Коефіцієнт підсилення антени — важлива характеристика антен, що показує наскільки інтенсивність випромінювання конкретної антени в певному напрямку більша за інтенсивність випромінювання гіпотетичної ізотропної антени.
Коефіцієнт підсилення антени визначається як відношення щільності потоку енергії, що випромінюється в певному напрямку, до щільності потоку енергії, який був би зафіксований від ізотропної антени. Зазвичай коефіцієнт підсилення антени обчислюється як логарифмічна величина в так званих «ізотропних децибелах» (дБі або dBi):
де G — коефіцієнт підсилення антени в певному напрямку; E — напруженість поля, створюваного антеною в певній точці; Ei — напруженість поля, створюваного ізотропною антеною в тій самій точці.
У загальному випадку коефіцієнт підсилення антени розглядається для довільного напрямку, тобто він є функцією кутових координат. Однак, зазвичай під коефіцієнтом підсилення спрямованої антени розуміється максимальний коефіцієнт підсилення цієї антени — у напрямку її найінтенсивнішого випромінювання:
де Gmax — коефіцієнт підсилення антени в напрямку найінтенсивнішого випромінювання; Emax — напруженість поля, створюваного антеною в певній точці в напрямку найінтенсивнішого випромінювання; Ei — напруженість поля, створюваного ізотропною антеною в тій самій точці.
Джерела Стаття «Антени для Wi-Fi-пристроїв» на Вікі-КДПУ («Творімо освіту разом») Стаття «Коефіцієнт підсилення антени» на «Словник Великий» Конспект лекцій «Антени та пристрої НВЧ. Частина 1. Термінологія та методи теорії антен», Т. А. Цалієв, 2005 на сайті Одеської Національної Академії Зв'язку ім. О. С. Попова