Сигізму́нд Олекса́ндрович Мокрже́цький (; інколи помилково Мокрецький) — ентомолог, фітопатолог і громадський діяч, життя якого тісно пов'язане із Україною, Росією та Польщею. Доктор філософії, професор Таврійського університету, ентомолог Таврійського губернського земства, зав. кафедри Природничого університету у Варшаві. Ініціатор та організатор розгалуженої служби захисту рослин у Польщі. Фундатор і перший (пожиттєвий) голова Польської ентомологічної спілки.
Біографія Народився 2 травня 1865 року у родині шляхтичів у маєтку Дітрики Білогрудської волості Лідського повіту Віленської губернії, Російська імперія) (нині село Дзітрики Лідського району Гродненської області Білорусі). Мати померла під час пологів, тож малюка забрали на виховання його батьки, що жили поблизу — Ґерцилія, уроджена Нарбутт, та Вінцент Машевський. Ймовірно, інтерес до природи виник у маленького Зігмунта під впливом бабусі, яка зналася на збиранні трав та лікуванні нимиCzyżewski J. A. Zygmunt Mokrzecki znakomity entomolog polski // Polski Związek Entomologiczny. — 1937. — 80 s. .
Зігмунт вчився у повітовій школі у Ліді, потім — у Віленській реальній гімназії (1879—1884). Її диплом не давав можливості поступати до університету, отже підліток став студентом Санкт-Петербурзького лісового інституту (1884). Тут під керівництвом відомого зоолога М. О. Холодковського він зробив перші кроки у галузі ентомології: збирав колекції, робив доповіді тощо. Він зацікавився впливом людини на природу і це обумовило вибір теми його дипломної роботи: "Про облаштування степових лісів у Великоанадольському лісництві. По закінченні інституту (1890) він одержав диплом лісівника 2-го ступеню.
У 1894 році Мокржецького прийняли до Польського товариства натуралістів імені Коперника (Львів) та Польського краєзнавчого товариства (Варшава). Вчений підтримував стосунки із М. Ломницьким, директором Музею імені Дідушицьких у Львові, а також листується із знаним природознавцем, львівянином Бенедиктом Дибовським.
Два роки він працював у Харківському управлінні державного майна і одержав чин помічника лісничого. Він вирішив спеціалізуватися в ентомології й зоології і прослухав відповідні навчальні курси у Харківському університеті, у 1890—1892 роках працював приватним асистентом професора-зоолога О. Ф. Брандта. На прохання ентомолога В. Ярославського збирав комах у Зміївському та Ізюмському повітах Харківщини. У 1892 році з'являється перша наукова праця молодого лісівника — щодо екології соснового шовкопряду в лісництвах Харківської губерніїМокржецкий С. А. Очерк дач Изюмского лесничества Харьковской губернии в связи с деятельностью в них соснового шелкопряда]]// Лесной журнал. — Петербург, 1892. — № 4. .
Протягом двох років він працював таксатором у державних лісництвах півдня: якийсь час поблизу Катеринослава, потім — у Симферополі.
Наступного року Таврійське губернське земство першим в Росії започаткувало посаду губернського ентомолога. За клопотанням Харківського університету її обійняв Сигізмунд Мокржецький. Він виявив себе енергійним, працелюбним робітником, кваліфікованим науковцем, вмілим організатором. У 1911 році його нагородили орденом Св. Станіслава III ступеняАджиєва Л. С. Науковий доробок С. Мокржецького в сільському господарстві Криму (1892—1917 рр.) // Гілея (науковий вісник). — 2010. — вип. 31. — С. 50-59. . У 1915 році він як можновладець мав ранг статського радника, що відповідав посаді віце-губернатора. Плідний період його наукової та громадської діяльності в Криму тривав аж до подій 1917—1920 років. За цей час вийшли друком понад 200 його публікацій — в середньому сім робіт щороку!
Коли на завершальному етапі Громадянської війни (1920) врангелевські війська під тиском Червоної Армії почали полишати Крим, Мокржецький разом з донькою морем дістається Константинополя (Туреччина). За кілька місяців до них приєднався нещодавній мічман Мокржецький-молодший. Усі архіви й колекції науковця лишилися в Симферополі.
Вчений мав ділові пропозиції від установ декількох країн, але вирішив їхати з донькою та її чоловіком — до Югославії. Ентомолог працював у коледжі в Белграді, потім у Мариборі. Він прагне оселитися і працювати у Польщі, і поки друзі шукають можливості для цього, 1 березня 1921 року обіймає посаду інспектора при міністерстві сільського господарства Болгарії. Він досліджує шкідників олійних троянд і комірних запасів риса, тютюну, родзинок тощо. Протягом півроку виходять друком сім його наукових публікацій.
1 січня 1922 року Сигізмунд Мокржецький повертається на батьківщину своїх пращурів. Його призначають екстраординарним, а три місяці по тому — ординарним (повним) професором Природничого університету (Szkoła Główna Gospodarstwa Wiejskiego) у Варшаві. Згодом він очолив у ньому кафедру й Інститут ентомології та охорони лісів у місті Скерневиці. У 1923 році у Львові вченого обрали першим президентом Польского ентомологічного товариства. Згодом він став членом-кореспондентом Чехословацької землеробської академії, почесним членом Американського товариства прикладних ентомологів.
У 1935 году С. Мокржецький завершив трудовий шлях, а 3 березня 1936 року він помер. Похований вчений на знаменитому Повонзківському цвинтарі у Варшаві.
Родина
Батько — Олександр Мокржецький (; 1816—1880) Мати — Камілла Мокржецька, до шлюбу Нарбут-Машевська (; 1832-2.2.1865)Вона похована на старовинному цвинтарі у Ліді. Збереглися пам'ятники — її та батьківські, їх можна побачити на фото: https://picasaweb.google.com/118250020767962477439/LidaNieciecz Брат — Стефан Мокржецький (;1862—1932), генерал-хорунжий армії Української держави (1918) та дивізійний генерал Війська Польського Брат — Адам Олександрович Мокржецький (; 1856—1921), дивізійний генерал Війська Польського (докладніше про нього дивисьРусская армия в Великой войне. http://www.grwar.ru/persons/persons.html?id=2891 ) Брат Винсент Мокржецький (), суддя у ВільнюсіВідомо, що Сигізмунд був сьомою і останньою дитиною у своїх батьків (https://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/czyzewski_1937_about_mokrzecki.pdf , с. 57), але відомості про решту дітей знайти не вдалося Син — Віктор Мокржецький (1893-?) Донька — Марія Мокржецька, у шлюбі de Schöne (1896-?)
Відомостей про дружину С. О. Мокржецького немає, за деякими даними подружжя розлучилося у 1919 році.
Наукова робота Основний напрямок досліджень С. Мокржецького — захист рослин: вивчення видового складу, поширення і екології комах, життєвий цикл яких пов'язаний із культивованими рослинами, і розробка способів захисту цих рослин.
Об'єктами його досліджень були комахи — фітофаги хлібних злаків, бобових, плодових дерев, ягідних культур, винограду, овочів, кормових трав, тютюну, троянди, шафрана, декоративних рослин, лісових деревинно-чагарникових порід. Він вивчав десятки видів: лучного метелика, яблуневу міль, яблуневу плодожерку, совок — гамму, соснову і стеблову, грушового пильщика, тютюнового трипса, короїдів, філоксеру, кров'яну та кореневих попелиць, сарану, польового цвіркуна, гессенську муху, клопа шкідиву черепашку, жуків — хрущів, тютюнового і малинового жуків, довгоносиків люцернового скосаря і квіткоїдів, златок та багато інших.
Одним з перших в Росії він звернув увагу на біологічний захист рослин. Досліджуючи екологію шкідників, він вивчав коло їх природних ворогів і розробляв рекомендації по використанню комах, бактерій, грибів для захисту рослин. Він налагоджував лабораторне розведення комах-паразитів шкідливих видівМокржецкий С., Брагина А. О лабораторном разведении яйцеедов Trichogramma semblidis Aur. u Trichogramma fasciatum P. и температурные опыты над ними. — Симферополь: Типография Таврического Губернского Земства, 1916. — 13 с.. В 1907 році було укладено угоду про експорт розведених ним корисних паразитичних комах до США. Рівень досліджень діяльності Мокржецького високо оцінив знаний американський фахівець Ліленд Говард, який гостював у вченого у Криму (1907), а згодом — у Польщі (1927).
Значну частину польового сезону він проводив у виїздах та експедиціях, обстежуючи вогнища масового розмноження комах, надаючи практичні консультації по всій Таврійській губерніїВоловник С. В. Возвращение Павла Сивицкого // Мелитопольский краеведческий журнал. — 2016. — № 7. — С. 24-30. і далеко за її межами (дивись, наприкладМокржецкий С. А. О массовом появлении гусениц (Lithocolletis populifoliella Tr.) и некоторых других бабочек в окрестностях Харькова // Труды Харьковского общества естествоиспытателей. Харьков, 1902. Т. 36. . У 1907 році він одержав 308 запитів і запрошень з 40 губерній РосіїБазалий И. П. Первый губернский энтомолог // Известия Крымского Республиканского краеведческого музея. — № 6. — 1994. — С. 27—36. .
Цікавими є його досліди по введенню хімічних речовин безпосередньо в тканини живих рослин для їх захисту та підживлення. Використання з цією метою отрутохімікатів дала негативні наслідки тому що тодішні пестициди мали високу токсичність для рослин. А ось введення солей заліза у дерева, хворі на хлороз, забезпечувало їх одужання. Ефективним виявилося й позакореневе лікування деяких інших хвороб. За ці дослідження Мокржецького було нагороджено великою золотою медаллю Головного управління землеробства на Акліматизаційній виставці (Москва, 1908)Гордовская Е. К. Разработка С. А. Мокржецким в начале XX века метода внекорневого питания и лечения растений // Грани. — 2014. — № 11. — С. 153—160). http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Grani_2014_11_30 . Взагалі, Мокржецький, ентомолог за фахом і посадою, був, власне, ще й фітопатологом: досліджував хвороби рослин, які викликані не лише комахами, а й іншими організмами — бактеріями, грибками, нематодами, молюсками, гризунами тощо. Є в нього й праці, присвячені власне рослинам — паразитичному вовчку, медоносам.
У сферу інтересів вченого входили також проблеми захисту лісу, фізіології рослин, бджолярство, шовківництво. У його доробку — статті про птахівМокржецкий С. А. О жизни и перелётах саджи и о гнездовании её в Крыму // Записки Крымского общества естествоиспытателей, 1912. — Т. 1. — С. 13-14. , фенологію природи КримуМокржецкий С. А. Периодические явления в жизни животных и растений в зиму 1894—1895 г.г. в сравнении с зимами прошлых лет. СПб., 1899. — 21 с. вплив заморозків на сади, якість кримської колодязної води та інші.
У 1934 він описан новий рід комах Mokrzeckia з родини Pteromalidae, а дещо раніше, разом з аргентинським ентомологом А. О. Оглобліним описав новий вид Gryon howardi (Mokrzecki & Oglobin 1931).Mokrzecki, Z. and A. A. Ogloblin Hadronotus howardi n. sp. (Microhymenopt., Proctotrupidae) // Polskie Pismo Entomologiczne (Lwiw). — 1931. — v. 10. — № 1. — p. 1-7.. Всього ним описано як нових для науки понад десять видів та підвидів комах.
Інтереси С. О. Мокржецького не обмежувалися суто професійними. Активна й допитлива людина високої освіченості і культури, він цікавився філософією, художньою літературою, мистецтвом, історією, краєзнавством, архітектурою. Член Таврійської архівної комісії, він на одному з її засідань зробив доповідь на тему «Археологія і природознавство» (1912)Мокржецький С. А. Археология и естествознание // Известия Таврической учёной архивной комиссии (ИТУАК). Т. 48. — Симферополь: Тип. Таврического губернского земства, 1912. — С. 307—320. .
Публікації С. О. Мокржецький є автором приблизно 300 публікацій. Більшість з них вийшла друком, коли він працював у Симферополі губернським ентомологом. Звийчано це були невеличкі брошури, з конкретними описами й порадами. Він регулярно видавав річні звіти про свою роботу і ситуацію із захистом рослин у губернії. Звичайно вони мали стандартну назву: "Вредные животные и растения в Таврической губернии по наблюдениям 1900 года: (Приложение к отчету Таврического губернского земского энтомолога за … год) і чималий обсяг. Наприклад, до свого звіту за 1903 рік він видав таку книжечку-додаток обсягом 95 сторінок.