Владика (від: влада) — слов'янський титул ґречності й звертання до митрополита, єпископа у православних та греко-католиків. У старослов'янській мові це слово також означає «пан», «володар».
У православній церкві, на відміну від католицької, звертання «владика» разом з ім'ям єпископа вживалось незалежно від того, чи це діючий єпархіальний єпископ, єпископ-помічник, архієпископ, митрополит або патріарх.
Залежно від сану єпископа вживають також титули його преосвященство (для єпископа), його високопреосвященство (для архієпископа і митрополита), його блаженство (для патріарха, верховного архієпископа чи митрополита — глави помісної церкви).
З початку 16-го до середини 19-го ст. в Чорногорії цей титул стосувався єпископа Цетина, який був головою Чорногорської церкви і князем-єпископом Чорногорії.
Джерела Rastislav V. Petrović (1997). Vladika Danilo i vladika Sava (1697—1781). Beograd.