Вальдемар фон Гацен, знаний Гаца (; 6 грудня 1917, Гамбург — 13 січня 2014, Геттінген, Нижня Саксонія) — німецький офіцер часів Третього Рейху, майор танкових військ (1943) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1943)
Біографія Вальдемар фон Гацен народився 6 грудня 1917 у німецькому місті Гамбург у родині відставного оберста німецької імперської армії Оскара фон Гацена.
Після завершення навчання в гімназії в Бергедорфі, він поступив на службу до Імперської служби праці.
у 1936 році прийнятий на військову службу фанен-юнкером до 66-го піхотного полку 13-ї піхотної дивізії, що дислокувалася поблизу Магдебургу. У жовтні 1937 року дивізія була переформована на 13-у моторизовану дивізію Вермахту. 1 вересня 1938 року В.фон Гацен отримав первинне офіцерське звання лейтенант.
З початку Другої світової війни взяв участь у найважливіших боях та битвах світового конфлікту. Бився командиром взводу у складі танкової дивізії в Польській та Французькій кампанії. 1 вересня 1940 року присвоєне чергове звання обер-лейтенант.
Напередодні вторгнення до Радянського Союзу отримав посаду командира 2-ї роти 66-го мотопіхотного полку.
18 вересня 1942 року за бойові заслуги в боях літом 1942 року під Ростовом на Східному фронті удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста та підвищений у званні до гауптмана. Невдовзі став командиром 1-го батальйону свого полку.
На початку 1943 року відзначився, як командир штурмової групи в боях за Кубанський плацдарм. 18 січня 1943 року за бойові заслуги нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста.
У квітні 1943 В.фон Гацен став командиром 66-го моторизованого полку (офіційно вступив у посаду 28 серпня 1943 року), ставши наймолодшім командиром полку в історії Вермахту (25 років). Бився на півдні України, у вересні 1943 стримував контрнаступ радянських військ під Мелітополем. У цих боях був серйозно поранений та вивезений до Німеччини. 3 жовтня 1943 року майор Вальдемар фон Гацен був нагороджений мечами до Лицарського хреста.
Після одужання та реабілітації він отримав 1 липня 1944 року призначення до Генерального штабу Сухопутних військ Німеччини. У вересні 1944 року його перевели начальником оперативного відділу 13-ї танкової дивізії в Угорщину. У лютому 1945 фон Гацен став начальником штабу 2-ї танкової дивізії на Західному фронті.
Після завершення бойових дій в Європі потрапив до полону, звідки був звільнений у 1946 році.
Нагороди
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Залізний хрест 2-го класу (29 вересня 1939) 1-го класу (14 жовтня 1939) Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі Німецький хрест в золоті (15 листопада 1941) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами лицарський хрест (18 вересня 1942) дубове листя (18 січня 1943) мечі (3 жовтня 1943) Відзначений у Вермахтберіхт «В оборонних боях на південний схід від Запоріжжя відзначились 138-й єгерський полк під командуванням оберстлейтенанта графа фон дер Гольца, танкова група під командуванням майора фон Гаца, а також 243-й загін штурмових гармат і 721-й загін мисливців за танками.» (3 жовтня 1943) Кримський щит Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
Див. також Курт Грошке Гайнц Меєр Рудольф Вітціг Карл Проль Густав Альтманн Трауготт Герр
Література Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8. Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Stockert, Peter (2012) . Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2. Bad Friedrichshall, Germany: Friedrichshaller Rundblick. ISBN 978-3-9802222-9-7. Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A-K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.
Посилання
Gazen genannt von Gaza, von, Waldemar — нагороди майора Гацена
Примітки Виноски
Джерела