Хосро́в I ( {hwslwb’} — «з доброю славою» з , відомий також як Анушираван або Ануширван, ( з пехл. anōšag-ruwān — «з безсмертною душею» [Xusraw])Расторгуева В. С. Этимологический словарь иранских языков / В. С. Расторгуева, Д. И. Эдельман. — : Вост. Лит., 2000—. — ISBN 5-02-018124-2. — Т. 3: f—h. — 2007. — С. 417. — ISBN 5-02-018550-7 (в пер.) .; 531—579) — шахиншах Ірану з династії Сасанідів, успішний політичний та військовий діяч, реформатор. Завдяки його реформам Іран зміг відновитися після диктатури Маздака та його прибічників, які фактично узурпували реальну владу в країні за правління Кавада І. Хосров продовжив старі та розгорнув нові будівництва, підтримував розвиток науки та мистецтв, вів успішні військові дії проти Візантії, Ємену, Ефталітів. При Хосрові I Ануширвані Сасанідський Іран досяг найбільшого рівня розвитку і могутності.
Прихід до влади
Боротьба з маздакітами За понад 30 років (490-ті — 520-ті) поступового посилення (спочатку ініційованого Кавадом I) а потім і практично абсолютної домінації Маздака і його прибічників у іранському політикумі, країною де-факто управляли маздакіти. Хоча ставка на Маздака дозволила Каваду розправитися зі своїми ворогами з числа крупної аристократії, але диктатура маздакітів і влаштований ними терор проти багатих і заможних, поставив державу Сасанідів Іран на грань катастрофи. Ослаблення знаті призвело до різкого військового ослаблення Ірану, оскільки представники знаті становили основу військової сили Ірану, — важку кавалерію. Слідом за фізичним знищенням великої частини знаті, почалося і активне присвоєння її колишніх земель та статків. Ці буремні політичні події та викликані ними економічні і соціальні наслідки призвели до кризи в Сасанідському Ірані. Військово-політична могутність Ірану сильно зменшилась, влада шахиншаха стала фактично номінальною. Це змусило Кавада почати боротьбу проти маздакітів. Головною силою в протистоянні з Маздаком стали жерці зороастрійських храмів, ще живі представники крупної аристократії та інші заможні люди, невдоволені свавіллям маздакітів. Хосров, молодший син Кавада, став мозком, і одночасно вістрям боротьби проти прихильників Маздака.
Утвердження Хосрова на престолі У 528 році Хосров, за підтримки вже незначного числа вельмож і з дозволу Кавада, розпочав повалення диктатури Маздака і планомірне винищення її прихильників. Зороастрійські жерці поклали початок падінню маздакітів: самого Маздака викликали на диспут, де визнали його концепцію неправильною, після чого повісили догори ногами, аж доки він не помер від крововиливу в мозок. Після цього почали ловити найвідоміших маздакітів і закопувати догори ногами живцем у землю, а решту просто винищували. Хоча, рядові маздакіти могли зберегти своє життя за умови повернення до зороастризму. Особливу активність у винищенні маздакітів виявила аристократична молодь, яка прагнула помститися за смерть батьків і повернути собі колишнє становище своїх сімей.Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.: Либідь,. 1997—. — ISBN 5-325-00775-0 — 464 с. Лекція 9. ДЕРЖАВА САСАНІДІВ (ЕРАН — ШАХР).
Старший син Кавада, Кавус, був прихильником маздакітів, що йшло в розріз з поглядами його батька та діями його брата. Кавад не вбачав його наступним правителем Ірану, і тому, вмираючи, заповів владу Хосрову. Прокопій Кесарійський зазначавПрокопий Кесарийский. Война с персами, кн. I, гл. 11., що Кавус вважав себе законними претендентом на престол, однак письмовий заповіт його батька, зачитаний після його смерті (531 р. н. е.), вказував на Хосрова, як на наступника престолу. Відтак Хосров був обраний наступним шахиншахом і коронувався в храмі Атур Гушнасп (Південний Азербайджан), вогонь якого освячував стан воїнів. Відомо що Кавус не змирився з обранням Хосрова шахиншахом (до нас дійшли монети Кавуса) за що і був убитий незабаром після воцаріння Хосрова як потенційна загроза новому правителю.
У Хосрова був інший брат, Зам — другий син Кавада. Претендувати на престол він не міг, оскільки традиція забороняла людині з фізичними вадами (Зам був одноокий) претендувати на престол. Проте Зам був відомими військовим діячем і користувався неабиякою популярністю у війську. А ще у нього був маленький син, Кавад.
Після смерті Кавуса Хосров енергійно почав наводити порядок у країні та продовжив справу свого батька у ділі реформування її адміністративних, військових та політичних систем. Деякі придворні, занепокоєні занадто великою активністю молодого шахиншаха, вирішили вчинити заколот, і змовилися із Замом, аби той підтримав їх, а в замін вони планували посадити його сина, Кавада, на престол. Проте змова була викрита, усі змовники були безжалісно страчені — Хосров наказав убити усіх своїх братів з усім їх потомством чоловічого роду. Проте маленького Кавада було завчасно врятовано одним з чиновників при дворі. Прокопій Кесарійський згадував що, пізніше Кавад начебто з'явився у Візантії, де його прийняли в шаною, хоча Прокопій Кесарійський і зазначав, що ніхто, навіть Юстиніан Великий, точно не знали чи то саме той Кавад, син Зама і онук Кавада I.Прокопий Кесарийский. Война с персами, кн. I, гл. 23. Цікаво, що в той час Іван Малала повідомляв, що шахиншах наказав відрубати голову братові (втім, неясно якому саме).Иоанн Малала. Хронография, стр. 487 . Перські та арабські джерела нічого не говорять про вбивство Хосровом своїх братів.
Так чи інакше, Хосров утвердився на престолі: з претендентами на престол було покінчено, потужна опозиційно налаштована знать була знищена ще в часи диктатури Маздака, а останні слабкі її прояви були придушені безпосередньо самим Хосровом. Від так новий шахиншах зміг повністю присвятити себе відновленню та посиленню колишнього багатства і величі країни.
Реформаторська діяльність Хосров відомий як видатний реформатор, чиї дії призвели до розквіту та піднесення держави Сасанідів. Слід зауважити що, частково почав їх запровадив ще його батько, Кавад I. Імперія потребувала корінних та продуманих реформ, які б стабілізували ситуацію в країні, оздоровили економіку і піднесли військову та дипломатичну могутність країни. І Хосров взяв на себе їх проведення. Видатну роль в утіленні реформу життя відіграв перший міністр Еран-шахру, талановитий та досвідчений адміністратор, перекладач, постійний радник Хосрова, Бузурджмехр (Вузургміхр)
Податкова реформа Колишня система збирання податків не могла більше задовольняти потреб державної скарбниці. До реформ Хосрова Ануширвана поземельний податок (хараг) стягувався натурою і становив від третини до 1/7 врожаю. Розмір податку встановлювався безпосередньо на місцях збирачами, що створювало сприятливі умови для зловживань. Аристократія, духовенство та державні службовці податків не платили. Податкова реформа спиралася на спеціальні земельні кадастри, складені після обміру всієї придатної до обробітку землі. Було підраховано і занесенню до кадастрів кількість плодоносних дерев. Також був проведений перепис населення, оскільки частина населення загинула під час диктатури маздакітів. Були встановленні тверді податкові ставки в залежності від виду вирощуваних сільськогосподарських культур, якості умов зрошення і близькості сільськогосподарських угідь до найближчого міста. Новий податок (Харадж) стягувався не тільки натурою, але і грошима. Ставки поземельної податі визначалися з одиниці площі-1 Гаріб (від 1/4 до 1/3 га.) — для злаків, кормових культур та виноградників, а для фінікових пальм, олив та інших плодоносних дерев — в залежності від числа плодоносних дерев (поодинокі дерева податком не обкладалися). Потім ставки множилися і виходила сума податку з ділянки. З 1-го гарібу пшениці або ячменю, наприклад, господар платив одну дирхему, з чотирьох фінікових пальм або з шести оливкових дерев — сім дирхем, з 1-го гарібу виноградника — вісім. У разі неврожаю або розорення платника харадж не сплачувався зовсім. Подушний податок (гезіт) збирався грошима. Його виплачувало населення у віці від 20 до 50 років по 4, 6, 8, 12 срібні дирхеми тричі на рік в залежності від майнового становища платника. Всі інші численні центральні та місцеві податки були скасовані. Реформована система оподаткування полегшила тиск на основних платників податків в країні — землеробів — декхане, оскільки тепер податки були фіксованими, що зменшило простір для зловживань нечистим на руку чиновникам. Ця реформа забезпечила гарантований постійний приплив коштів в казну.Голдобин, А. М.; Гольдберг, Д. И.; Петрушевский, И. П. История стран зарубежной Азии в средние века — : М.: Наука, 1970 г. — 640 с. С.- 117.
Військова реформа Упорядкований та більш ефективний збір податків на користь державної скарбниці дозволив Хосрову почати вже давно необхідну військову реформу. До нього перська армія формувалася майже виключно з ополченців та найманців. Всі хто не міг собі дозволити купити коня, збрую і необхідне кіннотнику озброєння, йшли в піхоту, боєздатність якої була дуже низькою, порівняно, наприклад з візантійською. Прокопій Кесарійський детально описував стан сасанідської піхоти у своїй «Війні з персами».Прокопий Кесарийский. Война с персами, кн. I, гл. 14. Участі в безпосередніх бойових діях піхота фактично не брала. Усі колишні Сасанідські правителі спиралися на потужні кінні загони, які формувалися зі знаті, що сама себе утримувала і, оскільки вона напряму не залежала від шахиншаха, тому і часто виявляла себе ненадійною опорою його владі. Хосров же розпочав озброювати кавалерію за державний кошт, завдяки чому в кінноті виявилося велике число середніх за майновим статусом землевласників, що складали стан азатів. Отримуючи нагороду від шахиншаха, це нове регулярне військо було особисто віддане йому і тому служило надійною опорою його влади. Посада Іран-іспехбеда («командувач Армією Ірану») була скасована, головнокомандувачем відтепер виступав сам шахиншах. При Хосрові були сформовані 12 полків важкої кавалерії — Саваран.
Адміністративні реформи Паралельно з податковою та військовою реформами у Сасанідській державі проводилася і адміністративно-територіальна реформа. До того країна складалась з окремих родових наділів знаті і васальних утворень. Ануширван розділив країну на чотири частини — Кусти () і підпорядкував цивільних намісників (падоспанів) кожної з частин спеціальним воєначальникам — іспехбедам («Начальникам війська»), яких після військової реформи стало також чотири, оскільки посаду єдиного Еран-іспехбеда скасували. Це дозволило підкорити армійське командування та усі війська безпосередньо шахиншаху, і відтак послабити значення окремих посад.
Високі адміністративні посади, які до того обіймалися представниками великої родової аристократії, часто передавалися у спадок, що фактично забирало у шахиншаха можливість контролювати кому саме вони передаються, були взяті під пильний контроль. На посади призначалися тільки за наказом шахиншаха. Судову владу в країні відтепер здійснювали судді, призначенні виключно верховним правителем. Хосров применшив значимість посади вазург-фраматара (верховного візира), перерозподіливши частину його повноважень між іншими чиновниками. Таким чином, шахиншах істотно зміцнив свою владу, обмеживши правителів областей та вищих сановників, і одночасно підніс нову, особисто залежну від нього еліту. У рамках адміністративної реформи Мобедан-мобед (верховний жрець) став займати набагато більш низьке місце в придворної ієрархії, ніж раніше. Ця реформа упорядкувала територіальний устрій держави, від так полегшила збирання податків та істотно централізувала владу в обличчі шахиншаха.
При Хосрові з'явилися збірники канонічного права — «Судебники». Шах сам призначав суддів, митарів і намісників. Також він зайнявся вивченням життя свого предка Ардашира, засновника династії Сасанідів, його листів і судових рішень і став керуватися ними, спонукаючи до того ж і народ.
Будівельна діяльність