Міклош Олах (; ; ); 10 січня 1493, Сібіу — 15 грудня 1568, Пожонь (нині Братислава або Трнава) — угорський історик, поет і гуманіст волоського походження. Державний і релігійний діяч, архієпископ Естерґома.
Біографія
Нащадок волоського княжого роду. У своєму творі «Європа» (1536) написав:
З 1505 вивчав латинь, теологію, риторику, музику і астрономію в університеті Надь Вараді (нині Орадя). Був наближений до двору короля Угорщини і Богемії Людовика II, займав ряд державних і церковних посад. Після битви при Могачі в 1526, в якому загинув король Лайош II, він особисто супроводжував в еміграцію королеву Марію I.
У Брюсселі познайомився з Еразмом Роттердамським, з яким пізніше підтримував активне листування (до сьогодні збереглося 29 листів). Після повернення в угорське королівство в 1542 став радником короля, потім королівським канцлером в 1543. В 1562 зайняв вищу після короля державну посаду в Угорському королівстві році- палатина Угорщини. З 1553 був також архієпископом Естергома. Підтримував розвиток католицької та світської освіти. У 1566 заснував духовну семінарію в Трнава.
Творчість
Літературна спадщина Міклоша Олаха обмежується п'ятьма творами, написаними латинською мовою. Детальний опис угорської держави, під назвою «Європа» («Угорщина», завершена в 1536) було написано ним на прохання королеви Марії Австрійської. Ця робота користується і понині великою популярністю в наукових колах сучасної Європи. Історико-географічна та етнографічна монографія складається з 19 глав, 8 з яких присвячені землям, які нині є частиною Румунії.
Міклош Олах був першим автором, який стверджував, що народ Волощини походить від древніх римлян. Його теорія тоді не знайшла послідовників серед волоських і молдавських істориків. Тільки близько 1642 літописець Григорій Уреке (ймовірно, знайомий з роботою Олаха) розробив аналогічну теорію, яка пізніше була розширена і доповнена Мироном Костіним і Димитрієм Кантеміром.
Інша робота, під назвою «Аттіла» («Аттіла», 1537) була написана «для зміцнення сердець і підняття духу» угорців, після того як вони зазнали поразки у війні з Османською імперією.
Бібліографія
Hungaria (1536) Attila (1537) Genesis filiorum Regis Ferdinandi Ephemerides Brevis descriptio vitae Benedicti Zerchsky Hungaria et Attila sive de originibus gentis regni Hungariae (…) emondato coniumctim editi (Вена, 1763)
Джерела
Казаку Матей. Дракула. Nicolaus Olahus