Анато́лій Я́кович Шевче́нко (19 серпня 1932, Кривий Ріг — 17 вересня 2012, Київ) — український публіцист, літературний критик, журналіст. Член Національної спілки письменників України (від 1981).
Біографія 1957 — закінчив філологічний факультет Київського університету.
1957–1962 — кореспондент Українського радіо.
1962–1965 — завідувач відділу журналу «Зміна».
1965–1969 — старший редактор у редакції щорічника «Наука і культура».
1969–1970 — сценарист Студії хронікально-документальних фільмів.
1970–1974 — редактор у видавництві «Радянський письменник».
Від 1975 р. — редактор відділу літературознавства журналу «Українська мова і література в школі» (нині «Дивослово»).
1960—1980-ті рр. — А. Шевченка переслідували з політичних мотивів: звільняли з роботи, діяла негласна заборона на друкування його творів.
1989–1992 — член Народного Руху України.
Від вересня 1989 р. — головний редактор «Народної газети».
2002 — втратив ліву ногу.
Дружина — Галина (1934 р. н.)
Книги «Червоні коні» (1966) Літературно-критичні огляди «Українська література сьогодні» (1981, 1983, 1985, 1987, 1989; співавтор) Збірка гумору й сатири «У пошуках братів по розуму» (1986) «День сонячного затемнення» (2002)
Премії та нагороди Премія в галузі літетатурної критики імені Олександра Білецького (1999). Премія за пропаганду української книжки імені Дмитра Нитченка (2000). Орден «За заслуги» III ступеня (червень 2000) і другого струпеня (червень 2007). Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого (1999). Медаль «2000-річчя Різдва Христового» (2001).
Примітки
Література Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 336.
Посилання Політична Україна сьогодні «Зарудний позичав гроші, і ніколи не вимагав назад» — 10 спогадів Анатолія Шевченка про українських письменників // Країна, № 1 (54), 14.01.2011, с. 51-52
Див. також