Синдро́м — багатозначність, яка може бути терміном в медицині, входити як складова назви деяких станів у медицині, психології, інших немедичних галузях чи сферах діяльності.
Медицина Синдром — стійка сукупність симптомів із загальним патогенезом.
Окремі стани, в назву яких входить «синдром»: Адреногенітальний синдром — застаріла назва вродженої гіперплазії кори наднирників, патологічного стану, пов'язаного з надлишковим виділенням нею чоловічих статевих гормонів. Антифосфоліпідний синдром — патологічний стан, при якому організм виробляє антитіла, які здатні атакувати власні фосфоліпіди — компоненти клітинних мембран. Часто супроводжує такі хвороби, як системний червоний вовчак, системна склеродермія, тощо Близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром — тяжке інфекційне захворювання, яке перебігає із серйозними, часто смертельними ураженнями легенів, переважно трапляється на Аравійському півострові, джерело якого поки що не виявили. Бульбарний синдром — неврологічне ураження, обумовлене пошкодженням черепних нервів (язико-глоткового, блукаючого та під'язикового), ядра яких знаходяться у бульбарному відділі — довгастому мозку. Синдром відміни (ще — абстинентний синдром) — патологічний стан, який розвивається при раптовому припиненні вживання психотропних чи наркотичних речовин, або деяких лікарських препаратів. Гастрокардіальний синдром (також — синдром Рехмельда) — комплекс рефлекторних серцево-судинних розладів функціонального характеру (біль та відчуття здавлювання у ділянці серця, зміни ритму серця та ЕКГ), що виникають після їжі. Синдром гіпоплазії лівих відділів серця — характеризується наявністю таких вад розвитку серця, як помірна або виражена гіпоплазія чи атрезія мітрального клапана, лівого шлуночка, аортального клапана та різноманітного ступеня гіпоплазія висхідної аорти. Гострий респіраторний дистрес-синдром — життєво небезпечне запальне ураження легень, яке характеризується дифузною інфільтрацією та тяжкою гіпоксемією за відсутності ознак кардіогенного набряку легень. Демпінг-синдром — патологічний стан, який є частим ускладненням хірургічних втручань на шлунку. Долонно-підошовний синдром (також — долонно-підошовна еритродизестезія) — почервоніння, набряк шкіри долонь і підошов, часто супроводжується болісними відчуттями, парестезіями. Є ускладненням хіміотерапії. Синдром зап'ястного каналу (також — зап'ястковий тунельний синдром) — патологічний стан, що характеризується болем, відчуттям оніміння і поколювання в пальцях руки і самій кисті та виникає в результаті здавлювання серединного нерва в зап'ястковому каналі. Синдром імунного відновлення (ще — СІВ, запальний синдром імунного відновлення; IRIS; ЗСІВ) — стан, який розвивається в перші 2 місяці від початку специфічної антиретровірусної терапії (АРТ) у хворих на ВІЛ-інфекцію, часто посилення проявів окремих опортуністичних інфекцій, що потребує іноді переривання АРТ та лікування цих інфекцій. Синдром каротидного синусу — патологічний стан, який обумовлений гіперчутливістю каротидного синусу, що проявляється брадикардією, артеріальною гіпотензією, запамороченням. Карциноїдний синдром — ураження, яке зумовлене надлишковою секрецією серотоніну та інших біологічно активних речовин (брадикінін, простагландини) у зв'язку з розвитком карциноїду. Катастрофічний антифосфоліпідний синдром (також синдром Ашерсона, синдром Рональда Ашерсона) — тяжкий варіант перебігу антифосфоліпідного синдрому. Синдром космічної адаптації (ще — космічна хвороба) — стан, який відчувають за різними оцінками від третини до половини всіх космонавтів під час адаптації до невагомості. Нагадує за проявами морську хворобу. Маніакальний синдром — психічний розлад, стан для якого характерна так звана маніакальна тріада основних симптомів: патологічно підвищений настрій, підвищення розумової і рухової активності. Менінгеальний синдром — подразнення (менінгізм) або запалення мозкових оболон (менінгіт). Метаболічний синдром — комплекс метаболічних, гормональних та клінічних порушень, які є факторами ризику (предикторами) розвитку подальших серцево-судинних захворювань. Мієлодиспластичні синдроми (ще — МДС) — група набутих клональних порушень стовбурових гематопоетичних клітин. Синдром набутого імунного дефіциту — стан, що відбувається на останніх клінічних стадіях ВІЛ-інфекції. Синдром нав'язливих станів — інша назва обсесивно-компульсивного розладу. Синдром неспокійних ніг — стан, який характеризується неприємними відчуттями в ногах, які з'являються у спокої, частіше у вечірній та нічний час. Вони примушують людину здійснювати полегшуючі ці відчуття різноманітні рухи, що досить часто приводить до порушення сну. Нефротичний синдром — ураження нирок, яке проявляється набряками та змінами лабораторних показників. Синдром обструктивного апное сну — патологічний стан, який виникає при певної обструкції верхніх дихальних шляхів, що приводить під час сну до розвитку повного або часткового припинення дихання, що супроводжується появою десатурації та гіпоксії. Паранеопластичний синдром — клініко-лабораторний прояв злоякісної пухлини, обумовлений не її локальним чи метастатичним ростом, а неспецифічними реакціями з боку різних органів і систем або ектопічною продукцією пухлиною біологічно активних речовин. Передменструальний синдром — комплекс симптомів, що виникає у жінок в дні, попередні менструації. Потрійний-А синдром (також синдром Оллгрова, синдром ахалазія, аддісоніазм, алакрімія) — рідкісний аутосомно-рецессивний синдром, що проявляється порушеннями ковтання, утворення сльози і ендокринологічними зрушеннями. Синдром передчасного збудження шлуночків — група електрофізіологічних феноменів, які характеризуються передчасною деполяризацією шлуночків, і в результаті — їхнім передчасним скороченням. Синдром подразненого кишечника — функціональне захворювання кишечника, що характеризується болем в животі та змінами перистальтики кишок, при цьому у хворого немає відхилень за результатами клінічних тестів. Синдром порушення активності та уваги (ще — СПАУ, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, СДУГ) — неврологічно-поведінковий синдром розладу розвитку, що починається в дитячому віці та проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність. Синдром постійного сексуального збудження — клінічний синдром, який проявляється постійним, самовільним і некерованим збудженням статевих органів у жінок, з оргазмом чи без оргазму, без стосунку до почуття насолоди. Похмільний синдром — медична назва похмілля. Псевдобульбарний синдром — неврологічний розлад, обумовлений двобічним ураженням нейронів стовбура мозку, корково-ядерних шляхів. Синдром раптової дитячої смерті — раптова смерть немовляти або малої дитини без будь-яких попередніх хворобливих ознак. Синдром слабкості синусового вузла — синдром, який об'єднує в собі ряд порушень серцевого ритму, зумовлених зниженням або припиненням автоматизму синоатріального вузла, а також нездатністю синусового вузла виконувати функції водія ритму серця та забезпечувати проведення імпульсів до передсердь. «Синдром субакроміального конфлікту» (ще — імпіджмент синдром) — ортопедичне відхилення, при якому відбувається конфлікт через неправильний спільний удар між акроміоном та головкою плечової кістки, що призводить до здавлювання та хронічній травматизації сухожилок м'язів ротаторної манжети плеча при русі. Синдром струшування дитини — судово-медичний термін, який включає тріаду симптомів: субдуральна гематома, крововилив у сітківку ока, і набряк мозку, що виникає при жорстокому поводженні з дітьми, а саме при навмисному струшуванні немовлят або маленьких дітей. Синдром тривалої гарячки невідомого походження — патологічний стан, основним проявом якого є гарячка, вища за температуру тіла у 38,3˚С, протягом 3-х тижнів і більше, причина якої не відома або її не встановили. Синдром тривалого здавлювання — інша назва травматичного токсикозу Тяжкий гострий респіраторний синдром — вірусне інфекційне захворювання, здатне до небезпечного епідемічного поширення, в тому числі й внутрішньогоспітального, з ураженням дихальної системи та появою атипової пневмонії з виразною гострою дихальною недостатністю. Хронічний небактеріальний простатит/синдром хронічного тазового болю — патологічний стан, що характеризується небактерійним запаленням передміхурової залози. Синдром хронічної втоми — патологічний стан, який проявляється у вигляді хронічної втоми, що триває не менше ніж 6 місяців та призводить до когнітивних розладів. Окремі стани, епонімічні назви яких містять прізвища лікарів, що їх відкрили: Синдром Аазе — Сміта — спадковий сімейний синдром, якій супроводжується анемією і численними деформаціями скелету та окремих кісток. Синдром Аарскога (також Аарскога-Скотта синдром) — спадковий сімейний синдром, який складають вади розвитку, що поєднують низькорослість, аномалії обличчя, рук, ніг та статевих органів. Синдром Абдергальдена—Кауфманна—Ліньяка — інша назва цистинозу. Синдром Авелліса (також паралітичний синдром Авелліса) — клінічний синдром при деяких неврологічних захворюваннях. Синдром Абдалла — Девіса — Фарража (також спадкова спастична параплегія 23) — рідкісне спадкове захворювання з виникненням паралічів і змін шкіри та волосся. Синдром Адамса—Олівера — рідкісний спадковий синдром, який характеризується вродженими дефектами шкіри, кінцівок та черепа. Синдром Аді (також синдром Аді—Голмса, Аді—Кегрера, Аді—Маркуса, Вейл—Рейза—Аді, тонічна зіниця Аді) — неврологічний феномен, пов'язаний з аномальною реакцією зіниць на подразники. Синдром Аді—Крітчлі — неврологічні зміни, які виникають при пухлині лобної долі головного мозку. Синдром Аєрзи (також хвороба Аєрзи) — характеризується задишкою, повільним розвитком астми, бронхітом і хронічним ціанозом у зв'язку з поліцитемією. Синдром Акерманів (також синдром Акермана) — сімейний синдром, який проявляється аномаліями зубів, губ, волосся та частою наявністю глаукоми. Синдром Алажілля — вроджений сімейний синдром, що характеризується клінічною картиною внутрішньопечінкового холестазу, неонатальної жовтяниці та гепатомегалії. Синдром Аллана—Герндона—Дадлі — спадковий синдром, пов'язаний з X-хромосомою, при якому відбувається затримка моторного розвитку, м'язова атрофія, суглобові контрактури та гіпорефлексія. Синдром Аллена—Гайнса — аномальне накопичення жиру і рідини, що спричинює симетричне двобічне розширення сідниць і ніг. Синдром Аллена—Мастерса — синдром у гінекології, при якому відбувається розрив фасціальних шарів у широких зв'язках Макенродта, що призводить до «універсального суглобового» типу рухливості шийки матки. Синдром Алстрема — рідкісний генетичний синдром, при якому розвивається дитяче ожиріння, нейросенсорна глухота та дегенерація сітківки (атиповий пігментний ретиніт). Синдром Альвареса — синдром істеричного або невротичного роздування живота без надлишку газу в травному тракті. Синдром Альпорта (також — спадковий нефрит) — генетичне захворювання, при якому функція нирок знижена, в сечі присутня кров (гематурія), іноді є глухота і ураження очей. Синдром Андерманна — сімейний синдром, що уражає обидві статі, характеризується агенезією порожнистого тіла, розумовою відсталістю та прогресуючою сенсимоторною нейропатією. Синдром Андерсен (також синдром Андерсен-Тавіл) — варіант синдрому подовження інтервалу QT, асоційованого з періодичним паралічем, шлуночковими аритміями і характерною статурою. Синдром Антлі—Бікслера — рідкісний аутосомно-рецессивний вроджений розлад, що характеризується вадами розвитку та деформаціями, які значно змінюють структуру скелета. Синдром Аперта — генетичне захворювання, що проявляється вадами розвитку обличчя, кісток черепу, пальців рук та ніг. Синдром Аракава I — аутосомно-домінантне порушення обміну речовин, яке спричинює дефіцит ферменту глютаматформімінотрансферази. Синдром Аракава II — аутосомно-домінантне порушення обміну речовин, що спричинює дефіцит ферменту тетрагідрофолат-метилтрансферази;