Великі північні стіни Альп (), також класичні північні стіни або останні проблеми Альп, — це група з трьох або шести північних стін альпійських гір, які є видатними для альпіністів через свій розмір, складність або небезпеку. Йдеться про північні стіни Айгера, Гранд-Жораса та Маттергорну; до розширеного переліку «шість великих північних стін Альп» додатково включають північні стіни Пті-Дрю, Піц Баділе та Великої Цінни.Часто також використовується поняття «чотири великі альпійські стіни»; мається на увазі «Велика трійця» та четверта, переважно північна стіна Пті-Дрю.

Фріц Каспаре, який одним з перших підкорив північну стіну Айгера, першим 1938 року застосував поняття «три великі проблеми стін». Його тодішній компаньйон Андерль Гекмайр використав цей термін 11 років потоку у своїй книзі 1949 року «Три останні проблеми Альп».процитовано з Marco Volken: Badile.

Підстави до зарахування до великих північних стін Абсолютна висота стіни не є альпіністською чи історичною першопричиною для зарахування північної стіни до «великих північних стін» Альп. Хоча у Альпах можна побачити багато високих північних стін, до «великих північних» стін зараховуються лише три або шість. Наприклад, північна стіна гори Триглав у Юлійських Альпах з  висотою 1 500 метрів, ймовірно є однією з найвищих у Альпах, але враховуючи відносно невисоку складність сходження по ній, вона не належить до «великих північних стін». Для деяких «великих північних стін», якщо точно зазначати, не йдеться по північну стіну, а швидше по північно-західну (наприклад у Айгера) або північно-східну (Піц Баділе). Ці стіни називають північними, тому що це лінгвістично зчеплює та краще утворює ім'я схожої групи.

Значення поняття «північна стіна»

У альпіністів термін «північна стіна» пов'язаний з особливими альпіністськими складностями та небезпеками, оскільки сходження по східним, західним та південним схилам гір є легшими. Північні стіни гір північної півкулі через більший затінок мають сильніше обмерзання, а тому більші складності при підйомі.Частково ускладнене сходження по східній стороні кам'яної стіни гір в Альпах, оскільки, як наприклад у східної стіни Ватцмана, скелелаз на східній стороні не бачить завчасно погіршення погоди, яке приходить з заходу; західні стіни також ускладнені через їх відкритість для змін погоди. В альпіністському сенсі «північна стіна» позначає холод та небезпеку. Внаслідок значної кількості нещасних випадків при спробах сходження північна стіна Айгера отримала назву «стіна смерті»Це є гра слів німецькою мовою: «Nordwand»-«Mordwand». Деякі свідчення цього частого використання такої гри слів: Bezwinger der «Mordwand»..

Небезпека та смертельні нещасні випадки Найвідоміша та найнебезпечніша (через камнепади та раптові погіршення погоди) з «великих північних стін» є північна стіна Айгера. На ній вже загинув 51 скелелазDaniel Anker (Hrsg.. Існують стіни альпійських гір, де загинуло більше скелелазів (наприклад східна стіна Вацманна — 100 смертей на липень 2010)siehe Сайт гірської охорони регіону Берхтесгаден , однак на них причинами для цього є менше великі труднощі і небезпеки стіни, а скоріше наплив часто недостатньо підготовлених альпіністів. Оскільки високі вимоги для підкорення північних стін широко відомі, недостатньо підготовлені альпіністи та гірські туристи рідко роблять спроби на них зійти. Тому абсолютна кількість нещасних випадків на них менша у порівнянні з частовідвідуваними цілями.

Найбільш вертикальна та технічно складна для скелелазіння є північна стіна Великої Цінне, але тим не менш на ній йдеться про виключно скелелазіння по камінню. Вона є єдиною з переліку, чия вершина лежить нижче 3000 м.н.м. та на якій – з огляду на висоту та розташування у Південному Тіролі – є значно нижчою небезпека від раптових змін температури та погоди, а також від загального характеру високих альпійських поясів.

Великі північні стіни детально

«Велика трійця» Північна стіна Висота стіни Висота вершини Перше сходження Першопроходець Перше зимове сходження Перше одиночне сходження Перше зимове одиночне Найшвидше сходженняАйгер1650 м3970 м.н.м.1938Гайнріх Гарррер, Андерль Гекмайр, Фріц Каспарек, Людвіг Верг1961 Тоні Гібелер, Тоні Кінсхофер, Вальтер Альмбергер, Андерль Мангардт1963 Мішель Дарбелле1978 Цунео Хасегава та Івано Гірардіні (на день пізніше)2011 Даніель Арнольд (2г 28хв)Гранд-Жорас1200 м.4208 м.н.м.1935 Кроцпфайлер (C) 1938 Волкерпфайлер (W)C: Мартін Маєр, Рудольф Петерс; W: Рікардо Кассін, Луїджі Еспосіто, Уго ТіццоніW: 1963 Вальтер Бонатті, Коссімо ЦаппелліW: 1968 Алессандро ГоньяW: 1979 Цунео Хасегава (за іншими джерелами — Енді ПаркінALPIN, Heft 4/11, S. 93)2008 Улі Штек (2г 21хв)Маттергорн1200 м4478 м.н.м.1931Ф. Шмід, Т. Шмід1962 Хілті фон Альмен, Пауль Еттер1959 Дітер Мархарт1965 Вальтер Бонатті2009 Улі Штек (1г 56хв)

Розширена група Північна стіна Висота стіни Висота вершини Перше сходження Першопроходець Перше зимове сходження Перше одиночне сходження Перше зимове одиночнеПті-Дрю700 м3733 м.н.м.1935П'єр Аллен, Реймонд Лайнінгер1964 Жорж Пайо, Івон Масіно, Жерар Девуассу1955 Вальтер Бонатті?Піц Баділе800 м3308 м.н.м.1937Рікардо Кассін, Вітторіо Ратті, Джино Еспосіто, Маріо Молтені †,†: загинув при спуску Джузеппе Валсеккі †1967 Мішель Дарбелле, Каміль Бурніссен, Паоло Армандо, Джанні Калканьо, Даніель Трольє, Алессандро Гонья1952 Герман Буль2006 Фабіо ВалсекініВелика Цінне550 м2999 м.н.м.1933Еміліо Комічі, Анжело Дімай, Джузеппе Дімай1938 Фріц Каспарек, Сепп Брунрхубер1937 Еміліо Комічі?

Видатні альпіністські досягнення Крім перших сходжень, наведених у таблицях вище, вартими уваги є сходження на швидкість чи серійні сходження на великі північні стіни Альп:

Одиночні сходження на швидкість

По «великих північних стінах» відбуваються як сходження у зв'язці, так і одиночні, метою яких є досягти вершини якомога швидше. В той час, як у перші десятиріччя після першого сходження найкращий результат по швидкості показували переважно команди, з подальшим розвитком альпінізму та зростанням досвіду скелелазіння, центральне місце зайняли одиночні сходження на швидкість. При цьому час одиночних сходжень значно коротший за командні, оскільки одиночки сильно зменшують або взагалі не використовують страхувальну мотузку і тому – за рахунок значно вищого ризику зриву і падіння – піднімаються значно швидше.

Значущі підйоми на швидкість: 1959 року Дітер Маргарт піднявся по північній стіні Маттергорну всього за 5 годин; 1974 року Райнгольд Месснер та Петер Хабелер піднялися по північній стіні Айгер всього за 10 годин, що понад три десятиріччя було найшвидшим підйомом у зв'язцідивись біографію Петера Хабелера , KLettersteige-online.de про Райнгольда Месснера ; 1982 року Томас Бубендорфер піднявся по північній стіні Гран-Жораса та по північній стані Пті-Дрю — обидва підйоми соло, без страховки та кожен менше 7 годин; 1983 року незалежно один від одного Томас Бубендорфер та Райнхард Пачайдер піднялися соло по північній стіні Айгера менше ніж за 5 годиндив. сайт Томаса Бубендорфера , Bergnews.com про північну стіну Айгера .; 1983 року Томас Бубендорфер та Петер Рормозер піднялися за 3г 50 хв по північній стіні Маттергорну; 1997 року Крістоф Гайнц соло піднявся по маршруту «Superdirettissima» на північній стіні Великої Цінне зимою і лише за 8 годинсайт Крістофа Хайнца .; 2003 року Крістоф Гайнц піднявся по північній стіні Айгера лише за 4½ годинисайт Крістофа Хайнца .; 2007 року швейцарець Улі Штек 21 лютого піднявся по північній стіні Айгера лише за 3г 54хвwww.bergsteigen.com про Улі Штека .; 2008 року Роджер Шелі та Симон Антаматтен піднялися у зв'язці по північній стіні Айгера за 6г 50хв, побивши рекорд 1974 р.Bergsteiger 4/08, S. 7. Але трохи пізніше, 23 лютого їх рекорд також був побитий Даніелем Арнольдом та Стефаном Руоссом, які піднялися лише за 6г 10 хв.ALPIN, 06/08, S. 108; 2008 року Улі Штек покращив свій власний рекорд по соло-підйому по північній стороні Айгера (2:47:33 г); 2008 року Улі Штек піднявся соло по північній стіні Гран-Жораса по маршруту Колтона-Макінтайра за новий рекордний час 2г 21хв; 2009 року Улі Штек піднявся соло по північній стіні Маттергорну по класичному маршруту Шміда за рекордний час 1г 56хв і таким чином тримав рекорди по всій «Великій трійці»; 2011 року Даніель Арнольд покращив рекорд соло-підйому по північній стіні Айгера до 2г 28хв; 2015 року Улі Штек скоротив свій час соло-підйому по маршруту Хекмайра на північній стіні Айгера до 2:22:50 г.

Сходження на декілька вершин

Гастон Ребуффо був першим скелелазом, який піднявся всіма шістьма великими північними стінами Альп (до 1952 р.)siehe Gaston Rébuffat: Sterne und Stürme. Die großen Nordwände der Alpen, GeraNova Bruckmann 1986.; у сезоні 1961—1962 рр. Лео Шльоммер перший піднявся по «Великій трійці» в межах одного рокуOeAV-Events про Лео Шльоммера (PDF; 451 kB).; Іветт Вуше (Yvette Vaucher) стала першою жінкою, яка піднялася по всіх шести великих північних стінах (1964—1975 рр.); Івано Гірардіні першим здійснив одиночний підйом по всіх трьох великих північних стінах за одну зиму (сезон 1977—1978 рр.)siehe Ivano Ghirardinis Homepage .; до 1979 року Норберт Йоос вже піднявся по трьох великих північних стінах у віці лише 19 роківwww.bergsport.ch про Норберта Йооса .; до 1983 року Томас Бубендорфер піднявся по трьох великих північних стінах, а також по північних стінах Ле-Дрот та Чіветти у віці лише 21 рік, соло, частково без страхувальної мотузки та за рекордний час; 1991 року Роберт Джаспер піднявся соло по «Великій трійці» в межах одного рокусайт Роберт Джаспера .; 1992—1993 рр. Кетрін Дестівель стала першою жінкою, яка соло та взимку піднялася «Великою трійцею»сайт Кетрін Дестівель .; 1993 року Елісон Харгрейв стала першою жінкою, які піднялася всіма шістьма великими північними стінами соло в межах одного року, а її загальний час підйомів склав менше 24 годинAlison Hargreave: A Hard Day's Summer: Six Classic North Faces Solo, London 1995 та Біографія Елісон Харгрейв , findarticles.com про Харгрейв .; 2008 року Роджер Шелі піднявся шістьма великими північними стінами в межах 45 днів (цей час довго вважався мінімальним для підйому на всі шість стін)

Серійні сходження («enchaînements») Французький за походженням термін «enchaînement» (буквально зв'язування, послідовність) означає багаторазові сходження або марафонські тури, коли скелелази між окремими етапами не повертаються до базового табору, але виконують кілька незалежних етапів поспіль у англійській вікі. У вузькому сенсі для зазначених нижче досягнень це вірно лише для Крістофа Профіта; він переміщався між сходженнями за допомогою вертольотів. У ширшому сенсі характер цього терміну також було витримано турами Томо Цесена, Ергарда Лоретана та Жана-Крістофа Лафайє. 1985 року Крістоф Профіт піднявся соло на три великі північні стіни Альп лише за 22½ години; 1986 року Томо Цесен піднявся соло на три великі північні стіни Альп взимку в межах одного тижня; 1987 року Крістоф Профіт піднявся соло на три великі північні стіни Альп взимку в межах 42 годин; 1989 року Ергард Лоретан піднявся по 13 північних стінах Бернських Альп (серед них стіна Айгера) за тринадцять зимових днів; 1995 року Жан-Крістоф Лафає в межах 16 днів соло піднявся на десять північних стін Альп, серед них стіни Айгера та Маттергорна

Інші великі північні стіни Альп Крім шести наведених вище північних стін, ще цілий ряд інших північних стін Альп має високу складність сходження чи відомість. Їх часто також позначають «великі стіни», «великі кам'яні стіни» або «великі крижані стіни Альп», jале не завжди з вказівкою на їх північне положення. Однак їх майже ніколи не ставлять в один ряд з північними стінами Айгера, Гран-Жораса та Маттергорна. Тут швидше йдеться про описову, а не канонічну класифікацію.

Цими іншими великими північними стінами Альп в першу чергу є:

Комбіновані стіни або крижані стіни