L11 (повна офіційна назва: Gun, 120 mm, Tank, L11) — британська 120 мм нарізна танкова гармата виробництва компанії Royal Ordnance. Вона була розроблена на заміну 105-мм гармати L7 яку використовували на танку «Центуріон». Її було встановлено на танки «Чіфтен» і «Челленджер 1», тоді як «Челленджер 2» використовує сучаснішу 120-мм гармату L30, яка також є нарізною. Всього було випущено 3012 гармати L11 при вартості однієї штуки близько дол. США.
Стала першою танковою гарматою країн-членів НАТО калібру 120 мм. Попри те, що ця гармата має стандартний для танкових гармат НАТО калібр 120 мм, вона не є сумісною з ними, оскільки L11A5 нарізна та має роздільно-гільзове заряджання, тоді як інші натівські 120-мм гармати, як Rh-120, є гладкоствольними й мають унітарні боєприпаси.
Історія Royal Armament Research and Development Establishment у Форту Голстед розробила нову 120 мм нарізну гармату у 1957. Нова гармата була визнана необхідною, тому що британська армія зазначила далекобійність більшу ніж інші армії, наприклад, , за специфікацією армії США, незважаючи на тогочасні дослідження, за якими запропонована дистанція бойового зіткнення було ближча за вимоги армії США.Ogorkiewicz, p.50 L11 була розроблена для встановлення у башту танка Чіфтен (FV4201). Після вогневих випробувань у 1961, L11 була прийнята на службі для танка Чіфтен у 1965 і поступила на озброєння британської армії у 1966.
З того часу було розроблено вісім різних варіантів гармати L11. У червні 1976 було розпочато виробництво нових боєприпасів для L11A5.
Варіанти На базі гармати Royal Ordnance L11 було розроблено серію різних моделей; основною серійною версією стала L11A5. L11A1 — Перший серійний варіант; 130 штук. L11A2 — RO Defence внесли чисельні зміни, в тому числі модифікували вентиляційну трубу, обтюратор захисного кожуха та 15 вентиляційних отворів. Міцніші матеріали використано у виробництві затворного кільця. L11A3 — Деякі зміни затворного кільця. L11A4 — Тестовий прототип з механізмом заряджання. L11A5 — Основна серійна модель. Нова вбудована дулова система та новий і легкий ежектор який вимагав додаткову вагу у на затворі для балансу. L11A6 — Переробка моделі A3 під поліпшення моделі A5. L11A7 — Запропоновано напів-автоматичний шомпол, але у серію не прийнято. L30 (EXP 32M1) — Останній варіант конструкції L11, розроблений за програмою Challenger Armament.
Конструкція Затворний механізм — напівавтоматичний ковзний затвор. Гармата мала гідропневматичну систему відбою з двома буферами. Відбій гармати становив . Конструкція затвора базувалася на конструкції затвора Krupp/skoda sfh/18/43 model 18 який британці ретельно вивчили після Другої світової і обрали для використання у 120 мм гармати.The Guns 1939-45 pg.51 para. 3 Ian V. Hogg
На відміну від більшості гармат які стріляють унітарними снарядами, тут заряджання окреме. Метальний заряд розташовано у картузі яка згоряє (або пізніше у гільзі яка згоряє для БПС). Таке заряджання потребує обтюрації затвора на відміну від унітарних снарядів. При першій демонстрації, БПС (бронебійний підкаліберний снаряд) вистрілювали завдяки циліндричним зарядам. Бронебійно-фугасні снаряди (БФС), димові і інші снаряди використовували напів-циліндричні заряди (L3). Два заряди для фугасних боєприпасів могли зберігатися на місці одного заряду для бронебійних. У танках Chieftain та Challenger, 36 зарядів зберігалися у боєукладці з водою, тому при влучання снаряда у боєукладку вода змочувала метальні заряди не даючи їм спалахнути.
Ствол гармати L11A5 оснащено ежектором на відстані приблизно дві третини від дулового зрізу і термальним кожухом.
При першій презентації до ствола було приєднано кулемет калібру 12,7 мм. Траєкторія набою кулемета збігалася з траєкторією снаряда на відстані до , на цю дистанцію вистачало трасера. Це, хоч і ефективно, обмежувало дальність стрільби такою відстанню. Наприкінці 1970-х у британській армії замість цільових кулеметів почали використовували лазерні далекоміри, що дозволило збільшити дальність стрільби. Проте, після тестових стрільб у США на Абердинському полігоні було визнано, що стрільба на дистанції понад марна через відхилення снаряду. Особливо це підходить для цілей які рухаються. Під час Корейської війни британська армія озброєна танками Центуріон з гарматами Ordnance QF 20 pounder успішно обстрілювала бункери на відстані 4000 м.
Під час операції Гренбі з гармати L11 на британському Challenger 1 змогли зробити найдальше влучання у танк у військовій історії, іракський танк T-72 було підбито на відстані 5,1 км.
Характеристики Калібр: Довжина ствола (55 calibres) Загальна довжина Вага: Віддача: Максимальні відстань/швидкість (БОПС): , Максимальні відстань/швидкість (БФС): , Максимальна швидкострільність: 10 пострілів/хв8 за реальними даними Середня швидкострільність: 6 пострілів/хв Кути підвищення: +20/-10 на Chieftain Mk 2.
Доступні боєприпаси L31 High Explosive Squash Head (HESH) L15 Armour Piercing Discarding Sabot-Tracer (APDS-T) (виробництво припинено) L20 Discarding Sabot-Training (DS-T) L23 Armour Piercing Fin Stabilized Discarding Sabot (APFSDS) L34 Smoke L32 Squash Head-Practice (SH-P) L35A1 картеч
Оператори
Поточні оператори
Колишні оператори
Див. також
Гармати схожі за призначенням, продуктивністю і епохою У—5ТС «Молот»: Радянська115-мм гладкоствольна гармата Royal Ordnance L7: Попередник гармати L11
Примітки
Джерела Ogorkiewicz, R.M., Design and development of fighting vehicles, Macdonald, London, 1968 Norman, AFV Profile No.19 Chieftain and Leopard (Description), Profile Publishing