Костржицький Володимир Костянтинович ( 21 січня 1935 р. у м. Києві) — провідний український фахівець з військової радіолокації, електроніки, високочастотних (ВЧ) та надвисокочастотних (НВЧ) технологій, цифрового зв'язку, ініціатор і організатор розробки і впровадження вітчизняних цифрових систем і засобів телефонного зв'язку, Академік Міжнародної громадської академії зв'язкуУ травні 2001 року Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) надала Міжнародній академії зв'язку спеціальний консультативний статус. технічний директор виробничого об'єднання «Дніпровський машинобудівний завод» (1984—1999 р.р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Почесний Радист СРСР.
Життєпис Народився — 21 січня 1935 року у Києві, у сім'ї службовців; 1944 р. — закінчив церковно-парафіяльну школу (Бесарабія); 1950 р. — закінчив навчання у семирічній школі (Дніпропетровська область); 1954 р. — закінчив навчання у Дніпропетровському гірничому технікумі; 1954—1957 р.р. — служба в лавах Радянської армії (стрілець-радист літака Іл-28); 1957—1968 р.р. — радіомонтажник, майстер, технолог, начальник відділення, заступник начальника цеху № 1 КБ п/я 192; 1964 р. — Закінчив навчання на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського державного університету за спеціальністю: «Системи автоматичного управління безпілотними літаючими апаратами»; 1968 р. — Старший інженер, провідний інженер, начальник сектору лабораторії надпотужних передавачів радіолокаційних станцій для Протиповітряної оборони (РЛС ППО); 1973—1984 р.р. — заступник головного інженера по тематиці радіолокаційних станцій системи протиракетного нападу (РЛС СПРН), , протиракетної (ПРО) і протикосмічної оборони (ПКО). Одночасно — заступник Головного конструктора з виробництва обладнання для РЛС «Даугава» , «Атол», РЛС «Волга»; 1984—1996 р.р. — Головний інженер ВО «Дніпровський машинобудівний завод»(ВО ДМЗ), технічний директор — перший заступник Генерального директора ВО ДМЗ; 1996—1999 р.р. — Перший заступник голови Правління відкритого акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» і, за сумісництвом — Перший заступник Голови Правління державної холдингової компанії «Дніпровський машинобудівний завод»(ДАХК ДМЗ); 1989 — започатковує і організовує виконання програми конверсії військових потужностей ВО ДМЗ на основі розробки, виробництва впровадження систем телекомунікації (ініційовано розробку і прийняття Комплексної програми створення єдиної системи зв'язку України"(КП ЄССЗУ) , програм з екології, енергозбереження; 1988—1999 р.р. Перший заступник Головного Конструктора з Науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт зі створення електронної автоматичної телефонної станції з цифровою абонентською мережею (ЕАТС-ЦА) телекомунікаційної системи С-32 .
Відзнаки 2000 рік — Державна премія «За комплекс науково-дослідних, проектно-конструкторських та виробничих робіт зі створення та впровадження модернізованої цифрової міської кінцевої ЕАТС-ЦА системи С-32 на телефонних мережах загального користування України». Нагороджений орденом Дружби народів, п'ятьма медалями.
Примітки
Джерела Книга нарисів з історії ВО «Дніпровський машинобудівний завод» (ВО ДМЗ) «Несекретно о совершенно секретном» стор.683;|Книга нарисів з історії ВО «Дніпровський машинобудівний завод» (ВО ДМЗ) «Несекретно о совершенно секретном» стор.683; Вестник ПВО Постанова КМУ від 23 вересня 1993 року № 790 «Про Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку»]