Акакій Олексійович Хорава (; 17 квітня 1895, село Очхомурі, Кутаїська губернія, Російська імперія, тепер Чхороцкуський муніципалітет, Грузія — 23 червня 1972, Тбілісі, Грузинська РСР) — грузинський актор, театральний режисер, педагог. Народний артист СССР (1936). Депутат Верховної ради Грузинської РСР 5-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань.
Біографія Народився 17 квітня 1895 в селі Очхомурі в родині бідного селянина, який працював підручним у чув'ячній майстерні.
Закінчив двокласну школу в Сенакі, а в 1915 році — Кутаїську класичну чоловічу гімназію. У 1915—1917 навчався на медичному факультеті Київського університету. Після Лютневої революції повернувся в Грузію.
У 1917—1919 працював в Ново-Сенацькому повітовому продовольчому комітеті, був добровольцем Ново-Сенацького грузинського загону із захисту Батумі від турецьких військ.
У 1919—1920 продовжив освіту на медичному факультеті недавно заснованого Тифліського університету, працював в житловому і будівельному відділах Тифліської міської управи.
У 1919—1921 брав участь в спектаклях Центрального робочого клубу, Народного дому імені Зубалова в Тифлісі (керівник Шалва Дадіані).
У 1921—1922 працював коректором газети «Сопліс Муша» і «Муша» в Тифлісі.
У 1922—1923 навчався в Тифліській драматичній студії Акакія Пагави.
У 1923 дебютував в трупі Тифліського драматичного театру імені Шота Руставелі. У 1936—1949 роках — художній керівник, у 1949—1955 роках — директор театру. Виступав як режисер.
З 1924 року знімався в кіно.
На творчість Хорава великий вплив зробив Коте Марджанішвілі. У 1926-1935 працював під керівництвом Олександра Ахметелі.
У 1934—1936 навчав групу чеченських артистів, згодом працювали в чеченському державному драматичному театрі імені Х. Нураділова (Грозний).
Член ВКП(б) з 1939 року.
З 1939 по 1972 вів педагогічну роботу в Тбіліському театральному інституті ім. Шота Руставелі. З 1939 по 1949 рік — директор інституту, з 1947 року — професор, з 1950 року — завідувач кафедри акторської майстерності і режисури.
Вищими досягненнями Хорава-кіноактора стали ролі великих полководців, народних вождів Ґіорґі Саакадзе (1942) і Георгія Скандербега (1953).
Хорава — один із засновників Театрального товариства Грузії (1945), в 1945—1947 і 1957—1960 — його голова.
Хорава помер 23 червня 1972. Похований в Тбілісі в пантеоні Мтацмінда.
Звання та нагороди
Народний артист Грузинської РСР (1934) Народний артист СССР (1936) Сталінська премія першого ступеня (1941) — за видатні досягнення в галузі театрально-драматичного мистецтва. Сталінська премія першого ступеня (1943) — за виконання головної ролі в 1-й серії фільму «Георгій Саакадзе» (1942). Сталінська премія першого ступеня (1946) — за виконання головної ролі у 2-й серії фільму «Георгій Саакадзе» (1943). Сталінська премія першого ступеня (1946) — за виконання ролі Івана Грозного в спектаклі «Великий государ» В. А. Соловйова. Сталінська премія третього ступеня (1951) — за виконання ролі Джемала в спектаклі «Потоплені камені» І. О. Мосашвілі. Два ордени Леніна (1945, 1950) Два ордени Трудового Червоного Прапора (1936, 1958) Два ордени Червоної Зірки (1944, 1946) Медаль «За оборону Кавказу» (1944) Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945).
Творчість
Ролі в театрі
1923 — «Гегечкорі» Ш. Дадіані — суддя Хеція 1923-1926: «Саломея» О. Уайльда — Іоканаана «Розділ» Г. Еріставі — Андухапар «Людина-маса» Е. Толлера — Безіменний «Гамлет» В. Шекспіра — Лаерт 1928 — «Розлом» 1928 — «Анзор» — Анзор 1931 — «Тетнульд» Ш. Дадіані — Аргішді 1933 — «Розбійники» Ф. Шиллера — Карл Моор 1935 — «Платон Кречет» О. Є. Корнійчука — Платон Іванович Кречет 1936 — «Арсен» С. І. Шаншиашвілі — Арсен 1937 — «Алькасар» Г. Мдівані — Педро 1937 — «Отелло» В. Шекспіра — Отелло 1940 — «Георгій Саакадзе» С. І. Шаншиашвілі — Ґіорґі Саакадзе 1940 — «Зрада» А. Сумбатова-Южина — Дато 1942 — «Олеко Дундич» А. Ржешевського і М. Каца — Олеко Дундич 1944 — «Сірано де Бержерак» Е. Ростана — Сірано де Бержерак 1945 — «Великий государ» В. А. Соловйова — Іван Грозний 1946 — «Переможці» Б. Ф. Чірскова — Кирило Степанович Муравйов 1948 — «Король Лір» В. Шекспіра — Король Лір 1951 — «Потоплені камені» І. О. Мосашвілі — Джемал 1951 — «Пепо» Г. Сундукяна — Пепо 1955 — «Таріел Голу» Л. Кіачелі — Таріел Голуа 1956 — «Цар Едіп» Софокла — Едіп 1957 — «Борис Годунов» О. Пушкіна — Борис Годунов 1958 — «Оптимістична трагедія» В. Вишневського — Ватажок 1961 — «Сучасна трагедія» Р. Ебралідзе — Моор
Постановки в театрі
1940 — «Зрада» А. Сумбатова-Южина 1942 — «Небо Москви» Г. Мдівані.
Фільмографія
1924 — «Зниклі скарби» — епізод 1925 — «Кошмари минулого» — Сандро 1925 — «Таємниця маяка» — Аслан 1925 — «Ціною тисяч» — Сандро 1926 — «Нателла» — коваль Мікава 1929 — «Моя бабуся» — робочий 1931 — «Гвоздь в чоботі» — прокурор 1937 — «Арсен» — Соломон Додашвілі 1937 — «Двоє друзів» (короткометражний) — завідувач фермою 1937 — «Золотиста долина» — Каха 1943 — Георгій Саакадзе — Ґіорґі Саакадзе 1944 — «Малахов курган» — віце-адмірал 1945 — «Норовливі сусіди» — директор заводу 1953 — «Великий воїн Албанії Скандербег» — Георгій Кастріот 1958 — «Маяковський починався так …» — батько поета 1958 — «Мамелюк» — Алі-Бей 1959 — «На порозі життя» — Шалва 1965 — «Інші нині часи» — Гіжуа
Пам'ять
У 1972 ім'ям А. Хорава названий Будинок актора (Тбілісі) У Сенакі театр носить ім'я Акакія Хорава (Театр імені Акакія Хорава).
Примітки
Джерела И. Л. Альтман. Акакий Алексеевич Хорава. Жизнь и творчество. Москва—Ленинград: Искусство, 1947.