Граф Фрідріх Фердинанд фон Бойст (; 13 січня 1809, Дрезден, Саксонія — 24 жовтня 1886, Австро-Угорщина) — саксонський, австрійський та австро-угорський державний діяч і дипломат, граф.
Походження та ранні роки Народився в Дрездені, в сім'ї суддівського чиновника. Походив з роду Бойста, який спочатку був відомий в Бранденбурзі, а потім, більше 30 років, проживав в Саксонії. Після навчання в Геттінгені і Берліні Бейст надійшов на саксонську дипломатичну службу.
Кар'єра в Саксонії З 1836 працював секретарем посольства в Берліні, з 1838 — в Парижі.
У 1841 призначений повіреним у справах Саксонії в Баварії. З 1846 — резидент в Лондоні; з 1848 — посланник в Берліні.
У 1849-1853 обіймав посаду міністра закордонних справ; З 1849 — також міністра сповідань і народної освіти; В 1853-1856 — міністра внутрішніх справ; В 1858-1866 — голова Ради міністрів Саксонії.
У 1849 наполіг на невизнанні Саксонією загальнонімецької конституції, яке привело в травні 1849 до повстання в Дрездені (пригніченого за допомогою прусських військ).
26 травня 1849 уклав з Пруссією і Ганновером Союз трьох королів, «що має на меті збереження внутрішньої і зовнішньої безпеки Німеччини, а також незалежності і недоторканності окремих німецьких держав». Після того, як до цього союзу відмовилися приєднатися Баварія і Вюртемберг, Бойст починає переорієнтовуватися на Австрію.
Якщо ще в 1849, всупереч наполяганням Австрії на участі Німецького союзу в Кримській кампанії проти Росії, Бойст уклав від імені Саксонії з іншими державами Середньої Німеччини сепаратний договір, то вже під час австро-італо-французької війни (1859) він займав доброзичливу по відношенню до Австрії позицію.
Під час Австро-пруської війни (1866) Саксонія стала союзницею Австрії. Після її поразки, Бойст був змушений покинути саксонські державні пости і переїхати до Відня.
Кар'єра в Австрії та Австро-Угорщині 30 жовтня 1866 Бойст зайняв пост міністра закордонних справ Австрії; 23 червня 1867 одержав титул рейхсканцлера Австрії, якого ніхто не удостоювався з часу Меттерніха. У 1868 був зведений в спадковий графський титул. З 7 лютого 1867 також ще займав пост міністр-президента Австрії. Був одним з авторів Австро-угорської угоди. У 1867 робив зусилля для формування антипрусського союзу Австро-Угорщини і Франції, брав участь в Зальцбурзькому побаченні Франца Йосипа і Наполеона III. Незважаючи на це, після початку Франко-прусської війни 1870-1871 оголосив про нейтралітет Австро-Угорщини.
8 листопада 1871 звільнений з державних посад, призначений членом Палати панів (Heerenhaus) Цислейтанії і посланником в Лондоні. Замість нього міністром закордонних справ і імператорського двору, головою кабінету міністрів, призначений граф Дюла Андраші.
У жовтні 1878 Бойст був призначений австро-угорським посланником в Парижі. З 19 травня 1882 — у відставці. Помер в 1886 в Санкт-Андре-Вердерне (Нижня Австрія).
Твори Erinnerungen zu Erinnerungen. Verlag Wöller, Leipzig, 1881. Aus drei Viertel-Jahrhunderten. 2 Bände, Verlag Cotta, Stuttgart 1887.
Джерела http://agso.uni-graz.at/marienthal/biografien/beust_friedrich_von.htm Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб, 1890—1907. Дипломатический словарь. — М.: Государственное издательство политической литературы. А. Я. Вышинский, С. А. Лозовский.1948. Helmut Rumpler: Die deutsche Politik des Freiherrn von Beust 1848-50. Zur Problematik mittelstaatlicher Reformpolitik im Zeitalter d. Paulskirche, Wien 1972.
Посилання