Едуард Карлович Фукс (30 квітня 1872, Копаткевичі, Білорусь — 2 квітня 1938, Кривий Ріг) — український радянський геолог, дослідник залізорудних родовищ Кривбасу. Керівник Криворізької філії Геолтресту, один з організаторів Криворізького гірничорудного інституту. Репресований радянською владою, помер в ув'язненні.

Біографія

Дитинство й початок кар'єри Едуард Карлович Фукс (Едуард Карл Юлій Фукс) народився 30 квітня 1872 року в селі Копаткевичі Мозирського повіту Мінської губернії Російської імперії (нині селище міського типу в Білорусі) у багатодітній вчительській сім'ї. Початкову освіту отримав за місцем проживанням. З 1888 по 1890 рік навчався в Першому реальному училищі Санкт-Петербурга. Вищу освіту здобував в Санкт-Петербурзькому гірничому інституті (30 вересня 1890 — 24 серпня 1893), однак, через сімейні обставини не зміг закінчити повний курс навчання.

Трудова діяльність Едуарда Фукса розпочалася на Донбасі, де він працював гірничим інженером. Протягом 1894—1897 років, за розпорядженням керівника Новоросійського товариства, керував пошуком покладів залізної руди в Бердянському повіті Таврійської губернії.

На Криворіжжі 1897 року Едуарда Фукса призначили завідувачем розвідками Новоросійського товариства Чарльза Пері на Криворіжжі.

З 1906 по 1919 рік — помічник керівника Новоросійського товариства в Кривому Розі.

У 1914—1917 Фукс став найбільш авторитетним і кваліфікованим розвідником надр Криворізького басейну, автором перших обґрунтованих підрахунків запасів залізної руди в Кривому Розі. В роки громадянської війни Фукс врятував від знищення матеріали з геології і розвідки родовищ Кривбасу. Після війни він відродив і очолив геологорозвідувальну службу Південного рудного тресту (1922-1931), а потім тресту «Руда», керував усіма розвідувальними роботами в басейні. Едуард Карлович провів велику роботу по збиранню, опису природних відслонень і систематизації матеріалів з геології Кривбасу.

В період з 1919 до 1924 року, коли шахти Кривбасу через затоплення не працювали, Фукс займався експлуатацією покладів бурого вугілля біля села Нова Павлівка на лівому березі річки Саксагані напроти села Веселі Терни.

Від 1922 року Фукс працював завідувачем геологорозвідувального бюро Південного рудного тресту, в якому з 1923 року почали проводити систематичні магнітометричні роботи.

1922 року за активної участі Фукса був створений Криворізький вечірній робітничий технікум (КВРТ), який пізніше був реорганізований у Криворізький гірничорудний інститут. Перший випуск КВРТ відбувся восени 1926, серед випускників був син Едуарда Фукса Вадим.

1929 року Фукс був призначений завідувачем геологорозвідувального бюро рудника ім. Жовтневої революції, а з 1930 року очолив Криворізьку філію Геолтресту як головний геолог Кривбасу.

Репресії У грудні 1930 року місцевий відділок ДПУ сфабрикував справу про розкриття контрреволюційної шкідницької та диверсійної організації, яка, начебто, була галузевим осередком «Промпартії». ДПУ стверджувало, що організація нараховувала 17 організованих груп загальною кількістю понад 60 чоловік, а керівництво її складалося з чотирьох осіб. Головним «ворогом» слідство визнало Фукса.

15 грудня 1930 року Едуарда Фукса заарештували і звинуватили у шкідництві, йому було призначене покарання — 10 років позбавлення волі з перебуванням у концтаборах.

Уникнути покарання вдалося завдяки випадку. Перша п'ятирічка на Криворіжжі була ознаменована початком будівництва металургійного заводу, а спеціалістів, здатних зробити розбивку місцевості під будівництво цехів та інших споруд, не знайшлося. Згадали про Фукса. Для виконання геодезичних робіт його возили у «воронку» (так звалося в народі авто ДПУ, або міліції, за аналогією із птицею "чорний ворон", що вважалася вісником смерті) на будівельний майданчик. Завдяки клопотанню директора будівництва Якова Весніка, після виконання робіт Фукс був звільнений як буржуазний спеціаліст, що розкаявся в своїх помилках по відношенню до радянської влади і був перевихований пролетаріатом.

У подальшому життя видатного геолога склалося трагічно. Друга хвиля терору, яка розпочалась після вбивства Сергія Кірова в Ленінграді в 1934 році охопила всю країну. Репресивні органи знову почали активні пошуки міфічних "ворогів народу". У серпні 1937 в міській газеті «Червоний гірник» з'явилась стаття «В чиїх руках геологоразвідувальні роботи Кривбаспроекту». Була створена комісія для перевірки фактів, викладених у публікації, висновки її були наперед визначеними. У січні 1938 року Фукса заарештували вдруге за проведення «розвідувальної та підривної роботи на користь однієї з іноземних країн». Разом з ним були звинувачені в шпигунстві на користь Америки і арештовані видатні геологи Ю. Г. Гершойг і С. І. Жилкінський, а також гірник, в подальшому академік Г. М. Малахов.

Фуксу пригадали його національність (німець), непролетарське походження, зустрічі й співпрацю з академіком Миколою Світальським (який також був арештований), зв'язки з Південним рудним трестом і організацію міфічного контрреволюційного центру на Криворіжжі. Не витримавши знущань і принижень, Фукс оголосив голодування. В стані крайнього виснаження його перевели до міської лікарні № 3, де 2 квітня 1938 року він помер.

Пам'ять В 2016 році, під час процесу декомунізації, у Кривому Розі на честь Едуарда Фукса перейменували вулицю Тухачевського .

Примітки

Джерела