Андреас Ласкаратос () — грек-кефалонієць, письменник, вільнодумець, який писав у сатирі зверненій проти недобросовісних церковників та високопосадовців. У політичному плані дотримувався консервативних ідей.
Біографія Народився в аристократичній сім'ї у місті Ліксурі на острові Кефалонія.Merry B. Encyclopedia of Modern Greek Literature / Bruce Merry. — Westport: Greenwood Press, 2004. — С. 63 — 247.
Навчався в Іонійській академії на Керкірі,Κορδάτος Γ. Ιστορία της νεοελληνικής λογοτεχνίας / Γιάνης Κορδάτος. — Αθήνα: Επικαιρότητα, 1983. — С. 319—321. вивчаючи філософію, італійську мову і юриспруденцію. Його вчителем був Андреас Кальвос, від якого Ласкаратос перейняв пуританську етику.Δημαράς Κ. Θ. Ιστορία Νεοελληνικής Λογοτεχνίας / Κωνσταντίνος Δημαράς. — Αθήνα: Γνώση, 2000. — С. 421—424. В молодості зазнав впливу Діонісіоса Соломоса, який скерував його у руслі димотицизму. Італійський поет, драматург, новеліст та науковець Уґо Фосколо також був одним із тих, хто надихнув Ласкаратоса на діяльність.
Продовжив вивчати право в Парижі та Пізі у 1836—1839 рр.Πολίτης Λ. Ιστορία της Νεοελληνικής Λογοτεχνίας / Λίνος Πολίτης. — Αθήνα: Μορφωτικό Ίδρυμα Εθνικής Τραπέζης, 1985. — С. 158—160. По поверненні недовго працював адвокатом в Ліксурі.
1846 у віці 35 років одружився з Пенелопою, дочкою купця Димітріоса Кор'яленьяса, яка підтримувала його протягом усього життя.
1851—1852 та у 1856 був у Лондоні (другого разу через гоніння), де або викладав італійську і новогрецьку або вів дослідження у Британському музеї.
Із 1857 року почав видавати сатиричну газету на острові Закінф, через що потрапив до в'язниці.
У 1863 його дружина через фінансову скруту відкрила приватну школу в Аргостоліоні.
За сатиру «Кефалонійські таїнства» (1864) Ласкаратоса було відлучено від церкви.Μπήτον Ρ. Εισαγωγή στη Νεότερη Ελληνική Λογοτεχνία / Ρόντερικ Μπήτον. — Αθήνα: Νεφέλη, 1996. — С. 81 — 96. У 1868 році видав свою «Відповідь на відлучення від церкви». Анафема була знята у 1900 році.
Разом із дружиною виростив дев'ятьох дітей: сімох дочок і двох синів.
Творчість і громадянська позиція Писав есе, дидактичні, філософські та сатиричні твори. Більша частина його творчості — прозова, проте є і поезії. Ласкаратос не приділяв великого значення формі поезій, для нього мав значення передусім зміст, який мав відображення у головній темі його творчості — соціальній сатирі, оскільки він хотів стати суспільним реформатором.
Продовжував традиції Іонійської школи (Соломоса) пишучи свої твори димотикою, на відміну від Афінської школи, де користувалися катаревусою.Новогрецька література в українських перекладах. Антологія / укладачі О. Д. Пономарів, Н. Ф. Клименко, С. Є. Перепльотчикова. — К: Київський університет, 2004. — С. 3. Писав більш зрозумілою та рідною формою мови для співвітчизників — кефалонійському говоріТроцкий И., Лопашов С. Греческая литература// Литературная энциклопедия: В 11 т. — [М.], 1929—1939. Т. 2. — [М.]: Изд-во Ком. Акад., 1929. — Стб. 743. Став одним із перших письменників (разом з ), хто вплинув на зближення цих літературних шкіл.Ильинская С. Б. Греческая литература [первой половины XIX в.] // История всемирной литературы: В 8 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1983—1994. — На титл. л. изд.: История всемирной литературы: в 9 т. Т. 6. — 1989. — С. 547.
Найбільшої популярності, щоправда, скандальної, Ласкаратос набув після виходу сатири «Кефалонійські таїнства» (1864) (із підзаголовком «думки про сім'ю, релігію та політику Кефаллонії») у якій зображував верхівку суспільства, зокрема церковників, у непривабливому для неї світлі. Він обурювався корупцією в політиці та рішучим видираням у владу.Βίττι Μ. Ιστορία της νεοελληνικής λογοτεχνίας / Μάριο Βίττι. — Αθήνα: Οδυσσέας, 2003. — С. 257. Ця сатира, як і інші твори письменника, була написана в прозі у формі попередній до романної. Тематично поділяється на три частини, друга — про релігію — стала скандальною, бо його пуристичну етику не розуміли, і він не був сприйнятим греками одразу.
Був проти об'єднання Іонійських островів із ГрецієюMackridge P. Introduction / The Ionian Islands: Aspects of their History and Culture / Peter Mackridge. — Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing, 2014. — С. 9, вважаючи, що перебуваючи під впливом Британської імперії Іонійські острови будуть більш захищеними, а також, що 400 років перебування греків під пануванням європейських держав з однієї сторони та турецької з іншої розділили народ духовно.Potts J. The Ionian Islands and Epirus, A Cultural History / Jim Potts. — Signal Books, Oxford and OUP, USA, 2010. — С. 56 — 98.
Його газета «Λύχνο» (Ліхно, «Світильник») була антиклерикальною, протестантською та політично консервативною.
У 1872 присвятив своє зібрання поезій .
Написав автобіографію італійською мовою.
У 1880-х роках афінське суспільство почало сприймати його думки, вважаючи його «провісником майбутнього».
Повне зібрання творів Ласкаратоса вийшло у 1959 році.
Див. також Димотика Іонійська школа Андреас Кальвос Еммануїл Роїдис
Примітки
Посилання
Твори на сайті www.upatras.gr Зображення пов'язані із Ласкаратосом на сайті ekt.gr