Горді́й Іва́нович Дроздо́вський (*, Полтавська губернія, Російська імперія — †, Чернігів, Чернігівська губернія, Російська імперія) — офіцер Російської імператорської армії XIX ст., генерал-майор у відставці, учасник Севастопольської оборони, викладач військової справи, другий командир (1892-1895) 168-го піхотного резервного Острозького полку (з 1 січня 1898 — 167-й піхотний Острозький полк).

Життєпис Народився року в родині колезького секретаря (згодом — титулярного радника, з 1863 спадкового дворянина) Івана Івановича та Ольги Яківни Дроздовських. Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук.

Початок служби та участь у Кримській війні

2 листопада 1854 року надано офіцерське звання. Прикомандирований до резервного батальйону єгерського Тарутинського полку. 25 березня 1855 року переведений у резервний Єгерський полк 17-ї піхотної дивізії.

3 квітня 1855 року переведений у 46-й піхотний Дніпровський полк, у складі якого того ж дня прибув до Криму для участі в Східній війні. Перебував у Севастопольському гарнізоні. 4 серпня 1855 року був учасником бою на Чорній річці, 24 серпня — бою на північних рубежах оборони Севастополя (всього брав участь у захисті міста протягом 59 днів, за що до вислуги йому було додано 1 рік, 9 місяців і 19 днів).

За хоробрість, виявлену в боях, 22 вересня 1855 року був підвищений до прапорщика. На фронті перебував до 20 березня 1856 року, коли стало відомо про підписання Паризького миру.

Повоєнна діяльність

4 червня 1859 року підвищений до підпоручника, а 4 червня 1862 — до поручника. У січні 1863 року призначений черговим офіцером до корпусного юнкерського училища в Павловську, восени — знову переведений до 46-го піхотного Дніпровського полку (12 дивізія).

27 січня 1864 року призначений полковим ад'ютантом, а 31 січня 1865 року за бездоганну службу нагороджений орденом Святого Станіслава III-го ступеня (за клопотанням від 9 листопада 1863).

27 квітня 1866 року вінчається з Надією Миколаївною Діріною.

11 січня 1868 року підвищений до штабс-капітана, а 20 січня 1871 року отримує чин капітана, тоді ж, у серпні, призначений командиром роти до Київського піхотного юнкерського училища.

31 травня 1874 року отримує чин майора; 15 травня 1883 року зведений у підполковники і переведений у 46-й піхотний Дніпровський полк.

У квітні 1884 року прикомандирований до 48-го піхотного Одеського полку для командування батальйоном (затверджений на посаді в січні 1885), а в листопаді — переведений туди на службу.

У 1886 році наказом по Київському військовому округу призначений тимчасовим членом Київського військово-окружного суду.

19 жовтня 1887 року за 1500 рублів викупив для родини в брата маєток у Полтавській губернії та земельні ділянки біля Прилук загальною площею 12 десятин.

22 листопада 1890 року відбув до Ковно для командування новосформованим 3-м фортечним Ковенським батальйоном. 7 січня 1891 року підвищений до чину полковника з одночасним затвердженням на посту командира Ковенського батальйону.

1 грудня 1892 року отримує останнє призначення — командиром 168-го піхотного резервного Острозького полку.

У 1895 році переводить полк на квартирування до Чернігова. Того ж року виходить у відставку в чині генерал-майора.

Останні роки проживав у Чернігові разом з донькою Юлією. Помер року від туберкульозу легень, похований на Петропавлівському кладовищі.

''Опис похорону генерал-майора Г. І. ДроздовськогоЗ листа Юлії Дроздовської до Михайла Дроздовського

Родина дружина Надія Миколаївна (1844—1893); донька Юлія (1866—1922; сестра милосердя, кавалер Срібної медалі за участь у Російсько-японській війні); донька Уляна (1869—1921); донька Марія (1870-?); донька Євгенія (1873-?); син Михайло (1881—1919; Генерального штабу генерал-майор, Георгіївський кавалер, один із керівників Білого руху на півдні Росії).

Нагороди Орден Святого Володимира IV-го ступеня з бантом (22 вересня 1881); Орден Святої Анни II-го ступеня (15 лютого 1887); Орден Святої Анни III-го ступеня (17 лютого 1878); Орден Святого Станіслава II-го ступеня (9 травня 1882); Орден Святого Станіслава III-го ступеня (31 січня 1865); Срібна медаль «За захист Севастополя»; Срібна медаль «В пам'ять 50-річчя захисту Севастополя» (30 листопада 1904); Світло-бронзова медаль «В пам'ять війни 1853—1856»; Знак Червоного Хреста (дозвіл на носіння від 28 серпня 1880).

Пам'ять

На Петропавлівському кладовищі Чернігова збереглася могила Г. І. Дроздовського. Впродовж 2012-2013 років надгробок було оновлено силами громадських організацій російського імперського націоналістичного спрямування.

Примітки та посилання

Література Дроздовские // Гагкуев Р. Последний рыцарь. Генерал М. Г. Дроздовский

Див. також Дроздовський Михайло Гордійович