Brachycerus — рід жуків з родини Brachyceridae. Викопні рештки жуків цієї групи відомі з олігоцену й міоценуAlonso-Zarazaga M.A., Lyan Ch.H.C. A World Catalogue of Families and Genera of Curculionoidea (Insecta: Coleoptera). Madrid, 1999. — 315 p.
Зовнішній вигляд Жуки середніх та великих розмірів (6.5-20 мм у довжину). Тіло овальне або майже округле. Забарвлення верхньої частини тіла — чорних, сірих, коричневих, інколи жовтих тонів, часто-густо із візерунком з червоних або жовтогарячих крапочок, світлих лусочок або волосків. Тіло зверху та з боків має численні рельєфні вирости у вигляді зубців, загострених шипів, ребер, кілів, валиків, горбочків тощо. Така зовнішність пояснює латинську назву: brachycerus можна перекласти як «плечистий рогач».
Основні ознакиАрзанов Ю. Г. Обзор долгоносиков рода Brachycerus Olivier (Coleoptera: Brachyceridae) европейской части России, Кавказа и сопредельных стран // Кавказский энтомологический бюлетень, 2005, т. 1, вып. 1, с. 65−80: головотрубка зверху коротка, широка і пласка, з прямовисними боками, ві борозенки дугоподібно заходять на її нижній бік; 1-й членик вусиків не довший або максимум удвічі довший, ніж 2-й; передньоспинка зверху і посередині густо вкрита крапочками або зморшками і великими ізольоіваними крапками або ямками; крил не мають; міжряддя надкрил сильно опуклі, мають вигляд звивистих валіків, кілів, ребер або рядів бугрів; ноги з товстими щетинками, що стирчать; лапки вузькі, з однаковими за розмірами члениками, із китицеподібними пучками довгих щетинок; кігтики у довжину такі самі або трохи менші за лапки.
Спосіб життя Усі брахіцеруси рослинноїдні, хоча кормові рослини достовірно відомі лише для 10-15 видів. Місця мешкання цих комах пов'язані з рослинами, якими вони харчуються — травами з родини лілійних, амарилісових, ароїдних та орхіднихFriedman A.-L.-L. & Sagib A. Review of the genus Brachycerus Olivier in Israel (Coleoptera: Curculionoidea: Brachyceridae: Brachycerinae) // Israel Journal of Biology, 2010, v. 40, pp. 25-70. У посушливих регіонах (степи, пустелі) це ефемероїди, тому активні дорослі жуки зустрічаються тут на початку теплої пори року із достаньої кількістю опадів (на півдні Європи — навесні). Вони харчуються надземними частинами рослин, личинки гризуть цибулини ззовні чи зсередини. У несприятливі (спекотливі, холодні) сезони жуки неактивні (діапауза). Прив'язанність до життєвого циклу дикорослих ефемероїдів робить брахіцерусів вразливими до діяльності людини — розорення степів, піскоукріплювальні роботи у пустелях та ін.
Географічне поширення Ареал роду охоплює територію від Півдня Європи до Південної Африки (включно з Канарами та Мадагаскаром, Близький Схід, Малу, Передню й Середню Азію. Переважна більшість видів все ж таки входить до афротропічної фауни. Імовірно, група виникла саме у межах цієї області і згодом розселювалась суходолом, утворюючи вторинні осередки формоутворення. В Україні мешкає ймовірно три види брахіцерид (дивись нижче).
Значення у природі та житті людини В екосистемах брахіцеруси є однією з численних ланок кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги — споживачі рослинної органіки. Не виключено, що вони важливі також як їжа для зоофагів та паразитів. Відома інформація, що коли-не-коли окремі види завдають шкоди культивованим лілійним — цибулі, часнику, декоративним квітам — амарилісам, гладіолусам, тюльпанам, каллам, гіацинтам, нарцисам та ін.. Проте через нечисленність та локальне поширення більшість видів у цьому відношенні є нейтральними.
Декілька південноафриканських видів є потенційними гербіфагами для пригнічення бур'янів-аспарагусівKleinjan, C.A. & Edwards, P.B. 2006. Asparagus weeds in Australia—a South African perspecctive with emphasis on biological control prospects. Proceedings of a workshop convened by the National Asparagus Weeds Management Committee held in Adelaide on 10–11 November 2005.Plant Protection Quarterly, v. 21, # 2, pp.: 63–68.
Один вид брахіцерид — брахіцерус зморшкуватий (Brachycerus sinuatus Ol.) — занесений до Червоної книги УкраїниЧервона книга України. Тваринний світ /І. А. Акімов (ред). — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. http://redbook-ua.org/item/ .
Класифікація Описано понад 500 рецентних видів роду Brachycerus. Нижче наведено перелік тих з них, що мешкають у межах ПалеарктикиColonelli, E. Brachyceridae, pp. 182—184 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 7. Stenstrup, Apollo Books, 2011, 373 pp.. Види української фауни виділено кольором.
Brachycerus aegyptiacus Olivier, 1807 Brachycerus albidentatus Gyllenhal, 1840 Brachycerus argillaceus Reiche & Saulcy, 1858 Brachycerus balearicus Bedel, 1874 Brachycerus barbarus Linnaeus, 1758 Brachycerus chevrolati Fâhraeus, 1840 Brachycerus cinereus Olivier, 1807 Brachycerus pulverulentus Olivier, 1807 Brachycerus cribrarius Olivier, 1807 Brachycerus fimbriates Desbrochers des Loges, 1871 Brachycerus ornatus Reiche & Saulcy, 1858 Brachycerus crispatus Fabricius, 1792 Brachycerus clathratus Desbrochers des Loges, 1871 Brachycerus rectecostatus Desbrochers des Loges, 1871 Brachycerus cylindripes Bedel, 1874 Brachycerus desertus A. Hoffmann, 1950 Brachycerus foveicollis Gyllenhal, 1833 Brachycerus foveifrons Bedel, 1874 Brachycerus gibbosus Haaf, 1957 Brachycerus graecus Zumpt, 1937 Brachycerus hustachei Zumpt, 1937 Brachycerus junix Lichtenstein, 1796 Brachycerus kabylianus Desbrochers des Loges, 1871 Brachycerus kubanicus Arzanov, 2005 Brachycerus lutulentus Gyllenhal, 1833 Brachycerus lutosus Gyllenhal, 1833 Brachycerus mlokosevitschi Arzanov, 2005 Brachycerus muricatus Olivier, 1790 Brachycerus normandi Desbrochers des Loges, 1898 Brachycerus orbipennis Reiche & Saulcy, 1858 Brachycerus perlatus A. Solari & F. Solari, 1922 Brachycerus persicus Zumpt, 1937b: 357 Brachycerus plicatus Gyllenhal, 1833 Brachycerus pradieri atlasicus A. Hoffmann, 1962 Brachycerus pradieripradieri Fairmaire, 1857 Brachycerus quadrisulcatus Fischer von Waldheim, 1830 Brachycerus repertus Roudier, 1958 Brachycerus riguus Erichson, 1841 Brachycerus rotundicollis Escalera, 1918 Brachycerus rufipes Zumpt, 1937 Brachycerus schatzmayri Zumpt, 1937 Brachycerus scutellaris P. H. Lucas, 1847 Brachycerus similaris Zumpt, 1937b Brachycerus sinuatus Olivier, 1807 Brachycerus spinicollis Bedel, 1874 Brachycerus transversus Olivier, 1807 Brachycerus turkmenicus Arzanov, 2005 Brachycerus undatus Brachycerus undatus, 1798 Brachycerus zaninii F. Solari, 1949
Примітки