Люди, які народились або тривалий час жили та працювали у Ковелі:

Володарі міста

кінець XV століття до 1511 — князь Михайло Сангушко — отримав село Ковлє у подарунок від короля Олекспрандра I Ягеллончика. 1511–1543 — князь Василь Сангушко — успадкував від батька. 1543–1545 — староста Богдан Семашко — призначений королевою Боною після обміну маєтками із Сангушками. 1548–1550 — староста Олександр Лящ (Лащ) — підкоморій белзький, староста ковельськийNiesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 47. призначений королем. 1555–1559 — староста Франциск Фальчевський — призначений королем після смерті королеви Бони. 1560 — староста Габріель Тарло — каштелян Радомський з намісником Петром Куніцьким, призначені королем. 1565–1583 — князь Андрій Курбський — одержав від короля як нагороду за Івана Грозного та Московії. 1565–1572 — урядник Іван Калимет — призначений князем Андрієм Курбським. 1572–1583 — урядник Кирило Зубцовський — призначений князем Андрієм Курбським після вбивства Івана Калимета. 1583–1590 — княгиня Курбська — Олександра Семашко, вдова князя Андрія Курбського, за заповітом останнього. 1590 — староста Анджей Фірлей — каштелян Радомський, призначений королем Сигізмундом III після повернення міста до королівських володінь. 1609 — староста Щасний Криський — коронний підканцлер, призначений королем. 1623–1627 — староста Павел Криський — призначений королем. 1656–1660 — староста Стефан Чарнецький — каштелян Київський, призначений королем. 1670–1681 — староста Вацлав Лещинський — воєвода Підляський, полковник військ королівських, призначений королем. 1750-ті — Александер Казімєж Шембек (†1756), тесть князя Димитра ЯблоновськогоSzembekowie (01) 1770 — князь Димітр Яблоновський — одержав від короля в оренду за 18 тисяч злотих «кварти» 1770 — староста Михайло Милошевич — призначений князем Димітром Яблоновським. 1775 — князь Вацлав Пйотр Жевуський — воєвода краківський, одержав від короля Станіслава Августа в нагороду за бойові заслуги.

У різний час старостами Ковельськими також були Станіслав Конецпольський, Стефан Лещинський, Кшиштоф Опалінський, Іван-Фрідріх Сапега.

Керівники міста

1796 — Решлінг Петро — городничий, секунд-майор. 1802—1803 — Ходоровський Павло Євстахійович — городничий, колезький асесор, з 1803 р. — колезький радник. 1804—1807 — Кнутцен Петро Петрович — городничий, колезький асесор. 1808 — Яворський Ігнатій Войнович — городничий, титулярний радник. 1809—1812 — Тейх Фрідріх Христофорович — городничий, титулярний радник, з 1810 р. — колезький асесор. 1813 — Нелідов Олексій Тимофійович — городничий, титулярний радник. 1814 — Шляхтин Іван Петрович — городничий, колезький асесор. 1815 — Баторський Григорій Петрович — на посаді городничого, Кременецький пристав часті, титулярний радник. 1818—1821 — Нолькен Євстафій Олександрович (за іншими даними — Нолкен) — городничий, титулярний радник. 1822—1833 — Лашевський Іван Антонович — городничий, капітан (з 1826 р. — у відставці), нагороджений орденами св. Анни 2 ступеня та св. Володимира 4 ступеня з бантом, іменною золотою шпагою з написом: «За хоробрість», золотим хрестом за взяття турецької фортеці Базарджик. 1834 — Добровольський Олександр Іванович — городничий, відставний штабс-ротмістр, нагороджений орденом св. Анни 3 ступеня, іменним знаком за заслуги в боротьбі проти бунтівників у землях Царства Польського та золотим хрестом за взяття турецької фортеці Базарджик. 1835—1837 — Фрідріхс Євстафій Іванович — городничий, відставний підпоручик (за іншими даними — підполковник), нагороджений орденом св. Анни 3 ступеня, іменною (ювілейною) медаллю за 1812 р. 1838—1839 — Хилинський Микола Дем'янович — городничий, підполковник, нагороджений орденом св. Анни 4 ступеня та іменною (ювілейною) медаллю за 1812 р. 1840—1842 — Горбовський Григорій Васильович — городничий, титулярний радник, нагороджений орденом св. Анни 3 ступеня. 1843 — Кадигробов Андрій Олексійович — городничий, поручик, нагороджений орденом св. Анни 4 ступеня, іменним знаком Військової гідності 4 ступеня. 1844—1845 — Шапко Василь Іванович — городничий, майор. 1846 — Пархоленко Олександр Олександрович — городничий, надвірний радник. 1847—1851 — Костенко Федір Федорович — городничий, титулярний радник. 1852 — Толубєєв Іван Андрійович — городничий, ротмістр. 1853—1861 — Крушевський Вацлав Васильович — городничий, ротмістр (з 1858 р. — у відставці) 1869—1870 — Рутковський Микола Михайлович — секретар думи, губернський секретар. 1872 — Львович Ігнатій Юліанович — секретар думи, колезький секретар. 1886 — Стржелецький Людвиг Ігнатьєвич — міський голова, губернський секретар. 1887 — Луцкевич Омелян Васильович — виконувач справи міського голови, міщанин. 1888—1895 — Чигирин Петро Петрович — міський голова, відставний полковник. 1896—1900 — Максимович Ігнатій Васильович — міський староста, титулярний радник, отримав домашню освіту, служив з 1895 р. 1901—1905 — Кондратович Олександр Григорович — міський староста, міщанин. 1906 — Шумовський Іван Гнатович — міський голова. 1907 — Шумовський Ігнатій Гнатович — міський голова. 1908 — Пирогов Микола Михайлович — міський голова, колезький асесор. 1909—1910 — Шумовський Ігнатій Гнатович — міський голова. 1911—1915 — Пирогов Микола Михайлович — міський голова, колезький асесор, з 1913 р. — надвірний радник, з 1915 р. — колезький радник. Відомо «за Польщі» імена і прізвища тільки двох президентів міста — Карола Валігорського та Альфонса Беднарського.

1939—1941 — Пшеничний Євлампій — голова міськвиконкому. 1941—1942 — Пирогов Микола Михайлович — посадник, призначений окупаційною владою. 1942—1943 — Лісневич Олександр — посадник, призначений окупаційною владою. 1944—1945 — Дубницький Федір Федорович — голова міськвиконкому, до окупації — завідувач Ковельського міського фінансового відділу. 1945—1948 — Уткін Федір Григорович — голова міськвиконкому, до обрання — начальник відділу Південно-Уральського управління державних матеріальних резервів при РНК СРСР. 1948—1956 — Голубєв Дмитро Іванович — голова міськвиконкому, до обрання — заступник начальника 1-го відділку локомотивного господарства Ковельської залізниці. 1956—1963 — Руденко Марія Антонівна — голова міськвиконкому, до обрання — голова Луцького міськвиконкому. 1963—1965 — Фалюш Володимир Євтухович — голова міськвиконкому, до обрання — перший секретар Старовижівського райкому Компартії України. 1965—1973 — Попов Борис Віталійович — голова міськвиконкому, до обрання — перший секретар Ковельського міськкому Компартії України. 1973—1981 — Стреков Олександр Олексійович — голова міськвиконкому, до обрання — другий секретар Ковельського міськкому Компартії України. 1981—1988 — Герасимов Роман Едуардович — голова міськвиконкому, до обрання — заступник голови Ковельського міськвиконкому. 1988—1991 — Поліщук Євген Іванович — голова міськвиконкому, до обрання — другий секретар Ковельського міськкому Компартії України. 1990—1991 — Вельма Микола Григорович — голова міської ради (на громадських засадах), редактор міськрайонної громадсько-політичної газети «Вісті Ковельщини». 1991—1998 — Семенюк Анатолій Володимирович — міський голова, до обрання — начальник Ковельського району електромереж. 1998—2002 — Бойко Володимир Іванович — міський голова, до обрання — директор підприємства теплових мереж «Ковельтепло». 2002—2006 — Шевчук Ярослав Іванович — міський голова, до обрання — головний лікар Ковельської вузлової лікарні. 2006—2010 — Кошарук Сергій Дмитрович — міський голова, до обрання — підприємець. 2010 — Кіндер Олег Олексійович — міський голова, до обрання — директор виробничо-торгового підприємства роздрібно-оптової торгівлі «Ковель-Промоптторг».

Люди, пов'язані з Ковелем Ковельщину відвідували й тут творили Тарас Шевченко, Іван Франко, Пантелеймон Куліш, Михайло Старицький, Микола Лисенко, Михайло Драгоманов.

Саме тут матеріалізувались у слові Лесі Українки одвічні мрії українського народу про волю. Її батько тривалий час працював у Ковелі. Сім'я Косачів мешкала в приміському селі Колодяжному. Молодший брат Лесі Українки Микола Косач був засновником і головою ковельської “Просвіти”, якій у 1920 р. надав безпроцентну позичку в сумі 5 тис. марок. Разом із дружиною Наталією організував у Ковелі притулок для дітей-сиріт. З його ініціативи загальні збори Ковельської повітової “Просвіти”, які відбулися 9 лютого 1926 р., ухвалили надати їй ім’я Лесі Українки.

У 1894 році в Ковелі працював повітовим лікарем Модест Левицький. Він був сімейним лікарем і приятелем родини Косачів. Також із Ковелем пов'язане ім'я відомого художника Андроника Лазарчука.

У Ковелі тривалий час працював та мешкав Самійло Максимович Підгірський, уродженець сусіднього села Любитів, депутат двох скликань Української Центральної Ради та двох скликань Сейму Другої Речі Посполитої. 

У Ковелі проживають поетеса Ніна Петрівна Горик, краєзнавець Дмитро Пилипович Корнелюк, який є автором низки історико-краєзнавчих та релігієзнавчих праць та книг: «Уроки християнської моралі», «Основи християнської етики», «Духовне небо Волині», «Ковельщини славні імена». 

У Ковелі проживав художник Валентин ДанилюкВалентин Данилюк, український художник .

Спортивну славу Ковеля примножила біатлоністка Батенкова-Бауман Юлія Вікторівна, яка на Паралімпіаді у Турині (2006) завоювала 2 срібні та 3 бронзові медалі, а на Паралімпіадах у Ванкувері (2010) та Сочі (2014) по 3 срібні та одній бронзовій медалях. Вона є заслуженим майстром спорту України, майстром спорту міжнародного класу, нагороджена орденом княгині Ольги II та III ступенів.

У Ковелі народилися: Анатолій (Грисюк) (1880—1938) — Священномученик, митрополит Одеський і Херсонський, репресований, помер у табірній лікарні на Півночі, прославлений у лику святих Російською Православною Церквою у 2000 році. Ауербах Майер () (1815—1878) — президент єврейського суду в польському місті Коло (Koło), автор книги «Слова Мудрости» («»), емігрував до Палестини, де був призначений першим ашкеназі головного рабина Єрусалима, очолював польський кагал. Ашкіназі Мойсей Йонович (1898 — після 1968, Львів) — художник, архітектор. (1902—1969) — польський письменник і педагог. Барченко Дмитро Максимович (1890—1944) — лікар, учасник Визвольних змагань (1918-1921), український громадський діяч в Харбіні (Китай). Баховець Олександр Силович ( 1928) — політичний в'язень, керівник молодіжної підпільної організації «Соколи», яка діяла у Ковелі у 1944—1946 роках, засуджений на 15 років каторжних робіт, автор книг «Колима» (2007), «Мисливці за сонцем», поетичної збірки «Коло Скіфії», нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, проживає у Черкасах. Березницька Людмила Іванівна ( 1957) — український мистецтвознавець, культуролог, арт-критик, куратор та колекціонер, член Національної спілки художників України, кандидат філософських наук. Бурда Максим Едуардович (1997—2023) — український фотограф, громадський активіст, військовослужбовець, учасник російсько-української війни. Важинські Міхал (1904—1965) — польський кінорежисер, редактор і сценарист. Вельма Микола Григорович ( 1948) — заслужений журналіст України, редактор міськрайонної газети «Вісті Ковельщини», удостоєний звання лауреата обласної журналістської премії імені Полікарпа Шафети (2001) — найвищого у журналістських колах Волині, переможець обласних та Всеукраїнських конкурсів газетярів, автор багатьох краєзнавчих книг і путівників про Ковель. Войтюк Аркадій Аркадійович — півфіналіст шоу Ікс-Фактор, учасник команди КВН V.I.P.