Біль — реакція організму, яку формують біологічні, емоційні, психологічні та соціальні складові, що виникає внаслідок подразнень нервової системи. Є симптомом багатьох хвороб. Являє собою захисну реакцію організму, яка виникла в процесі еволюційного розвитку.
Больові подразнення сприймаються периферійними нервовими рецепторами і передаються по нервових провідниках до головного мозку.
Інтенсивність відчуття болю залежить від низки чинників: типу вищої нервової діяльності конкретного хворого, його психологічного настрою, емоційного фону, обстановки, у якій хворий знаходиться.
Іноді біль є першою ознакою хвороби або сигналом небезпеки, що загрожує організмові від довкілля.
При надмірній інтенсивності і тривалості біль перетворюється на хворобливе явище. Це зумовлюється тим, що тривалі сильні подразнення периферійних рецепторів, які сприймають біль, супроводжуються невпинним надходженням больових імпульсів до відповідних центрів головного мозку. Внаслідок цього настає розлад їхньої діяльності.
Для полегшення й тамування болю застосовуються знеболюючі, які можуть мати місцеву або загальну дію.
Дослідження болю 2009 року в Україні засновано Української асоціації з вивчення болю (УАВБ). З 2010 року — УАВБ стає членом Міжнародної асоціації з вивчення болю (IASP) та Європейської федерації болю (EFIC).
Патологічна фізіологія болю Нині існує дві теорії можливого механізму виникнення болю. Згідно з однією з них не існує якихось спеціальних больових рецепторів, та будь-який надмірний, руйнівний вплив на рецептори може призвести до відчуття болю.
Згідно з іншою — біль сприймається ноцицепторами (больовими рецепторами), які присутні у вигляді вільних нервових закінчень. Вирізняють механічні, термічні та хімічні ноцицептори.
Для проведення больових сигналів призначені два види нервових волокон: швидкі (Aδ-мієлінізовані волокна) та повільні (C-волоконні). Швидкість передачі сигналу в першому випадку коливається від 5 до 30 метрів на секунду, а в другому від 0,5 до 2 метрів на секунду. Швидкі волокна, як правило, реагують на зовнішні подразники та допомагають уникнути небезпечних ситуацій. Повільні волокна створюють відчуття ниття, пульсивного та пекучого болю, в основному сигналізуючи про порушення всередині організму.
Больові сигнали поступають до головного мозку, спричинюючи суб'єктивне відчуття болю. Вважається, що боліти може будь-який орган, окрім головного мозку, тому що в ньому немає больових рецепторів. А головний біль спричинений патологічними процесами, які відбуваються у його судинах або оболонах.
Види болю За шляхом виникнення Ноцицептивний (соматогенний) біль — найрозповсюдженіший вид болю, він пов'язаний з роздратуванням больових рецепторів. Такий біль виникає при травмах, запаленнях, пошкодженнях тканин. Нейропатичний (неврогенний) біль — пов'язаний з порушеннями центральної та периферичної нервової системи, тобто структур, які проводять біль, зустрічається рідше, від нього страждають близько 8-10 % людей. Ноципластичний біль — виникає, коли ніяких причин для цього, здавалося б, немає, відчувається лише у свідомості людини. Від такого болю часто страждають люди з депресіями та іншими порушеннями психоемоціональної сфери. За тривалістю транзиторний (короткочасний) — різко з'являється, проходить швидко. Може виникати через короткочасну нестачу кисню в певному органі. гострий — біль через пошкодження (термічне, фізичне). підгострий біль — може тривати від 2х до 6 місяців, зазвичай обумовлений психологічним компонентом. хронічний — турбує більше 6 місяців, сила болі не обов'язково пропорційна до пошкодження. Часто супроводжується розладами сну, пам'яті, когнітивних можливостей. Хронічний біль (впродовж >3 міс) втрачає позитивну функцію і стає самостійним захворюванням.
За локалізацією Поверхневий, короткочасний і гострий «епікритичний» біль, розвивається через подразнення шкіри, слизових оболонок; Глибинний біль, який має різну тривалість і здатність до поширення в інші зони, виникає внаслідок подразнення у м'язах, суглобах, окісті); Вісцеральний біль відбувається в результаті подразнення внутрішніх органів — ендотелію, очеревини, плеври, оболон мозку. Фантомний — біль чогось, що не належить до тіла. За органами Головний біль Біль у горлі Зубний біль Біль у животі Біль за грудиною
Інші больові синдроми Фіброміалгія — це хвороба, за якої людина відчуває хронічний генералізований больовий синдром, що нерідко супроводжується відчуттям втомленості, скутості та порушенням сну.
Скаленус-синдром (синдром Наффцигера)— це нейросудинна патологія, що призводить до гострих болей через спазмування або укорочення драбинчастого м'язу шиї та стиснення нервів та кровоносних судин, що йдуть до руки.
Міофасціальний больовий синдром грудинного м'яза — це синдром, для кого характерний біль, що не посилюється при рухах і за своєю локалізацією відповідає болю при інфаркті міокарда і стенокардії.
Каузалгія — сильний пекучий біль при ураженні крупного нерва.
У тварин Гострий біль є поширеним явищем у ветеринарній практиці, і достовірне вимірювання цього абстрактного конструкту є надзвичайно важливим як фундаментальна передумова ефективного лікування болю.
Для собак і котів широко використовують різні шкали та інструменти діагностики болю, як Glasgow Composite Measure Pain Scale (CMPS), Colorado State University pain scale, Feline Grimace Scale для котів, собачі гримаси та поведінкові шкали. Кожна шкала має свої критерії — рухи, поза, реакція на дотик, апетит, вокалізація.
Оцінка болю Прикладом суб'єктивної оцінки болю служить візуальна аналогова шкала. Для визначення інтенсивності болю пацієнтові пропонується зробити відмітку на візуальній аналоговій шкалі, що є горизонтальним відрізком лінії від 0 до 10 балів, лівий кінець якої означає, що «болю немає» і відповідає 0, правий — «максимальний нестерпимий біль» і відповідає 10 балам.
Вплив на життя Пацієнт повинен самостійно описати, як саме біль впливає на якість його життя та життя членів його сім'ї/опікунів, а також визначити ймовірні фактори способу життя, які можуть впливати на перебіг больового синдрому. Клініцист повинен провести бесіду з пацієнтом та визначити, як саме пацієнт справляється з управлінням болем та які заходи допомагають йому контролювати больовий синдром.
Лікування Терапія болю ґрунтується на застосуванні чотирьох основних класів препаратів: опіатів, НПЗП, простих і комбінованих анальгетиків. +Рекомендації ВООЗ щодо усунення болюКрокиАнальгетики і додаткові засобиПрепаратиI. Помірний більПериферичні анальгетикиПарацетамол, метамізол (анальгін)II. Сильний біль (крок I неефективний)Периферичні анальгетики + анальгетики центральної діїПарацетамол, метамізол + пентазоцин (фортрал, фортвін)IIIa. Сильніший біль (крок II неефективний)Легкі опіоїдиТрамадол (трамал), тилідинIIIb.* Сильніший біль (крок IIIa неефективний)Нейролептики і/або антидепресантиЛевопромазин, кломіпрамінIV. Сильний, нестерпний біль (крок III неефективний)ОпіоїдиБупренорфін (бупронал), морфін
Див. також Хронічний біль Нейропатичний біль Поріг болю Алгофобія Анестезія Наркоз Болезаспокійливі засоби Подразнення
Примітки
Джерела
Дионесов С. М., Боль и её влияние на организм человека и животного, 2 изд., М., 1963; Кассиль Г. Н., Наука о боли, М., 1969; Keele С. A., Armstrong D., Substances producing pain and itch, L., 1964; Pain, ed. by A. Soulairac, J. Cahn, J. Charpentier, L.—N. Y., 1968 Боль — фактор защиты. Кирилл Белан. Великая Эпоха (The Epoch Times). 01.11.2009.
Література Ніконов В. В., Лизогуб К. І. (2021) Принципи вибору аналгетика залежно від інтенсивності болю / Медицина невідкладних станів, Том 17, № 3, 2021, С.6-9. https://doi.org/10.22141/2224-0586.17.3.2021.234795
Посилання Біль Фармацевтична енциклопедія Біль ЕСУ