Toyopet (Тойопет) — з 1947 року японський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Токіо. Права на бренд належать компанії Toyota. У 1978 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Сакічі Тойода У 1867 році народився засновник компанії Toyoda Automatic Loom Works — Сакічі Тойода. Сакічі народився в сім'ї бідного ткача, оскільки особливого вибору у нього не було, то пішов він по стопах свого батька. У 1885 році він вступає у вечірню школу, де, крім іншого, вивчає юриспруденцію і дізнається нове для себе поняття — «патент». У 1887 році проектує свій перший ткацький верстат, а в 1890 році в Токіо проходила Третя Міжнародна виставка, яку 23-річний японець відвідував кожен день протягом двох тижнів, уважно вивчаючи всі механізми, пов'язані з ткацькою справою. В цьому ж році Сакічі Тойода патентує власний верстат, який підвищував продуктивність на 50 %, однак він не мав успіху, оскільки у Франції в цей час винаходиться автоматичний верстат. До 1893 року Тойода сконструював ще кілька верстатів, які не знайшли застосування, і цього року він кидає всі справи і їде в село, звідки був родом, оскільки майже всі заощадження були спущені на його винаходи.
Компанія Toyoda Automatic Loom Works. Виробництво тканини У селі він винаходить механізм, що дозволяв прясти більш тонку пряжу, і в 1895 році він відкриває магазин в Нагої- Ito Retail Store. Через рік він патентує вузьку автоматичну прядку, яка нарешті зацікавила покупців, а незабаром разом з одним із постійних покупців Тохачі Ішикавою він відкриває фабрику з їх виробництва — Otokawa Weaving Company. Потихеньку продукція компанії стала виходити на міжнародні ринки, в першу чергу в Східній Азії. У 1905 році Тойода засновує ще одну компанію — Shimazaki, яка через рік перетвориться в Toyoda-shiki Shokki Kabushiki Kaisha (Toyoda Automatic Loom Works). У цей час інженером в японській фірмі працював американець Чарльз Френсіс, який мав досвід роботи в Pratt and Whitney Company, і який привніс західну культуру ведення справи в компанію. Тоді Японія тільки починала робити перші кроки до індустріалізації.
У 1910 році Тойода і друг його дитинства, а також інженер його компанії — Акіші Нішікава відправляються в США, щоб набратися досвіду з більш досконалими західними зразками верстатів, хоча сам Сакічі запатентував безпосередньо до 1914 року шість патентів на території США. У 1915 році дочка Тойоди виходить заміж за Рісабуро Кодама, сина боса конкуруючої фірми, а за японськими традиціями після смерті батька весь спадок переходив не старшому сину, а старшому чоловіку у родині, тобто в даному випадку — зятю.
Автомобілі Toyoda У 1918 році, розбагатівши на постачанні тканини і одягу, Тойода реформує компанію, яка тепер називалася Toyoda Cotton Spinning and Weaving Co., Ltd., а через два роки до компанії приєднується син Тойоди — Кіічіро Тойода. Кіічіро і раніше допомагав батькові, зокрема з кресленнями його винаходів, оскільки Кіічіро навчався в Токійському університеті на промислового інженера і вмів добре креслити. У 1927 році Кіічіро стає головою ради директорів, в той час як чоловік його сестри був президентом компанії. Фірма стрімко багатіла, Кіічіро вирішує спробувати щастя в автомобільній сфері. У 1929 році він відправляється в Європу і США, де відвідує ряд автомобільних підприємств.
В цьому ж році компанія продає всі свої патенти на виробництво ткацьких верстатів британській фірмі Platt Brothers, отримавши непогану суму, а в березні 1930 року Кіічіро повертається на батьківщину і відразу береться за створення автомобільного інженерного відділу в рамках компанії Toyoda Automatic Loom Works, попутно відбувається абсолютне оновлення виробничого обладнання та впровадження стрічкового конвеєра. Однак всі ці дії затьмарюються смертю Сакічі Тойоди, який помирає 30 жовтня 1930 року. В цьому ж році в Японії починається виробництво автомобілів марок Ford і Chevrolet, які монополізують японський ринок, де виробництво автомобілів місцевих марок знаходилося в зародковому стані. Мер міста Нагоя вирішує створити в ньому аналог американського Детройта, місцеві текстильні і гончарні підприємства за задумом політика повинні перекваліфікуватися на виробництво автомобілів. В проекті під назвою «Chukyo Detroit Project» брало участь відразу кілька місцевий компаній: Okuma Iron Works Co. Ltd., Nippon Sharyo Ltd., Okamoto Bicycle Works і Toyoda Loom Company. Як зразок для наслідування був узятий автомобіль марки Nash 1930 модельного ряду. Перші два прототипи, які були названі Atsuta, були побудовані в березні 1932 року. Під капотом великого і солідного автомобіля був восьмициліндровий 4-літровий мотор, потужністю 85 к.с., двигун і коробка були виготовлені сталеливарною компанією Okuma Iron Works Co, кузови були побудовані Nippon Sharyo Ltd, колеса і гальмівна система була поставлена велосипедною компанією, інші деталі були зроблені фірмою Кіічіро Тойоди. Однак для окупності проекту треба було продавати готову продукцію за ціною в 9500 єн, а з огляду на те, що Ford місцевого виготовлення коштував всього 3000 єн, то довелося поставити жирний хрест на мріях мера Нагої.
Але участь в цьому проекті не проходить даром для Кіічіро, і у вересні 1933 року компанія будує перший власний двигун внутрішнього згоряння, який назвали Type A. 3.4 л мотор виявився на ділі піратською копією двигуна компанії GM, який встановлювався на продукцію фірми Chevrolet, але японський двигун виявився на 2 к.с. потужнішим, і розвивав 62 к.с. завдяки зміненій системі впуску. У січні 1934 року рада директорів дає добро на збільшення інвестицій в автомобільне відділення, в автомобільний відділ наймається Хігума Ікенага, який вже мав досвід роботи в автомобільній компанії Otomo. Кіічіро в прискореному темпі шукає підрядників в сталеливарній галузі, але не знаходить жодного гідного з місцевих підприємств, тому вирішується все робити власними зусиллями, для цього закуповується обладнання в Німеччині та США.
У травні 1935 року демонструється перший прототип автомобіля Toyoda Model A1 — збірник технологій американського автопрому, двигуном служив уже згаданий раніше 3.4 л мотор, шасі автомобіля було скопійовано з американського Ford, а дизайн кузова був навіяний DeSoto Airflow.
Тоді ж компанія отримує від кабінету міністрів Японії дозвіл на виробництво і продаж автомобілів. Розуміючи, що без дистриб'юторської мережі реалізовувати продукцію буде складно, Кіічіро Тойода вдається до допомоги Шотаро Камія, якого він переманив з посади прес-секретаря General Motors Japan. Камія наполягає на тому, що доцільно починати справу з виготовлення і продажу вантажівок, які були більш затребувані, ніж легкові авто. Тойоді не залишається нічого робити, як тільки погодитися з доводами колишнього прес-секретаря. Уже в серпні 1935 року будується вантажівка Model G1 з тим же 3.4 л мотором під капотом, цього разу «прототипом» послужила півторатонна вантажівка фірми Ford, яка була придбана в фірмою ще в березні 1934 рок. Однак і цього разу це була не копія одного автомобіля, так шасі і задній міст були аналогічні вантажному Ford, а передній міст і мотор були підглянуті у Chevrolet, дизайн кабіни був створений самостійно конструкторським відділом, який працював в ткацькому підрозділі фірми. Його вирішують показати на Токійській виставці, що проходила 21-22 листопада того ж року, вантажівка вирушила з Нагої своїм ходом, в кузові було багато запчастин: на той випадок, якщо щось зламається по дорозі. Однак на ділі вони практично не знадобилися, по дорозі зламалася тільки рульова тяга, яку міняли в польових умовах. Прибувши 21 листопада в 4 ранку в Токіо, машина встигла на виставку, де автомобіль викликав великий інтерес у публіки, так що через місяць доопрацьована вантажівка надходить продаж, причому продавалися вони в одному з маленьких гаражів в Нагої, оскільки свою мережу продажів ще не створили, а Камія, скориставшись своїми зв'язками, добивається згоди семи дилерів компанії Chevrolet на продаж вантажівок Toyoda G1 через їх контори. Фірма Toyoda, розуміючи, що конструкція вантажівки недопрацьована, безкоштовно ремонтує всі вантажівки, які ламалися під час експлуатації. За рік їх було продано всього 14 екземплярів, хоча на ділі претензії по рекламації більше стосувалися якості зварювання рами.
У вересні 1936 року розпочинається виготовлення і продаж легкових Toyoda, які зазнали незначних змін у порівнянні з прототипом і пропонувалися тепер в двох варіантах: з кузовом седан — Model AA, і варіант з кузовом фаетон — Model AВ, останній мав додаткові підсилювальні вузли, щоб кузов не склався. Також задні двері цієї версії відкривалися по ходу руху, а не проти, як це було у седана. Тоді ж Кіічіро Тойода вирішує змінити заради милозвучності назву фірми з Toyoda на Toyota, в латинському написанні змінилася всього одна буква, а в японському написанні назва стала коротшою на два знаки.
Одночасно з впровадженням нової назви Тойода купує і нову ділянку землі в Коромо, на якій будується новий завод, здатний випускати до 2000 автомобілів на місяць, при тому, що популярний в Японії Chevrolet був здатний виготовляти всього по 1300 примірників. При цьому Тойода проявляє далекоглядність, оскільки будує завод на березі моря, що мав спростити логістику продукції, 28 вересня 1937 року ґрунтується Toyota Motor Company, а ще через три місяці відкривається і новий завод. Але планам Кіічіро не судилося поки що було збутися, почалася війна в Маньчжурії, і новий завод був узятий під опіку військовими, які починають там масове виготовлення вантажівок для своїх потреб, виготовлення Model AB припиняється, але випуск закритого легкового автомобіля тривав далі.
У 1938 році як експеримент будується клон 2-циліндрового двотактного мотора DKW F7, який встановлюється на передньопривідні шасі, які також були скопійовані з німецького донора, крім Model EA була побудована ще й машина моделі EB, у якій в дію приводилися задні колеса, від точно такого ж агрегату. За розробку 600-кубового 18-сильного двигуна відповідав Едзі Тойода, син Кіічіро Тойода, а ходові елементи проектував Хігума Ікенага. Всього було побудовано близько 10 автомобілів з дерев'яними кузовами, проте обидві моделі не пішли в серію з перерахованих вище причин. Трохи більше пощастило прототипу, показаному у вересні 1939 року — Model AE, яка пішла в серію в 1941 році, машина була оснащена 2.3 л 4-циліндровим мотором, потужністю 49 к.с., цей мотор був отриманий шляхом «відрізання» двох циліндрів від шестициліндрового двигуна А1, всього за два роки було побудовано 76 автомобілів цієї моделі. У 1938 році уряд Японії вводить протекціоністські мита, підняті мита на ввезені іноземні деталі, що відразу зробило нерентабельним виробництво Ford і Chevrolet, зате допомагає реалізовувати японські автомобілі. У 1939 році модель АА отримує новий двигун, об'єм його залишився колишнім, але потужність була збільшена, також двигун Model B стали встановлювати на вантажівку нової серії — GB.
Незабаром розгорається Друга світова, в 1942 році японці висаджуються на Філіппінах, де під час боїв захоплюються трофеї у вигляді Bantam BRC-40 (той, що дав путівку в життя марці Jeep, в серію під марками Willys і Ford пішов штабний позашляховик, розроблений компанією Bantam). Японська влада дає вказівку компанії Toyota виготовити аналогічний автомобіль, в 1944 році будується перший з шести прототипів Model AK10. Для нової повнопривідної машини конструюється новий чотирициліндровий 2.3-літровий мотор, потужністю 43 к.с., триступенева трансмісія мала постійний повний привід, плюс знижувальну передачу. Однак в серію машину не встигли запустити, оскільки Японія до цього моменту вже капітулювала.