Право громадян зберігати і носити зброю (часто згадується як право носити зброю або мати зброю, або право на цивільну зброю) — це право народу мати зброю задля власного захисту, яке описане в філософських і політичних працях Арістотеля, Цицерона, Джона Лока, Макіявеллі, Англійських Вігів та інших.

1875 року 17 % конституцій включало право на носіння зброї, однак з початку XX ст. цей показник постійно зменшується, сягнувши 10 %. В історичному огляді й аналізі конституцій, починаючи з 1789 року, з колегами виявили лише 15 конституцій у дев'яти країнах, що включали право на носіння зброї. Майже всі вони були в Латинській Америці, і більшість з них датована XIX століттям.

Як правило, в сучасних конституціях метою включення права на носіння зброї ставить за мету уряду врегулювання її використання або контроль військових, а не надання права носити її як такого. Крім США інші країни, які раніше гарантували право носити зброю, складають невеликий список, до якого можна включити Болівію, Колумбію, Коста-Рику, Гватемалу, Гондурас, Ліберію, Мексику та Нікарагуа. Майже всі відповідні закони цих країн були створені за зразком США. На 2020 рік лише три конституції явно дозволяють носити зброю: Гватемала, Мексика та США.

Передісторія За часів Київської Русі заборони на право володіння зброєю не існувало, оскільки для великих військових кампаній князівської дружини не вистачало, у походах брало участь все чоловіче населення здатне носити зброюПопович М. В. Мировоззрение древних славян Наукова думка, 1985, 165 с. (139—140 с.) .

Білль про права 1689 року дозволив протестантським громадянам Англії мати зброю для оборони, «відповідну для умов і, як це передбачено законом» і обмежив здатність Англійської Корони мати постійну армію або втручатися в права протестантів носити зброю «коли папісти були одразу і озброєні і використовувані всупереч закону» і встановив, що парламент, а не Корона, може регулювати право на носіння зброї.

Сер Вільям Блекстон записав у XVIII столітті, що право мати зброю було допоміжним до «природного права опору і самозбереження» за умови придатності та дозволеності законом.

Використання цих термінів щодо права на зберігання і носіння зброї ґрунтується на уявленнях про право на самооборону, захист власності та захист держави.

З першого використання цього терміна в 1300-х роках, зброя розвивалися і прогресувала. У XVII столітті вогнепальна зброя була відносно новим пристроєм для війни або практичного застосування, наприклад, як полювання, і мечі, списи та інша ручна зброя була більш поширеною до XVIII століття. У XIX та XX століттях вогнепальна зброя вийшла на перший план концепції права на зберігання та носіння зброї.

Америка

Гватемала Збройне законодавство Гватемали змінювалося із плином часу. У нинішній конституції, громадяни мають право володіти і використовувати вогнепальну зброю в своїх будинках, які можуть бути конфісковані тільки в судовому порядку.

Мексика

10 стаття Конституції Мексики 1917 року заявляє наступне: У мешканців Сполучених Штатів Мексики є правоволодіти зброєю в межах їх місця проживання, для їх безпеки і законного захисту, за винятком тієї, яка заборонена Федеральним законом, і тієї, яка зарезервована для виняткового використання армії, ополчення, повітряних сил і національної гвардії. Федеральний закон передбачає в яких випадках, за яких умов, за якими вимогами і в яких місцях жителі матимуть право носити зброю.

США

У США, що мають Англійську загальну правову традицію, давнє право на зберігання і носіння зброї було визнано до створення письмового національної конституції. На сьогоднішній день це право окремо охороняється конституцією США та багатьма , які надають право на володіння зброєю для індивідуального використання і носити ту ж зброю, як для особистого захисту, так і для використання в ополченні. У Другій поправці до Конституції США записано:

Судимим злочинцям, особам визнаним психічно хворими, та деяким іншим групам людей заборонено володіти вогнепальною зброєю та боєприпасами в США. У більшості штатів, жителі можуть носити пістолет або іншу зброю в громадських місцях у прихованій або відкритій формі на свою людину, або в безпосередній близькості, але це обмежено деякими штатами і багатьма містами. У деяких юрисдикціях вимагається дозвіл на , але більшість юрисдикцій не вимагають дозволу на , якщо воно дозволене. У деяких штатах і населених пунктах вимагають ліцензії на володіння або придбання зброї і боєприпасів, як детально описано в підсумку . Інші штати не вимагають таких формальностей або навіть дозволити володіння і використання зброї, яка оподатковується за .

Рання юридичне формулювання може бути знайдене у . Після Американської революції одним з перших законодавчих актів, прийнятим кожним з нових незалежних штатів було прийняття що дало юридичну силу існуючого порядку англійського загального права в тій мірі, що американське законодавство або Конституція явно не відкидали його. Багато традицій англійського загального права, такі як право зберігати і носити зброю, habeas corpus, суд присяжних та інші різні громадянські свободи були перераховані в Конституції США. Істотні принципи англійського загального права до початку 1776 залишаються в силі в багатьох юрисдикціях у Сполучених Штатах. Загальне право Англії як і раніше є правилом рішення, за винятком випадків, якщо це суперечить Конституції США, конституціям штатів, або актам Конгресу або законодавчим органам штатів, в кожному штаті, крім Луїзіани.Milestones! 200 Years of American Law: Milestones in Our Legal History.

Європа

Україна В Україні використовувати вогнепальну зброю (включно з автоматичною) мають право лише співробітники Поліції охорони, що раніше мала назву Державна служба охорони. Працівники приватних охоронних компаній не мають права на використання зброї й можуть використовувати лише спецзасоби (гумові палиці, газові балончики, газові пістолети, травматичні пістолети. Окремо потрібно отримувати дозвіл на травматичну зброю (до яких входить пістолет з гумовими кулями), таке право надається співробітникам компаній, що охороняють державні установи.

Британія

Право на зберігання і носіння зброї більше не є юридично і конституційно захищеним у Сполученому Королівстві. Право зберігати і носити зброю для самозахисту було включене в англійське загальне право, але сьогодні більшість пістолетів, автоматичної та самозарядної зброї є незаконними для володіння без особливого положення.

Право на носіння зброї не було особливо захищеним у Сполученому Королівстві до Білля про права 1689 року, і потім це діяло лише для протестантів. Після цього не було ніякого серйозного контролю щодо вогнепальної зброї до прийняття , що відбулося більш ніж на 200 років пізніше.

Якщо нести ніж або будь-яку іншу зброю в громадському місці без дозволу компетентних органів або законних підстав, це стало кримінальним злочином в Сполученому Королівстві від 1953 року.Knife legislation § United_Kingdom

Швейцарія

Швейцарці мають законне право на носіння зброї відповідно до статті 3 Закону про зброю 1997 року.http://www.loc.gov/law/help/firearms-control/switzerland.php#f3 Швейцарія практикує загальний призов, який вимагає, щоб всі працездатні громадяни чоловічої статі тримали повністю автоматичну вогнепальну зброю в домашніх умовах на випадок призову. Кожен чоловік у віці від 20 до 34 років вважається кандидатом на призов на військову службу, і після короткого періоду активної служби зазвичай буде реєструватися в ополченні до звільнення за віком або нездатності служити, через яке він закінчує своє зобов'язання.The Swiss Army at Europeforvisitors.com. До грудня 2009 року ці люди не були зобов'язані тримати їхню видану державним органом бойові гвинтівки селективного вогню та напівавтоматичні пістолети в своїх будинках до тих пір, поки вони не будуть зараховані в збройні сили. З січня 2010 року вони мали можливість здачі на зберігання їх особистої вогнепальної зброї в урядові арсенали. До вересня 2007 солдати отримували 50 набоїв випущених урядом боєприпасів в опломбованому ящику для зберігання в домашніх умовах.

Швейцарія, за оцінками, має один з найвищих рівнів володіння особистою зброєю у світі. У той час як вона має низький загальний рівень злочинності за європейськими стандартами, вона має один з найвищих показників вогнепальних вбивств і найвищий рівень вогнепальних самогубств в Європі. Тим не менш, вона також має один з найнижчих в світі в цілому рівень вбивств, значно нижчий, ніж в середньому по Європі.

Швейцарські закони про носіння зброї вважаються обмежувальними. Власники несуть юридичну відповідальність за доступ третіх сторін до використання їх зброї. Процедури отримання дозволів аналогічні тим, які є в інших німецькомовних країнах. На , виборці відхилили ініціативи громадян, які б зобов'язали членів збройних сил зберігати свої рушниці і пістолети на військових об'єктах і вимагали, щоб вогнепальна зброя в приватному володінні реєструвалася.

Див. також

Право на самооборону

Збройне законодавство України Юридичний самозахист

Виноски та посилання

Бібліографія