Борис Йосипович Вакс (справжнє ім'я — Бенціон; 25 травня 1912, Житомир — 4 серпня 1989, Харків) — український радянський живописець і графік; член Харківської організації Спілки художників України з 1950 року. Заслужений художник УРСР з 1973 року.
Біографія Народився року в місті Житомирі (тепер Україна) в родині столяра-червонодеревника. У 1929—1933 роках навчався у Київському художньому технікумі (викладачі Лев Крамаренко, Абрам Черкаський). З 1933 року працював у Сталіно художником клубу, з 1936 року викладав живопис у Палаці піонерів, у 1939–1941 роках — головний художник ТЮГу. Брав участь у німецько-радянській війні. Воював рядовим, потім командиром вогневого взводу винищувального артилерійського полку. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)Пам'ять народу..
У 1944–1948 роках навчався у Харківському художньому інституті (викладачі Михайло Дерегус, Олексій Кокель, Семен Прохоров). Дипломна робота — «Повернення демобілізованих у рідний Донбас». З 1948 по 1952 рік викладав у Харківському художньому інституті; з 1951 по 1955 рік працював у Художньому фонді Харкова. Відтоді — на творчій роботі.
Жив у Харкові, в будинку на вулиці 8-го з'їзду Рад № 2, квартира 126. Помер у Харкові 4 серпня 1989 року.
Творчість Працював в галузі станкового й монументального живопису та графіки. Серед робіт:
«Усиновили» (1954); «Латвійські рибалки» (1954, папір, корольова літографія; Національний художній музей України)Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 71.; «Новий Донбас» (1955); «Старий Донбас. Сім'я шахтаря» (1957); «Журавлі. Фронтова весна» (1957); «Харківщина» (1960); «На цілині» (1961); «В бій комуністом» (1962—1965); триптих «Хліб» (1968); «Весна» (1968); «Ранок Донбасу» (1970); «Тиша» (1971); «Юність міста» (1973); «Відпочинок шахтарів» (1976); «Гладіолуси» (1978); «Гроза пройшла» (1984); «У звільненому Донбасі» (1985); </div> Твори на шевченківську тематику: «Арешт» (1961, кольорова літографія); «Думи мої, думи…», «Дитинство Тараса», «Вербичка» (1964, ліногравюри у співавторстві з Олександром Любимським та Михайлом Рибальченком).
Автор: живописного фризу для Горлівського палацу культури «Вугільний Донбас» (1960; співавтори Григорій Галкін, Євген Єгоров, Микола Сліпченко); панно «Будівельники» для Краснодонського будинку культури (1966, сграфіто; співавтор Григорій Галкін).
Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних з 1957 року, зарубіжних з 1955 року. Персональні виставки пройшли у: Харкові (1972, Харківський художній музей); Києві (1974, Виставковий зал Спілки художників України); Москві (1996, Московська міська Дума).
Твори художника знаходяться в Харківському музеї образотворчих мистецтв, в музеях Сімферополя, Донецька, в фондах Кіровоградського обласного художнього музею, а також в приватних колекціях в Росії, США, Японії, Німеччині, Франції, ІталіїМасловка. Сайт художников Верхней Масловки и НП «Национальное художественное наследие «ИЗОФОНД». .
Примітки
Література , сторінка 65; Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 2. — Москва: Искусство, 1972 ;
Вакс Борис (Бенціон) Йосипович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В. — 1995, сторінка 278; Путятін В. Д. Вакс Борис Йосипович // ; Скляренко Г. Гончаренко М. Вакс Борис (Бенціон) Йосипович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінки 184—185. ISBN 978-966-02-8960-4.