Висічка

Ви́січка — село в Україні, у Борщівській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на південному сході району над річкою Нічлава. До 2016 - центр Висіча́нської сільської ра́ди.

Поштове відділення — Стрілківське.

Населення — 554 особи (2014).

Назва

Назва походить, імовірно, від слова "січа" (битва). За іншою версією, від того, що фортеця стояла "на висіченому в скалі місці".

Географія

Село розташоване на відстані 374 км від Києва, 89 км — від обласного центру міста Тернополя та 3 км від міста Борщів.

Через село проліг автошлях Борщів–Заліщики.

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Висічка розташована у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Історія

Археологічні пам'ятки

На місці Висічки знайдено сліди давньоруського городища. За переказами поселення-фортецю часів Київської Русі на території нинішнього села знищили татари у 13 столітті.

Період Речі Посполитої

Перша письмова згадка – 1552 рік.

У 17 столітті збудовано замок у вигляді неправильного чотирикутника, кожен наріжник якого був увінчаний вежею; з північного боку – в’їзна брама.

1672 Висічку і замок захопили турки. 1675 тут із залогою перебував Ян III Собеський.

Наприкінці 17 століття замок занепав.

Австрійський період

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році, коли Поділля перейшло під владу Австрії, Висічкою володіли Андрій, а згодом Костянтин Шимановські.

Приблизно у 1800 р. власником місцевого маєтку і твердині стала родина Чарковських. Вони частково розібрали замок.

1820 село належало М. Голейовській-Чарковській.

На початку 1830-х рр. за її наказом реконструйовано старовинний будинок, що примикав до південно-західної вежі замку, і збудувано розкішний палац. До будівлі приєднали вцілілі стіни фортеці, вежу і глибокі двоповерхові підземелля, висічені у скелі пагорба.

1880 року у поміщицькій власності було: орної землі – 237 морґів, луків і городів – 19, пасовиськ – 123, лісів – 171 морґ; у власності селян: орної землі – 292, луків і городів – 38, пасовиськ – 24 морґи.

У 1900 або 1901 році замок у Висічці згорів, і його власник Кирило Чарковський-Голейовський, узявшись відновлювати маєток, наказав розібрати частину мурів та в’їзну браму, а також засипати оборонні рови. Пам’ятку, що ставала дедалі менше подібною на фортецю, знову реконструювали у 1910 р.

Міжвоєнний період

У 1920–1930-х рр. діяли читальня "Просвіти", філії "Союзу українок", "Лугу" та інших українських товариств, аматорський театральний гурток, кооператива.

Відомо, що у 1925 р. млин належав Кирилові Чарковському.

Друга світова війна

У вересні 1939 р., коли в Західній Україні була встановлена радянська влада, палац і маєток пограбували. З палацу вивезли картини, дорогий посуд, меблі, раритетну мисливську зброю, кілька тисяч старовинних книг, а К. Чарковського 18 вересня заарештували, і відтоді про нього не було жодної звістки.

Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 року село – під німецькою окупацією.

На фронтах німецько-радянської війни загинули 16 жителів Висічки, 8 – пропали безвісти.

У період національно-визвольної боротьби загинули жителі Висічки – члени й симпатики ОУН та вояки УПА: Іван Барецький (1927 р. н.), Василь Замойський (1921 р. н.), Іван Касараба (1921 р. н.), Микола Стефішин (1927 р. н., дати смерті всіх – невідомі), Іван Пиріжок ("Ігор"; 1927–1946), Іван (загинув у 1943 р.) і Михайло Тимківи.

Період Незалежності

З 30 червня 2016 року належить до Борщівської міської громади.

Від 19 липня 2020 р. належить до Чортківського району.

Релігія церква святого Миколая із дзвіницею (1763, реконструйовано 1954; збереглася дерев'яна стіна); костел (19 століття); капличка Діви Марії.

Пам'ятки руїни замку (17 століття) - збереглися фундаменти від палацу та мурів замку, повністю – шестикутна двоярусна вежа (одна з двох), заввишки близько 10 м, товщина мурів – 1,6 м; залишки південно-західної вежі, яку в 1991 р. зруйновано згідно з рішенням Глибочецької сільської ради, до котрої тоді належало с. Висічка;

У селі встановлені пам'ятники:

М. Святій (1986; скульптор І. Козлик); Тарасу Шевченку (1992; скульптор І. Мулярчук); насипана символічна могила Борцям за волю України (2003); символічний хрест на честь скасування панщини (1848; відновлено 1989); три хрести полеглим від тифу (1918); «Парубоцький хрест» (відновлено 1989); хрест на хвалу Божу (1991).

Пам'ятник Т. Шевченку Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Встановлений 1992 р. Архітектор — Іван Мулярчук.

Скульптура — бетон, постамент — камінь. Скульптура — 2,5 м, постамент — 1,2 м.Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 644 особи, з яких 302 чоловіки та 342 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 584 особи.У 2014 році населення становило 554 особи. Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська58599.83%російська10.17%Усього586100%

Освіта

Діють загальноосвітня школа І ступеня.

Відомі люди Народилися Федір Полянський (нар. 1977) — український науковець, громадський діяч, кандидат історичних наук, депутат Борщівської районної ради (2002—2006), директор Державного архіву Тернопільської області. Володимир Симанишин — учасник російсько-української війни, автор виставки картин «Життя з вірою в перемогу». Перебували за переказами, у Висічці перебували Богдан і Левко Лепкі. церковний діяч Степан Чеховський, був адміністратором парафії у 1913—1921 роках.

Галерея

Примітки

Література

Посеред болю, гніву і безсилля йти вперед [Текст] : [про героїв докум. фільму "Творчість, як ліки. 2", один з яких - наш земляк В. Симанишин, колишній стрілець-розвідник ССП, який після важкого поранення пише картини] / Л. Островська // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2025. — № 17 (30 квіт.). — С. 6 : фот.

Посилання

Замки і Храми України http://www.derev.org.ua/tern/vysichka.htm http://ua.vlasenko.net/vysichka/index.html http://travelua.com.ua/ternopilshhina/borshhivskij/visichka.html