УДЗ (укр. Ударно-дистанційний запал) — радянський механічний запал, призначений для підриву ручних осколково-фугасних гранат РГО і РГН. Забезпечує спрацювання при зустрічі гранати з перешкодою в широкому діапазоні кутів за рахунок сили інерції гальмування або від дистанційно-часового пристрою.
Будова Має п'ять ступенів захисту і п'ять функціональних елементів всередині поліетиленового корпусу (п'ять пружин, два капсуля-запальника, два капсуля-детонатора), а саме: накольно-запобіжний механізм для займання сповільнювача і забезпечення безпечного поводження з гранатою механізм далекого зведення для підготовки гранати до дії через 1,0-1,8 с після кидка, датчик цілі ударно-миттєвої дії для забезпечення спрацювання запалу при ударі об перешкоду, дистанційний самоліквідатор для самопідриву гранати через 3,2-4,2 с, в тому випадку, якщо в силу будь-яких причин датчик цілі не спрацював, детонаційний вузол для ініціювання основного заряду гранати за допомогою капсуля-детонатора 7К1.
Тактико-технічні характеристики Габарити, мм — 43×58×90 Маса, кг — 0,08 Стикова різьба в гнізді гранати — М20×2 Час зведення, с — 1,0-1,8 Кут чутливості щодо осі запал-граната, ° — 0-150 Імовірність ударної дії (не менше) — 0,9 Загальна ймовірність безвідмовної роботи — 0,98.
Див. також УЗРГ (запал)
Література Монетчиков С. Карманная артиллерия // Братишка : Ежемесячный журнал подразделений специального назначения. — М.: ООО «Витязь-Братишка», 2005. — № 3. — С. 54-57.
Примітки
Посилання