Борис Степанович Бу́тник-Сі́верський (16 березня 1901, Чернігів — 5 листопада 1983, Київ) — український радянський мистецтвознавець, історик, етнограф; кандидат історичних наук з 1946 року; член Спілки радянських художників України. Син художника Степана Бутника. Батько кровного сина Данила, усиновленого Олександра та удочереної Світлани. Чоловік Марії Бутник-Сіверської.

Біографія РОДИНА І ЖИТТЯ

Народився року у місті Чернігові (нині Україна). Там він жив з батьком Степаном Бутником і сестрою Оксаною по сусідству із сім'єю видатного українського письменника Михайла Коцюбинського.

Наприкінці 1930-х років Борис зустрівся і одружився з Марією Бутник-Сіверською. На той час у Бориса вже був кровний син Данил Бутник-Сіверский. Зараз нащадки Данила Бутник-Сіверського живуть у Казахстані.

Також наприкінці Другої Світової війни, коли багато дітей опинилися сиротами без батьків і рідних, Борис і його дружина Марія всиновили Олександра Бутник-Сіверського і Світлану Бутник-Сіверську. Діти росли, як рідні з любов'ю і повагою. Про всиновлення вони дізналися пізніше, коли їм було понад 20 років.

ОСВІТА І ПРАЦЯ

У 1917 року Борис закінчив Чернігівське реальне училище. Працював у Чернігівській губернській управі, згодом у Всеукраїнському комітеті охорони пам'яток старовини і мистецтва, у Київському центральному архіві, а також у музеях і архівах Вінниці та Полтави, результатом чого стала створена ним у 1920 році монографія «Новгород-Сіверський». Після цієї події, Борис Бутник офіційно додав "Сіверський" до свого прізвища і офіційно став Борисом Бутник-Сіверським.

Упродовж 1921—1922 років працював в дитячому санаторії в Пущі-Водицї, де розпочав науково-дослідницьку роботу з дитячого мистецтва. У 1922 році став працювати в Кабінеті мистецтва Всекраїнської академії наук, де у 1924 році організував і очолив Кабінет з дослідження дитячої графічної творчості. У 1926 році закінчив Київський археологічний інститут.

У 1929 році опублікував видання про принципи ілюстрування дитячих книг і статтю про дитячий малюнок; цього ж року в протоколах Президії Всекраїнської академії наук розміщував звіти про роботу зі збору дитячих малюнків в Кабінеті з досліджень дитячої творчості. З 1930 року — , у 1931—1933 роках — старший науковий співробітник Всекраїнської академії наук. З 1931 року керував Кабінетом масового революційного мистецтва; одночасно викладав курс художнього виховання у вишах та вів редакторську роботу в дитячому видавництві.

У 1933—1939 роках за направленням працював у Баку, обіймав посаду ученого секретаря Інституту історії, археології і етнографії АН Азербайджанської РСР. Протягом 1939—1940 років працював у Ленінграді художнім керівником Музею етнографії АН СРСР. Був асистентом і помічником декана економічного факультету Ленінградського університету та головним бібліографом публічної бібліотеки.

Під час Другої Світової війни Борис і дружина Марія були у блокадному Ленінграді (нині Санкт-Пітербург). Вони там дуже страждали від німецько-фашистських бомбардувань, голоду і холоду. Тисячі людей тоді померло. В зиму 1941-42 років Борис теж майже не помер від нездужання. Він тимчасово перестав ходити. Його дружина Марія рятувала його від смерті, возила кожен день на санах в мороз і холод через усе місто до пункту, де видавався маленький шматочок хліба (135 г) кожній людині один раз на день тільки при персональній явці. Також Марія захищала місто, за що була нагороджена почесною медаллю. Коли не було снігу, вона разом з іншими мешканцями часто копала оборонні окопи. Марія була поранена осколком снаряду, що розірвався поруч і відірвав їй вказівний палець правої руки.

29 липня 1942 руку Борис с дружиною Марією були евакуйовані на Алтай в село Катанда.

В червні 1944 року сім'я повернулася з Алтаю, де перебувала в евакуації в останні воєнні роки, до Києва. У 1946 році Борис став кандидатом наук і до 1970 року працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (у 1944—1955 роках — старший науковий співробітник, завідувач відділу образотворчого мистецтва). У 1968 році нанороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Останнє десятиліття свого життя Борис жив у Києві зі своєю дружиною Марією в будинку на вулиці Саперному Полі, № 28, квартира 35. Помер він у Києві 5 листопада 1983 року і був похований у колумбарії Байкового кладовища міста Києва (колумбарій 1, тераса 2).

Наукова діяльність Працював в галузі історії українського образотворчого мистецтва, народного декоративного мистецтва (вивчав петриківський розпис), плаката, художньої критики, дитячої творчості. Склав бібліографічний покажчик із художнього виховання дитини. Серед робіт: «Принципи ілюстрування дитячої книжки» (Київ, 1929); «Дитячий малюнок» // Записки історико-філологічного відділу. Київ, 1929. Книги 21–22; «Діяльність Кабінету дослідження дитячої творчости при ВУАН» // Вісті ВУАН. 1929. № 3–4; «Кабінет революційно-масового мистецтва» // Вісті ВУАН. 1930. № 6; «Малороссийский словарь» і «Грамматика» П. Білецького-Носенка // Наукові записки Інституту мовознавства АН УРСР. 1946. Томи 2–3; «Архітектор В. І. Беретті у Києві» (Київ; Ленінград, 1947); «Винниченко про Петлюру» (Київ, 1956); «Григорій Петрович Світлицький: Нарис про життя і творчість» (Київ, 1958); «Советский плакат зпохи гражданской войньї 1918—1920» (Москва, 1960) ; «Традиции и новаторство в украинском советском народном искусстве» (Москва, 1964) ; «Выставки советского изобразительного искусства», Томи 1–4. (Москва, 1965; 1967–1968; у співавторстві) ; «Українське радянське народне мистецтво» (Київ, 1965, 1967); «Український народний живопис: Альбом» (Київ, 1967; у співавторстві); довідник «Выставки советского изобразительного искусства», томи 1—4 (Москва, 1967) . «Українське радянське народне мистецтво. 1941–1967» (Київ, 1970); «Народные украинские рисунки» (Москва, 1971) ; «Український радянський сувенір» (Київ, 1972). Упорядник, автор передмови і коментарів видання «Репин и Украина. Письма деятелей украинской культуры и искусства к Репину. 1896–1927» (Київ, 1962). Упорядкував також альбоми творчих робіт Михайла Біласа (Київ, 1972) та Марфи Тимченко (Київ, 1974).

Брав активну участь у підготовці видання «Історія українського мистецтва» (том 6, Київ, 1968)..

Шевченкознавство Автор досліджень, присвячених Тарасові Шевченкові: «Мистецькі твори Тараса Шевченка років заслання» (1954); «Роль Петербурзької Академії Мистецтв у розвитку освіти на Україні у першій половині 19 століття» (1958); «До історії деяких малюнків Тараса Шевченка» (1959); «Волзькі краєвиди. Мандрівка в творчу лабораторію Тараса Шевченка» (1962); «Три знахідки» (1963); «Шевченко-художник в уяві народу» (1965). Один з упорядників зібрання творів Тараса Шевченка у 10-ти томах (Київ, 1963) і колективної праці «Мистецька спадщина Тараса Шевченка» (томи 1—4, Київ, 1961—1964).

Вшанування пам'яті На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «16 березня - 120 років із дня народження Бориса Бутник-Сіверського (1901-1983), мистецтвознавця»

Примітки

Література Аліна Чеппель, "Невідоме: Деталі біографії Бориса Бутник-Сіверського і його родини", Kdp, 2024, USA, с. 2, 3, 7, 13, 22, 25. ISBN 9798328353267 Аліна Чеппель, "Борис Бутник-Сіверський: Біографія, Життя, Родина. Невідоме", Kdp, 2024,USA ISBN 9798336874402 Alena Cheppel, "Boris Butnyk-Siversky: Biography, Life and Family. The Unknown", 2024, Kdp, USA. Alena Cheppel, " The Untold: Boris Butnyk-Siversky and His Family", 2024, Kdp, USA, ISBN 9798328530903 Бутник-Сіверський Борис Степанович // Бутник-Сіверський Борис Степанович // ; Бутник-Сіверський Борис Степанович // , сторінка 97; Бутник-Сіверський Борис Степанович // ; Бутник-Сіверський Борис Степанович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 272; В. А. Афанасьєв. Бутник-Сіверський Борис Степанович //