Ідіоле́кт (від  — «свій», «своєрідний», «особливий» + (діа)лект) — сукупність формальних і стилістичних особливостей, властивих мовленню окремого носія певної мови. Термін «ідіолект» було створено аналогічно до терміна «діалект» для позначення індивідуальних варіацій мови на відміну від групових (територіальних, соціальних тощо).

Ідіолект завжди є представником певного ідіому (літературної мови, територіального чи соціального діалекту, говірки та ін.), поєднуючи в собі загальні й специфічні риси його структури, норми та узусу.

Ідіолект не показує відмінні риси індивідуальної мови, він є сукупністю всіх мовленнєвих засобів індивіда. Ідіолект як індивідуальна система складається з органічних і набутих характеристик, поєднує в собі індивідуальне та групове. З ідіолектом тісно пов'язаний індивідуальний стиль або ідіостиль — система змістовних і формальних лінгвістичних характеристик, властивих творам окремого автора. Він показує унікальність авторського способу мовного висловлення у творах.

Мова Мова складається з побудови речень, вибору слів і вираження стилю. Відповідно, ідіолект — це особисте використання цих аспектів. Кожна людина має унікальний ідіолект, на який впливають її мова, соціально-економічний статус та географічне розташування. Судова лінгвістика займається психологічним аналізом ідіолектів.

Поняття мови використовується як абстрактний опис використання мови та здібностей окремих мовців і слухачів. Згідно з цим поглядом мова — це «ансамбль ідіолектів... а не сутність як така». Лінгвісти вивчають конкретні мови, досліджуючи висловлювання, вироблені носіями мови.

Це контрастує з думкою нелінгвістів, принаймні у Сполучених Штатах, що мови як ідеальні системи існують поза реальною практикою користувачів мови: на основі досліджень, проведених у США, Ненсі Недзельскі та Денніс Престон описують мовну ідеологію, що, як видається, є поширеною серед американських носіїв англійської мови. За словами Недзельські та Престона, багато хто з їхніх піддослідних уважає, що існує одна «правильна» модель граматики та лексики, яка лежить в основі стандартної англійської мови, і що індивідуальне вживання походить від цієї зовнішньої системи.

Лінгвісти, які розуміють конкретні мови як сукупність унікальних, індивідуальних ідіолектів, повинні, однак, ураховувати той факт, що члени великих мовних спільнот і навіть носії різних діалектів однієї мови можуть розуміти одне одного. Здається, що всі люди продукують мову, по суті, однаково. Це призвело до пошуків універсальної граматики, а також до спроб подальшого визначення природи окремих мов.

Див. також Мова Діалект Говірка Ідіом

Література В. А. Виноградов. Идиолект. Лингвистический энциклопедический словарь, Москва, Советская энциклопедия, 1990. Волощук В. І. Індивідуальний авторський стиль, ідіолект, ідіостиль: питання термінології // Наукові праці. Том 92. Випуск 79 Філологія. Мовознавство Коткова Л. І. Ідіостиль, індивідуальний стиль і ідіолект: проблеми розмежування / Л. І. Коткова // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Сер. : Філологічні науки. — 2012. — Кн. 2. — С. 26-29. Примітки

Посилання