Рух за незалежність Тибету — рух за повну незалежність Тибету або його автономію у складі Китайської Народної Республіки.

Після військового вторгнення китайських військ в Тибет в1949 року і вимушеного підписання угоди з 17 пунктів 1951-го Тибет став частиною Китаю. Наплив в Тибет військового і цивільного населення з КНР, а також політика китайських комуністів призвели спочатку до невдоволення місцевого населення, а в підсумку до масового повстання тибетців 1959-го. Повстання було придушене, Далай-лама XIV і група тибетців з метою порятунку покинули Тибет. Хвилювання в Тибеті тривають по теперішній час, найбільші з них відбувалися в 1987-1989 і 2008 роках.

У вигнанні Далай-лама XIV веде активну діяльність по досягненню справжньої автономії Тибету, ставши фігурою світового масштабу і здобувши повагу за відданість методам ненасильства. В Індії було засновано Уряд Тибету у вигнанні, яке прагне вирішити питання національної незалежності і захисту прав тибетців. У тибетській діаспорі утворюються молодіжні групи, активно виступають за незалежність Тибету і критикують уряд за повільне вирішення питання.

Після тибетського повстання 1987 року велику популярність набув рух за вільний Тибет на Заході, чому в певній мірі сприяла участь в русі знаменитих акторів і музикантів, поява таких фільмів, як Кундун і Сім років у Тибеті.

Історія краю В єдину державу Тибет (історико-географічний регіон в Центральній Азії) оформився у VII ст., до цього часу на цій території існували окремі невеликі князівства. Уже у IX ст. держава розпадається на два царства: Західнотибетське та Центральнотибетське. Протягом Х ст. вони розпадалися на менші князівства. З ХІІІ століття на території Тибету володарювали монголи, а з середини XIV ст. владу перебрали до себе Далай-лами. Наступного століття у 1642 р. Далай-лама стає світським і релігійним володарем країни.

Але незалежність Тибету тривала не довго — уже у 1751 р. він став васалом Китаю часів династії Цин. Відтоді, фактично, і починається «китайська» історія Тибету: так, під китайською владою Тибет проіснував до 1911 р., коли в Китаї відбулася Сіньхайська революція і Тибет знову не став незалежним. З 1913 по 1951 р. Тибет існував, фактично, як незалежна держава, хоча його незалежність не було визнано жодною державою світу. Далай-лама ХІІІ (тодішній правитель Тибету) намагався покращити ситуацію: проводити реформи, налагоджувати зв'язки, — проте, його зусилля виявилися марними. Після його смерті ситуація в країні сильно погіршилася, до того ж тоді відбувалася боротьба за владу.

3 часом 1949 р. став роком комуністичного перевороту в Китаї і Мао Цзедун не змусив чекати і на рішення щодо Тибетської території: Тибет було проголошено «визволеним». У жовтні 1950 р. китайські війська увійшли до Тибету і з легкістю взяли його під свій контроль. Невдовзі політична влада в Тибеті перейшла до Далай-лами XIV, який уклав з Китаєм так звану «Угоду з 17 пунктів», головним наслідком якої стало входження Тибету до складу Китаю. Великий приток китайських солдат став приводом для невдоволення місцевих жителів: тибетці опиралися китайській владі. Це вилилося у сумнозвісне повстання 1959 р., коли було вбито близько 87 тис. тибетців, а ще 25 тис. заарештовано; тибетська влада тоді вимушена була тікати до Індії.

Відтоді найпомітніші повстання в Тибеті відбувалися у 1987—1989 та 2008 рр., але Тибет так і залишився у складі КНР у статусі Тибетського автономного району. Наразі суперечки навколо Тибетського питання полягають саме у визначенні його статусу.

Опір тибетців, що живуть в Тибеті З 1959 по теперішній час місцеве корінне населення Тибету влаштовувало безліч акцій опору китайській владі. Радянські історики відзначали, що «опір населення економічному пограбування і національно-культурного геноциду в національних районах існувало постійно, доходячи до прямого збройного повстання в деяких районах».

Найбільші повстання в Тибеті відбувалися в 1959, 1987—1989 і 2008 роках.

Тибетське повстання (1959)

У 1951 році, через два роки після військового вторгнення китайських військ у Тибет, викликана в Пекін тибетська делегація вимушено підписала нав'язане китайською владою угодуTibet // Britannica. Вона гарантувала Тибету автономію, але дозволяла розташовувати в Лхасі цивільний і військовий штаб КНР.

Приховане невдоволення населення в зв'язку з напливом військових і цивільних осіб з Китаю призвело до партизанської війни (за підтримки ЦРУ), а потім, в березні 1959, до масового повстання тибетців. В антикитайському русі брали участь широкі верстви населення Тибету. В антикитайском движении участвовали широкие слои населения Тибета. Повстання було придушене. У тому ж році Далай-лама, більшість його міністрів і безліч послідовників покинули Тибет.

Заворушення в Тибеті (1987—1989) Невелика демонстрація за незалежність Тибету, проведена групою монахів в Лхасі 27 вересня 1987 року, продовжилася широкими народними протестами, що виникали протягом 1989 року. Хвилювання охоплювали Тибетський автономний район, Сичуань, Цинхай, Юньнань і Ганьсу.

5 березня 1989 року сталася найсерйозніший бунт, який тривав три дні. За різними оцінками під час заворушень загинуло від 80 до 400 осіб, за офіційною заявою Китаю — 11. Згідно фотоплівок і документів, представлених колишнім китайським журналістом Тангом Д., силами безпеки Китаю було вбито більше 450 тибетців. 7 березня було введено воєнний стан, який було знято понад рік тому, 1 травня 1990 року.

Згідно з однією з оцінок, з 27 вересня 1987 року і до кінця 1990 року в Тибеті стався понад 150 демонстрацій різного масштабу.

Тибетський заколот (2008)

Великі хвилювання, пов'язані з 49-ми роковинами повстання проти китайської влади, мали місце в 2008 році та були приурочені до початку літніх Олімпійських Ігор в Пекіні. Тибетський уряд у вигнанні наполягав, що до повстання призвело придушення китайськими силовиками мирної демонстрації, проте Пекін говорив про те, що демонстрація практично відразу переросла в погром, в ході якого цілеспрямовано вбивали етнічних китайців і знищували їх майно. Бунт був жорстоко придушений. Регіон негайно був закритий для будь-яких іноземних громадян на кілька місяців. За неофіційними джерелами, в результаті придушення повстання було вбито і закатовано в тюрмах понад тисячу осіб, проте згодом навіть адміністрація Далай-лами визнавала, що озвучене нею раніше кількість убитих — 140 осіб є перебільшеним. За відомостями Тибетського центру за права людини і демократію, до березня 2009 року були підтверджені дані про загибель приблизно 70 тибетців; із заарештованих 6500 чол. близько 5 тис. залишалися в ув'язненні.

Світова спільнота засудила застосування грубої сили при придушенні заворушень. Було піднято питання про «демонізації Китаю» в очах громадськості.T.Heberer Die Verteufelung Chinas // Die Tageszeitung У багатьох країнах Євросоюзу, де обширна тибетська діаспора, виникли ідеї створення бойкоту майбутньої Олімпіади від імені всього ЄС у зв'язку з подіями в Тибеті. Головуюча на той момент як глава ЄС — Франція морально підтримала ідею бойкоту, але до початку Олімпіади так і не зважилася виконати її і взяла участь в іграхновинні ЗМІ за 2008 р — euronews.com.

Згідно з позицією офіційних державних ЗМІ КНР за фактом заворушень, що в усьому винний Тибетський уряд у вигнанні і призвідниками погромів виступила якесь нечисленне угруповання, що піддалося закликам релігійного глави Далай-Лами, з обвинуваченням міжнародних ЗМІ в перекручуванні інформації. Офіційний Пекін обіцяв надати факти про організацію заворушень Далай-ламою, але такі факти так і не були надані. Далай-лама спростував заяви про його причетність до безладів і закликав тибетців до ненасильницького вирішення тибетського питання. Тибетський уряд у вигнанні звинуватив владу КНР в тому, що вони спровокували насильство в Тибеті для подальшої розправи з незадоволеними китайським правлінням.

Збільшення числа тюрем До початку окупації в 1959 році в Тибеті існувало 2 в'язниці, в яких вміст навіть 15 ув'язнених вже викликало скандал. З моменту вторгнення Китаю кількість заарештованих безпрецедентно зросла, а число кримінальних установ збільшилося. За даними тибетської сторони на 2001 рік, всього в Тибетському автономному районі було 12 в'язниць і 13 трудових таборів, в Цинхай — 32, в Сичуані — 6; більше половини всіх ув'язнених — духовенство.

Рух тибетських біженців за незалежність

Уряд Тибету у вигнанні

Покинувши у 1959 році Тибет біженці оселялися в основному в Непалі, Бутані та Індії. Далай-лама XIV отримав притулок в Дхарамсалі (Індія), де розташувався Тибетський уряд у вигнанні. Далай-лама і уряд контактували з главами держав, оповіщали міжнародні ЗМІ про те, що Тибет був окупований Китайською народною республікою.

Уряд Тибету у вигнанні встановлює демократичні принципи в тибетській діаспорі, 10 березня 1963 був прийнятий проект конституції. Основні теми, якими займається уряд, це питання національної незалежності, збереження тибетської культури та релігії, захист екології Тибету, захист прав тибетців.

Далай-лама XIV

До 2002 року Далай-лама XIV, духовний лідер тибетських буддистів, був главою тибетського уряду у вигнанні. В результаті його зусиль у питанні Тибету були прийняті три резолюції ООН в 1959, 1961 і 1965 роках. У перші десятиліття, проведені у вигнанні, основна частина його роботи була присвячена таким питанням як благополуччя тибетських біженців і збереження тибетської культури. Одночасно виконувалася інша важлива мета — створення і підтримка обізнаності міжнародної громадськості про тяжке становище в Тибеті.

У 1987 році Далай-лама висунув План миру по Тибету з 5 пунктів, в якому було запропоновано відновлення автономії Тибету, національної ідентичності та прав тибетців, а також створення зони миру. 15 червня 1988 року Далай-лама XIV був запрошений виступити перед Європейським парламентом в Страсбурзі, де він представив опрацьований план миру з п'яти пунктів, акцентуючи увагу на правах тибетців жити вільно. Свою пропозицію він назвав «серединним шляхом» між повною незалежністю Тибету і повним його поглинанням Китайською народною республікою. 14 жовтня Європейський парламент видав резолюцію, висловивши своє занепокоєння з питання Тибету. У 1989 році за політику ненасильства Далай-лама був удостоєний Нобелівської премії миру.

Починаючи з 1990-х років, Далай-лама підкреслює в своїх виступах та інтерв'ю, що Тибет шукає автономії, а не незалежності. У листопаді 2008 року в Пекіні його посланцями був представлений «Меморандум про справжню автономії для тибетського народу», в якому була озвучена відмова від боротьби за незалежність і згоду на справжню автономію в разі задоволення Китаєм ряду вимог тибетської сторони.

Далай-лама незмінно акцентує, що для досягнення поставлених цілей необхідно використовувати тільки ненасильницькі методи: мирні демонстрації, роботу з громадською думкою і інші. За свою прихильність ненасильству і справі свободи Тибету, Далай-лама є одним з найшанованіших людей у всьому світі.

Тибетський молодіжний конгрес Тибетський молодіжний конгрес — одна з найактивніших молодіжних груп, які виступають за незалежність Тибету. Вона була заснована в 1970 році. Її членами часто стають прибули з Тибету біженці. Конгрес виступає за ненасильницьку боротьбу, але на відміну від Далай-лами ця група вимагає не автономії, а повної незалежності Тибету, а також критикує уряд Тибету у вигнанні за повільне вирішення питання повернення на батьківщину. На думку китайської влади, діяльність конгресу носить терористичний характер.

Значну увагу ЗМІ привернула акція Тибетського молодіжного конгресу, що складалася в марші протесту від Дхарамсали до кордону Тибету.

Демографічний склад Тибетці, найчастіше беруть участь в кампаніях за незалежність Тибету, це більшою мірою біженці, нещодавно прибули з Тибету, старше покоління тибетців, чиє дитинство пройшло на Тибеті, а також молоді тибетці, які народилися поза Тибету, під час їх навчання в коледжах.

Тибетське питання з середини