Богуша

Боґуша або Богуша () — село в Польщі, на Лемківщині, в гміні Камйонка-Велика Новосондецького повіту Малопольського воєводства. Населення — (2011).

Розташування Розміщене на висоті 515 м над рівнем моря в долині потоку Королівка у Горах Грибівських (частина Низьких Бескидів).

Історія Перша письмова згадка походить з 1460 року — краківський підкоморій Миколай Пенянжек дає дозвіл селянам Богуші те Більцареви на вирубування дерев і випас свиней у лісах на південь від села. З листа також зрозуміло, що обидва села належало до Грибівського негродового староства, яке було королівською власністю.

З наступного документу від 1526 року відомо, коли разом з іншими селами староства (Грудек, Біла Нижня, Біла Вишня, Сюлкова, Канцльова і Більцарева) перейшло до рук Яна Бучинського з Ольшин. В 1529 році грибівські маєтності викупив у Бучинського королівський придворний Станіслав Пенянжек з Івановіц, у 1544 р. ввів волоське право і продав посаду солтиса Івану Радзу, нащадки якого були солтисами аж до XVIII ст. Після Пенянжків усе староство попало до рук краківського воєводи і старости Станіслава Любомирського, який дозволив відкриття парафії в 1627 р. та побудови церкви святого Димитрія в Богуші. На кінець XVII ст. в селі було 9 господарств і діяв водяний млин. Потім староством володіли почергово Ґродзєнські, Денгофи, Тарковські та Водзіцькі. З 1785 року село належало до маєтностей австрійського цісаря.

З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського. 671 селянин (крім 26) на 1936 рік перейшли до Польської православної церкви.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 680 жителів села — 675 українців і 5 поляків.Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с. До 1945 р. в селі була греко-католицька церква парафії Королева Руська Грибівського деканату, метричні книги велися з 1728 року.

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Ті, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків.

Польські історики всупереч історичним реаліям твердять про початкове польське населення Лемківщини, яке невідомо коли і невідомо чому раптом стало лемківським, але саме такі антинаукові твердження стали підставою для державного етноциду українців поляками.

У 1975-1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Пам'ятки У селі є дві давні церкви (тепер — костели): греко-католицька дерев'яна церква святого Димитрія 1858 року і православна церква з 1930 р.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Джерела

Примітки

.