Сергі́й Миха́йлович Андо́ньєв ( , Харків — , Харків)— український радянський вчений у галузі металургії, доктор технічних наук, професор. Розробив систему випарного охолодження металургійних печей (доменних, мартенівських), що широко використовується в багатьох країнах світу. Досліджував питання промислового водопостачання й очищення повітряного й водного басейнів.

Біографія Народився у місті Харкові у родині лікарів. Його батько — Михайло Георгійович Андоньєв, під час Першої російської революції, займався агітацією серед селян Вятської губернії. Матір була дочкою настоятеля Хрестовоздвиженського храму Харкова — Павла Григоровича. Працював інженером та інженером-бригадиром інституту «Діпрококс» . Паралельно, з 1937 року, став викладати у Харківському інституті інженерів комунального будівництва. З 1940 року працівник інституту «Діпросталь», де обіймав посади інженера-бригадира та начальника сектора водопостачання.

Під час Другої світової війни С. Андоньєв разом із співробітниками інституту брав участь у будівництві Актюбінського заводу феросплавів, був одним із керівників будівництва. Під його безпосереднім керівництвом було вирішено проблему водопостачання підприємства.

У 1944 році С. Андоньєв повернувся у Харків, продовжив роботу над питаннями водопостачання металургійних підприємств країни. З 1945 року він працював над проблемами охолодження металургійних агрегатів і 1946 року отримав авторське свідоцтво на винахід «Спосіб охолодження металургійних печей», яке в подальшому визначало напрямки розробки та запровадження випарювального методу охолодження елементів металургійних агрегатів. У 1947 році С. Андоньєв успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Водяне охолодження мартенівських печей», продовжуючи роботу над впровадженням та вдосконаленням випарювального охолодження, очолюючи в інституті «Діпросталь» науково-дослідницьку групу, а з 1949 року — сектор випарювального охолодження. Колектив спеціалістів під його керівництвом займався розробкою, дослідженням та впровадженням випарювального охолодження мартенівських печей на Донецькому металургійному заводі. За розробку та освоєння нової системи охолодження мартенівських печей в 1951 році колектив був відзначений Сталінською премією І ступеня. У подальшому Андоньєв та його колектив займалися цією темою на всіх підприємствах чорної металургії Радянського Союзу, а з 1960-х років — і в країнах Азії, Європи, Америки та Австралії.

У 1958 році в Інституті чорної металургії АН СРСР успішно захистив докторську дисертацію на тему «Випарне охолодження доменних печей». Цього ж року Андоньєв став заступником директора Інституту «Діпросталь» з наукової частини. У 1961 році йому присвоєно вчене звання професора та у 1962 році одному з перших в Україні — Почесне звання «Заслужений винахідник України».

У 1966-му на базі наукової частини інституту «Діпросталь» ним було створено Всесоюзний науково-дослідний інститут з очистки технологічних газів та стічних вод і використання вторинних енергетичних ресурсів чорної металургії, директором якого він працював до 1975 року.

За цей час цим інститутом був виконаний великий обсяг проектних і науково-дослідних робіт, економічний ефект від яких становив сотні мільйонів карбованців на рік. Ліцензії на використання випарного охолодження були продані у багато країн світу, у тому числі й такі технічно передові, як Японія, США, Канада, Німеччина, Швеція, Бельгія, Франція та інші, що принесло країні мільйони доларів прибутку.

У 1975 році С. Андоньєв перейшов на посаду професора до Харківського інституту інженерів комунального будівництва, де до цього працював за сумісництвом ще з 1937 року як старший викладач, доцент та професор. Тут він читав курси «Водопостачання», «Очистка вод».

До 1984 року С. Андоньєв працював професором кафедри санітарної техніки.

Член КПРС з 1945 року.

Науковий доробок Мав понад 100 авторських свідоцтв та патентів, він був автором понад 110 друкованих праць, з яких 10 монографій (5 з них перекладені на іноземні мови, а 3 видані у Японії, США, Німеччині). Він підготував одного доктора та 15 кандидатів технічних наук.

Він був спеціалістом в галузі технології очистки природних вод і промислового водопостачання. Активно займався науково-дослідницькою та винахідницькою діяльністю. Під його керівництвом в ХІІКБі працювала дослідницька лабораторія, що виконувала роботи фундаментального характеру, результати яких використовували усі металургійні підприємства України.

Список вибраних праць згідно Енциклопедії сучасної України: Устройство и эксплуатация испарительного охлаждения мартеновских печей. 1958; Испарительное охлаждение металлургических печей. 1970; Охлаждение доменных печей. 1972; Пылегазовые выбросы предприятий черной металлургии. 1973; Особенности промышленного водоснабжения. 1981.

Нагороди

Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За трудову доблесть» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За відбудову підприємств чорної металургії Півдня» Срібна медаль ВДНГ (1967) Диплом ВДНГ першого ступеня (1951) «за особливі досягнення в області нової техніки за розробку і впровадження системи випарного охолодження мартенівських печей» Диплом учасника ВДНГ (1967) «за розробку і впровадження випарного охолодження доменних печей» Диплом учасника ВДНГ (1967) «за розробку і впровадження виносних пальників-реформаторів для опалення сталеплавильних печей природним газом» Сталінська премія (1951) Заслужений винахідник УРСР (1962)

Примітки

Література Андоньєв Сергій Михайлович . // Андоньєв Сергій Михайлович. // Учені ВУЗів Української РСР. — К.: Видавництво Київського університету, 1968. — С. 36.