), 1917 Dow Boutwell, William, Brodinsky, Ben, Frederick, Pauline, Pratt Harris, Joseph, Nixon, Glenn, Robertson, Archibald Thomas, America Prepares for Tomorrow; the Story of Our Total Defense Effort, Harper and brothers, 1941 Evans, Nigel F., Laying and Orienting the Guns Bennett, Stuart, A History of Control Engineering, 1930—1955, IET, 199 The Coast Artillery Journal May/June 1935

Посилання Mark 51 Gun director Director Firing Handbook index from HMS Dreadnought project Gunnery Pocket book maritime.org http://web.mit.edu/STS.035/www/PDFs/sperry.pdf http://books.google.com/books?id=sExvSbe9MSsC&printsec=frontcover&dq=Between+Human+and+Machine http://books.google.com/books?id=T-IDAAAAMBAJ&pg=PA801&dq=m16+gun+data+computer&as_brr=1 Gun Fire Control System Mark 37 Operating Instructions at ibiblio.org Director section of Mark 1 Mod 1 computer operations at NavSource.org