Вілянув, або Вілянів () — район (дільниця) Варшави, розташований на лівому березі Вісли та на півдні польської столиці. Площа дільниці становить 36,73 км2. На півночі межує з дільницею Мокотув (), на заході — з дільницею Урсинув (), на сході — з дільницею Вавер () (розташована на правому березі Вісли). На півдні проходить адміністративна межа Варшави. Станом на січень 2024 населення Вілянува становило 52472 особи.
Історія Вперше згадується в офіційних документах на початку XIII століття під назвою Мілянув (). До кінця 30-х років XIV століття поселення Мілянув було власністю монахів-бенедиктинців, у 1338 воно перейшло у власність Тройдену, який мав титул князя черського та сохачевського. У цьому ж столітті власником поселення став мазовецький князь Казимир, який, у свою чергу, отримав його у володіння від лицаря Станіслава зі Стшельчикова. Власники Мілянова змінювалися досить часто. У 1677 Мілянув перейшов у власність руському воєводі Марекові Матчинському, який, до того ж, був коронним підскарбієм та другом короля Яна Собеського.
Ян Собеський за допомогою Матчинського збудував у Мілянові резиденцію, наближену за особистим бажанням короля до західноєвропейських зразків, яка отримала назву Вілла Нова (). Західна архітектурна традиція гармонійно співіснує в ній з античною та польською. Від назви палацу й походить нинішня назва спочатку населеного пункту, а потім — і столичної дільниці. До моменту смерті короля Яна Собеського у 1696 Вілла Нова двічі перебудовувалася.
Після смерті Яна Собеського темпи розвитку палацу та всього поселення значно сповільнилися. Друга хвиля розвитку почалася у 1720, коли власницею стала дружина великого коронного гетьмана Ельжбета Сенявська. Вілянув активно розбудовувався і при її доньці, Ізабеллі Любомирській, і при онуці Александрі Любомирській (після укладення шлюбу — Потоцькій). Робота над палацом була повністю завершена у 1870. У 1892 став власністю графа Браницького, до часів Другої світової війни палац належав його нащадкам. В часи Першої та Другої світової війни був розграблений та частково зруйнований. У 1945 був націоналізований та включений до складу Національного музею у Варшаві.
На початку XIX століття були побудовані «філії» палацу Вілянув — Морисін (), Натолін () та Ґуцін (), названі на честь нащадків Станіслава Потоцького (чоловіка Александри Любомирської).
Наприкінці XIX століття Вілянув — популярне місце відпочинку серед жителів польської столиці. У 1891 до Вілянува почала прокладатися залізнична колія, у 1892—94 туди почали курсувати потяги — спочатку використовувалася кінна тяга, невдовзі потім її замінили локомотивами.
У 1951 включений до складу Варшави. З 1976 по 1994 — частина дільниці Мокотув. З 1994 по 2002 — столична ґміна Варшава—Мокотув. З 2002 — одна з вісімнадцяти дільниць Варшави.
Походження назви Початкова назва — Міляново (), або Мілянув. У середньовічних записках зустрічаються також назви Милинов (), Мільоново () та Мільонув (). Походить від власних назв Мільон () та Мілян (), які, у свою чергу, ймовірно, походять від імен Мілослав, Мілобрат та ін.
Сучасний варіант — Вілянув — найімовірніше пов'язаний з палацом Вілла Нова, побудованим у XVII столітті.
Палац Вілла Нова
Палац Вілла Нова у Вілянуві є одним із найцінніших пам'ятників польської національної культури. Він був улюбленою літньою резиденцією короля Яна III Собеського. У 1805 там почав діяти один із перших музеїв Польщі — тоді Станіслав Потоцький, видатний діяч епохи Просвітництва, відкрив свою резиденцію для відвідувачів. Під час Другої світової війни та гітлерівської окупації Польщі у палаці розміщувалися місцеві відділи СС. 12 вересня 1944 останні власники палацу — представники роду Браницьких — були евакуйовані німецькими військами до Нєборова (), звідки після повалення нацистського режиму в Німеччині були вивезені співробітниками НКВС до СРСР. У 1945 був переданий у державну власність. У 1954 на території палацу були проведені генеральний ремонт і консервація багатьох пам'ятників.
Палац є одним з найкрасивіших пам'ятників європейського бароко. Тут також проводяться культурні події, а у прилеглих садах люблять прогулюватися жителі польської столиці. Є одним з небагатьох пам'ятників у Варшаві, що майже не постраждали під час Другої світової війни.
Поділ на райони Офіційно Вілянув ділиться на вісім районів: Вілянув Високі () Вілянув Нізкі () Вілянув Крулєвський () Блоні Віляновські () Повсінек () Завади () Кемпа Завадовська () Повсін ()
Однак є ще традиційний поділ Вілянова, який значно відрізняється від офіційного. За ним район Завади ділиться на такі одиниці: Надвілянувка () Надвіслянка () власне Завади Бартики ()
Кемпа Завадовська визначена правильно.
Повсін ділиться на такі одиниці: Замость () Лятошки () Ліси () Кемпа Лятошкова ()
На території району Блоні Віляновські розрізняють такі одиниці: Воліца () Натолінський парк ()
До складу району Вілянув Крулєвський входить Морисін.
Вілянув Нізкі та Вілянув Високі за традиційним поділом об'єднуються в один район.
Кордони Вілянув межує: на заході — з дільницею Урсинув на півночі — з дільницею Мокотув на сході — з дільницею Вавер (розташована на правому березі Вісли) на півдні — з ґміною Констанцин-Єзьорна (Пясечинський повіт)
Найголовніші місця та пам'ятники Вілянівський палац Палацово-парковий ансамбль у Натоліні () Музей Плакату () Мавзолей Станіслава Костки й Александри Потоцьких () Вілянівський цвинтар () Храм Провидіння Божого () Церква св. Анни () Церква св. Єлизавети () Варшавська мечеть Містечко Вілянув () Затока червоних свиней ()
Природні заповідники Природний заповідник Морисін () Скарпа Урсиновська () Натолінський ліс () Завадовські острови ()
Примітки
Посилання
Офіційний сайт дільниці Вілянув (пол.) Сайт Warszawikia (пол.)