Андрій Михайлович Кабакчі (, місто Оренбург, тепер Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський науковець у галузі хімічного і радіаційного захисту, доктор хімічних наук (1962), професор (1968).
Біографія
З 1935 року служив у Червоній армії. 1940 року закінчив Військову академію хімічного захисту в Москві.
Брав участь у німецько-радянській війні, проходив службу при штабі Карельського фронту. У 1944—1946 роках працював у Головному військово-хімічному управлінні Радянської армії.
У 1946—1948 роках — викладач Військової академії хімічного захисту імені К. Є. Ворошилова (Москва). У 1948—1949 роках працював у Центральному науково-дослідному воєнно-технічному інституті в Москві, а в 1950—1962 роках — науковий співробітник Центрального науково-дослідного інституту № 12 Міністерства оборони СРСР (Москва).
1962 року переїхав до Києва. З 1962 до 1976 року — організатор і перший завідувач відділу радіаційної хімії Інституту фізичної хімії АН УРСР. У 1965—1966 роках обіймав посаду заступника директора з наукової роботи цього ж інституту. За сумісництвом викладав у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.
У 1976—1981 роках — професор Науково-дослідного інституту гігієни в Москві.
Наукова діяльність
Основні наукові інтереси — радіаційна хімія полімерів та хімічна дозиметрія іонізуючого випромінювання.
Розробив рідинний біхроматний дозиметр (відомий як «дозиметр Кабакчі»), а також дозиметричні системи на основі забарвлених і незабарвлених полімерних плівок. Досліджував вплив різних видів іонізуючого випромінювання на полімери та гетерогенні системи.
Під його керівництвом на Броварському заводі пластмас (Київська область) було розроблено та впроваджено у виробництво технологію радіаційно-хімічного модифікування полімерів.
Співавтор патенту СРСР «Спосіб визначення міграції токсичних речовин із ударостійкого полістиролу» (1989).
Помер 4 жовтня 2001 року в Москві.
Основні наукові праці Пути развития радиационной химии // Український хімічний журнал. 1962. Т. 28, вып. 8; Химическая дозиметрия ионизирующих излучений. Київ, 1963 (співавт.); Радиационная модификация полимерных материалов. Київ, 1969 (співавт.); Опытно-промышленный участок радиационного модифицирования полиэтиленовых изделий // Пластмассы. 1972. № 12 (співавт.); Распределение поглощенной дозы гамма-излучения в гетерогенных системах. Сообщение 1. Определение потоков фотонов и электронов // Химия высоких энергий. 1972. Т. 6, № 2 (співавт.); Радиолиз полислоев антрацена на поверхности твердых тел // Химия высоких энергий. 1973. Т. 7, № 6 (співавт.); Радиационно-химические процессы в гетерогенных системах на основе дисперсных окислов. Москва, 1981; Радиационная химия углеводородов : монография, Москва, 1985.
Звання воєнінженер 3-го рангу інженер-майор інженер-полковник
Нагороди орден Червоного Прапора (30.12.1956) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985) два ордени Червоної Зірки (22.06.1942, 19.11.1951) медаль «За бойові заслуги» (5.11.1946) медаль «За оборону Москви» (1944) медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За перемогу над Японією» (1945)
Джерела Кабакчі Андрій Михайлович — Енциклопедія сучасної України Кабакчи Андрей Михайлович